Консультація на тему: «Навіщо дитині потрібна музика?»

На це запитання відповідають не педагоги, а й батьки. Звісно, скажуть вони, ми хочемо бачити своїх дітей всебічно розвиненими, гармонійними особистостями. Але що саме приховується за цими словами? Загальне уявлення, звичайно, є у всіх, але у кожного своє.
          Нині ситуація в дитячий музичній педагогіці нагадує вислів з однієї казки: „піди туди, не знаю куди”. Але ж деякі талановиті, творчі педагоги самі знаходять незвичайні, цікаві форми роботи з дітьми. Їх успіх у музичному вихованні пояснюється розумінням інтересів і потреб дитини.
         Діти, в свою чергу, завдяки таким педагогам, розкривають свої серця, перетворюючись у ельфів, які розуміють „мову вітру і квітів”, а також „бачать музику” і „танцюють вірші”. Такі педагоги вносять у практику музичного виховання свій досвід, і батьки бажають віддати саме до них свою дитину.
         А що робити іншим музичним педагогам, які хочуть дещо змінити у своїй роботі? Вихід є – потрібно навчитись працювати по-іншому, взяти за основу педагогіку, в якій не дитину пристосовують до методики, а методику до дитини.
         Не можна ввечері лягти спати однією людиною, а вранці прокинутись іншою. Тому і неможливо усе змінити миттєво. Ключем до розвитку дитячої музичної творчості може бути система К. Орфа, основними тезами якої є:
— ставитися до дитини, як до особистості, поважати її та приймати будь-які її індивідуальні вияви;
— створювати на заняттях атмосферу гри.
         Елементарне музикування з інструментами К. Орфа як одна з найцікавіших форм музичної діяльності дошкільників вже практикується муз керівниками в дитячих садках.
         Захоплення дітей таким музикуванням, їх бажання грати та співати є настільки сильним, що вони не помічають тієї великої навчальної роботи, яка проводиться з ними в процесі музикування.
         Добре розуміючи, що будь-яке музикування неможливе без попередньої копіткої роботи з оволодіння елементами музики, потрібно на кожному занятті поєднувати елементарне музикування з навчанням найпростіших елементів музичної мови. Проте головним є саме музикування, бажання дітей „спілкуватися” з музикою, співати та грати колективно, дістаючи від цього задоволення.

         Головні завдання, які повинен ставити перед собою музкерівник на занятті:

— допомогти дітям увійти в світ музики, відчути і пережити її чуттєво;
— сприяти практичному засвоєнню музичних знань;
— створити передумови до формування творчого мислення;
— розвивати творчу уяву та фантазію дітей;
— формувати у дітей риси характеру, що сприяють самоствердженню особистості, самостійності та свободи мислення, індивідуальності сприйняття.
         Ефектним є поєднання музичної педагогіки К. Орфа з сучасними методами дитячої музичної педагогіки. Допомагають у розв’язанні завдань виховання творчих музичних здібностей дітей два основоположних методи – метод активізації творчих здібностей дитини та метод моделювання музичної мови.
         Метод активізації творчих здібностей – це керована педагогом дитяча творчість та створення умов для її вияву, що сприяє формуванню креативності та незалежності мислення.
         Метод моделювання – це спосіб або механізм навчання дітей музичної грамоти. Моделюватись різними способами можуть ритмічні та звуковисотні відношення, темп, ритм тощо. Без використання моделювання надто складно навчати дітей елементів музичної грамоти.
         Заняття з розвитку творчих музичних здібностей дітей слід проводити, поєднуючи два таких важливих розділи, як навчальне та творче музикування.
1. Навчальне музикування – це ознайомлення дітей з найпростішими елементами музичної мови та навчання дітей вмінню практично використовувати їх у роботі над формуванням звуковисотного слуху та метро ритму.
2. Творче музикування – це імпровізаційно-творча „гра в музику” в найрізноманітніших формах, поєднуючи музику, мову та рух. Мета цього музикування полягає в розвитку творчих здібностей дітей та їх навчання дії.   Саме тому воно формою та змістом більшою мірою відповідає природі дітей дошкільного віку та принципам ігрових методик, наявних у світовій практиці.
         Основними видами діяльності на заняттях з елементарного музикування є: спів, гра на дитячих музичних інструментах, мовно-ритмічні ігри та вправи, творчість у пластиці та русі. Окремо потрібно розглянути такий розділ, як активне слухання музики. Сучасна дитяча музична педагогіка дедалі частіше рекомендує не просто пасивно слухати музику, а поєднувати сприйняття музики з будь-яким рухом. Слухати музику і одночасно і одночасно чути її, реагувати діями на окремі її елементи – метр, ритм, динаміку тощо – це і є активне слухання музики. Починати творчі музичні заняття можна з комунікативних ігор. Що таке комунікативні ігри? Це ігри для формування навичок спілкування дітей. Такі ігри допомагають не тільки створенню відповідної атмосфери на занятті, а й вирішують цілий комплекс педагогічних, моральних, та психологічних завдань. Це свого роду розминка, що залучає та заохочує всіх дітей до спільної діяльності. Багатим і мудрим джерелом таких комунікативно-рухливих ігор є український фольклор, як поетичний, так і музичний.
         На музичному занятті дитині потрібно дати можливість бути самим собою. Дітям потрібна музика, а не розмови про неї. Хіба це не найважливіше?
          Тому головним на музичних заняттях не є створення музичних шедеврів, а сам творчий процес. Творчість дітей тут розуміється як вміння і бажання зробити щось по-своєму. „Зіграй, станцюй, як ти хочеш”, — ці магічні слова відчиняють перед дитиною ворота у світ фантазії. Важливо співати, гратись, рухатись, придумувати, змінювати, слухати власне виконання та виконання інших дітей. Можливість зробити по-своєму (добре придумав, цікаво продемонстрував, гарно повторив) дає змогу дитині бути індивідуальною, неповторною.
          Творче музикування допомагає грати багатопланово – грати і грати: грати на інструментах з елементами музики ( ритмом, тембром, динамікою), грати один з одним, розігрувати сюжети пісень, грати разом, створювати ту неповторну атмосферу спілкування, в якій всім затишно і весело.
         Велику увагу на музичних заняттях приділяють музикуванню з використанням „звуків жестів”. Звукові жести – це гра звуками свого тіла: плескання, клацання, тупання, цокання. Ці „інструменти”, якщо їх можна так назвати, надані людині природою. Наприклад, на занятті діти пригадують невеличкий вірш, можна запропонувати його озвучити. На допомогу приходять „звучні жести”. Діти розуміють, що вірш можна декламувати і водночас плескати руками по колінах або клацати пальчиками першу частину, а другу тупати ногами. Можна лише уявити собі, скільки варіантів складають діти! цей вид музичної діяльності доступний, і важливо те, що він розвиває творчі здібності кожної дитини, особливо у взаємозв’язку з мовою і рухом.
         Результатом творчої діяльності на занятті стають різні види імпровізації. Рухові, інструментальні, інтонаційно-мовні імпровізації та різні їх комбінації, правильно організовані муз керівником, допомагають практично вирішити питання, важливе для музичної педагогіки, — вчити і виховувати через творчість. Дитячі імпровізації є колективними. Вони дають можливість кожній дитині знайти своє місце, незалежно від рівня її музичних здібностей. Роль дитини може бути дуже невеликою, або й навіть простою. Але важливою є участь у музикуванні.
         Окремо потрібно наголосити на музичних інструментах. Використовуючи звичайні, фабричні інструменти, потрібно використовувати також інструменти, виготовлені з природного матеріалу. Музичні іграшки допомагають дитині зрозуміти, звідки і як саме народжуються звуки. Ігровий світ можна озвучити звичайними ігровими інструментами. Наприклад, прокидається вранці сонечко – легеньке побрязкування на залізній паличці. Голос кікімори діти можуть показати, зігравши на звичайному свистку.
         Творчо підійшовши до використання саморобних музичних інструментів, можна навіть озвучити якусь казку.
         Ожин з видатних західних психологів А. Маслоу писав: „Ми мусимо вчити дітей бути творчими особистостями, здібними до сприйняття нового, а також до вміння імпровізувати”. Нам нині потрібно виховувати дитину, яка відчуває себе сильною, сміливою. У час швидких змін діти мають вірити в свої сили, не боятися пробувати і помилятися, варіювати, аж поки не буде знайдено правильне рішення.

Консультація для батьків

«Вплив музики на інтелект дитини»

          Про розвиток дитини засобами музики написано чимало наукових трактатів і методичних посібників. Практика використання музики у вихованні й розвитку здібностей малюка, його моральних, вольових якостей має багатовіковий досвід. Однак сьогодні у багатьох батьків рано чи пізно виникає запитання, чи варто навчати дитину музики? У них немає сумнівів, коли йдеться про навчання математики, географії, історії, інших предметів, передбачених програмою школи. А до музики, як до навчального предмета підхід принципово інший: чи варто марно витрачати сили і час дитини, якщо вона не буде спеціалізуватися в цій галузі? Що дає музика для пізнання? Для реального життя?

           Полемізувати і дискутувати з цього питання можна довго, але краще звернутися до фактів. Так, дослідники з університету Вісконсіна виявили, що кожна дитина, ледве з’явившись на світ, має досить тонкий музичний слух  і добре чуття ритму. Втім, ці здібності згасають за кілька років, якщо їх не розвивати.

         На думку дослідників саме завдяки музичному слуху та чуттю ритму дитина сприймає розмову людей. Усього та кілька місяців малюк накопичує в пам’яті тисячі слів  як ритмічно, звуковисотно та інтонаційно організовані звукові фрагменти. Певні їх композиції, на радість батькам, несподівано перетворюються на фрази, що їх зворушливо лепече малюк.

          Дослідники також відзначають тісний зв'язок лепету з ритмічними рухами. З розвитком відчуття ритму в малюка якісно змінюються складові його психіки, необхідні для різних видів діяльності, поведінки в цілому.

         Фізик Гордон Шивд з Каліфорнійського університету і психолог Френк  Размер з університету штату Вісконсін досліджували роль навчання музики, зокрема слухання музики і гри на музичному інструменті, в інтелектуальному становленні дитини. За допомогою комп’ютерних технологій вони з’ясували, що музика впливає на розвиток мозку й моторики людини, сприяє розвитку аналітичного мислення.

          В експерименті брало участь 78 дошкільнят, яких розділили на три групи. Дітей першої групи навчали музичної грамоти та гри на фортепіано, другої – робити на комп’ютері, третій – контрольній – групі ніяких спеціальних занять не проводили. Через пів року в усіх трьох групах було проведено тестування розумових здібностей дітей. Причому в тестах особлива увага приділялась геометричним та фізичним уявленням.                                                                      

Виявилось, що діти, яких навчали музики, показали результати на 34% вищі, аніж їхні однолітки з контрольної групи.

          У дітей, що навчались працювати на  комп’ютері, результати були на 28 % кращими від отриманих у контрольній групі.

          На підставі даних цього експерименту дослідники дійшли висновку, що музика сприяє розвиткові аналітичного мислення, і чим раніше дитина почне займатися музикою, тим краще буде результат . Відомо , що музичні вподобання можуть чимало сказати про внутрішній світ людини, її душевний стан. Музична освіта розвиває розум  і почуття, зміцнює духовне й психічне здоров’я  дитини, сприяє формуванню теплих, довірчих відносин у сім’ї між батьками і дітьми.

Щоб дитина розвивалася музично, зовсім не обов’язково чекати її вступу до музичної школи або звертатися до фахівця. Прилучати малюка до музики, використовуючи її загально розвивальні можливості, може й людина без музичної освіти. Переконатися в цьому можна, ознайомившись з порадами та вправами, що допомагають прищепити дитині смак та інтерес до музики і зробити заняття  з нею корисними й цікавими.

         Найперша порада дорослим:

          Співайте! Якщо ви соромитесь свого співу, робіть це , коли ви наодинці з малюком (діти – поблажливі й вдячні слухачі). Співайте немовляті із самого народження. Навіть якщо ви трохи фальшуєте.

Краще співати – дитячі пісеньки, традиційний репертуар , який дуже багатий. Якщо ви не пам’ятаєте жодної пісні, знайдіть диск і слухайте їх доти, поки не запам’ятаєте слова. Важливо, щоб дитина поступово засвоїла кілька простих мелодій, які й стануть для неї першим кроком у світ музики.

Виберіть пісню, яка вам до вподоби, і співайте її дитині на сон прийдешній. Робіть це хоча б раз на день. Співайте її зі словами і без слів. Не забувайте, що слова – лише доповнення до музики. Бажано, щоб маля чуло, як ви співаєте без слів. Це дуже важливо.

Давайте дітям можливість слухати музику1

Привчаючи вуха малюків до різних жанрів: класичної музики різних періодів, джазу, популярних естрадних пісень, народної музики, звучання простих і складних, симфонічних, народних і сучасних електронних музичних інструментів.

Використовуйте різні види сприймання музики на слух:

- Пасивне, коли дитина чує звук радіо, але зайнята іншим;

- Частково активне – малюк слухає і водночас думає про щось своє;

- Активне, коли дитина намагається виконувати ту, чи іншу пісеньку, співає уривки з неї, помічає, коли співають не правильно.

ДУЖЕ ВАЖЛИВО!!

Ніколи не кажіть дитині, що вона погано співає!  Правильність відтворення музичних звуків тісно пов’язана з вірою в себе.

         Якщо малюк співає не правильно, запевніть його, що він співає майже правильно, але звук треба спочатку прослуховувати в думках, а вже потім співати. Ніколи не кажіть, що в дитини немає слуху, навіть в її відсутності. Не знижуйте її самооцінку.

СПІВ ПО ЧЕРЗІ. Співайте добре знайому малюкам пісню разом з ними, по черзі виконуючи фрагменти.

ДОМАШНІЙ ТЕАТР. Читайте й розігруйте казки за ролями. Хай дитина озвучує різних персонажів і голосом передає їхній характер: комарик говорить тонюсіньким голоском, Баба Яга – грубим і низьким, лисичка промовляє ласкаво, розтягуючи голосні, тощо.

НЕ РОЗБУДИ ЛЯЛЬКУ. Покладіть ляльку в ліжечко, скажіть малюкам, що вона втомилася й заснула, а вам треба прибрати іграшки, але дуже тихо, щоб не розбудити ляльку. Попросіть дітей все робити й розмовляти тихо, але не пошепки.

Наукові дані й багатовіковий досвід засвідчують: любов до музики, прищеплена в дитинстві, може стати міцною основою подальших досягнень та успіхів дитини. Раннє навчання музики відкриває широкий шлях до інтенсивного розвитку сенсорних здібностей, почуттєвого сприйняття, створює надійний фундамент для становлення й подальшого розвитку всіх пізнавальних процесів, стане частиною духовного життя людини в майбутньому.

Заняття музикою краще починати  до школи

          На які заняття віддавати дітей до школи? І з якого віку?

Сучасні батьки задаються цим питанням чи не відразу після  пологів. У раннього розвитку є прихильники і супротивники . хтось вважає, що дитинство дитини має проходити за іграшками. Інші стверджують, що в дитсадівському віці малюк найкраще засвоює новий матеріал.

         Однак практично всі фахівці сходяться водному: ранні заняття музикою корисні всім. Уроки музики краще починати до досягнення дитиною 7 річного віку, кажуть фахівці. Навіть не тому, що засвоївши ази сольфеджіо та вивчивши пару мелодій на фортепіано, дитина легко розбереться з математикою і розвине моторику - хоча це теж правда. Але головне – раннє заняття музикою змушують моторну і сенсорну зону кори головного мозку розвиватися набагато інтенсивніше.

         Якщо дитина займалася музикою з дошкільного віку, його мозок розвивається краще, ніж у інших однолітків, з’ясували канадські вчені з університету Конкордії і Монреальського неврологічного інституту. Вони відкрили, що уроки музики істотно посилюють нейронні зв’язки в цих відділах мозку у дітей. Але за однієї умови: якщо навчання почалося не пізніше 7 річного віку.

         Канадські фахівці провели сканування головного мозку 36 дорослим добровольцям. Частина цих людей розповіла , що у дитинстві займалися музикою і почали заняття ще у дошкільному віці. Інші приступили до освоєння нотної грамоти та музичних інструментів пізніше. При цьому час навчання у всіх добровольців було приблизно однаковим. Однак в їх мозку спостерігалися істотні відмінності. У тих людей хото почав займатися музикою ще до 1 класу, були значно краще розвинені сенсорно і моторно (рухова) зона кори.

         Особливо це стосується рухової зони. Коли людей просили відтворити ритм прослуханої мелодії, перша група робила менше помилок. Навіть через 2 дні тренувань ці учасники обходили другу групу. До речі, давно встановлено, що заняття музикою розвивають і ті здібності, які ніяк не пов’язані зі звуками та нотами – наприклад, пам'ять і загальну успішність з різних предметів.

         Музичні здібності, їх формування і розвиток

Музичні здібності, їх формування і розвиток – це одна з найцікавіших проблем, що привертає увагу дослідників протягом багатьох років. Вивчення цієї проблеми насущно у зв'язку з тим, що розвиток музичного смаку, емоційної чуйності в дитячому віці створить фундамент музичної культури людини в майбутньому.

         Останні десятиліття характеризуються значним зростанням уваги до розвитку музичних здібностей підростаючого покоління, все більше уваги приділяється дошкільному вихованню та ранньому навчанню дітей. Відкриваються дитячі естетичні центри, підготовчі групи при звичайних і музичних школах, при хорових студіях. Але повною мірою систематичний розвиток дошкільника здійснюється в умовах дошкільного освітнього закладу. Психологи давно встановили, що вік 2-5 років - найсприятливіший для інтенсивного розвитку дитини.

         Музичним вихованням також необхідно займатися з раннього віку.  Музика більшою мірою, ніж будь-який інший вид мистецтва, доступна дитині. Чим раніше діти залучаються до світу музики, тим більше музичними вони стають згодом, і тим радісніше і цікаві будуть для них нові зустрічі з музикою. Музичне мистецтво безпосередньо і сильно впливає на людину, вже в перші роки життя займає велике місце в його загальному культурному розвитку. Музичні заняття в дитячому садку сприяють постійному залученню дитини до світу прекрасного, а також - на формування і розвиток його музичних здібностей.

         Разом з тим, в системі дошкільної освіти виникає суперечність між необхідністю розвитку музичних здібностей дошкільнят та недостатністю розроблених технологій і прийомів, спрямованих на виховання інтересу до музики, накопичення музично-творчого досвіду. Виявлене протиріччя актуалізує проблему розвитку музичних здібностей дошкільнят за допомогою імпровізації, як різновиду творчої діяльності.

         Про необхідність музичної  освіти для батьків

Про позитивний вплив музики на людину ми знаємо, бо проведено безліч досліджень, які дають велику кількість доказів, написано незліченна кількість статей.

         Багато батьків бажають, щоб їх дитина стала трішки розумнішою, а головне - щасливішою і більш вдалою не тільки до своїх однолітків, але й до власних батьків. Проте, не всі ще знають про те, що заняття музикою підвищують інтелектуальні здібності дітей в середньому до 40%!

         Музику люблять усі, від малого до великого. Але навіть ті тата й мами, яким добре відома користь від уроків музики, намагаються уникати теми про музичну освіту. Навпаки, вони ретельно шукають інші здібності у своєї дитини і намагаються завантажити його іншими видами активності. Чому?

         Тому що велика частина з них не відвідували уроків музики в дитинстві, або в них залишилися неприємні спогади про сам процес навчання - їх змушували це робити на догоду їх же батькам.

         У наше століття інформації, батьки і вчителі музики стурбовані тим, що велика кількість дітей починають і незабаром залишають уроки музики. Одного разу почавши музичну освіту дитини, і не досягнувши мети, викидається купа коштів, людських нервів і часу, які могли бути інвестовані з більшою користю в іншому напрямку.

         Але найцікавіше, дорослі не роблять навіть спроб з'ясувати справжню причину втрати дитячого інтересу. На запитання «Чому припинилися музичні заняття?» Звучить практично стандартна відповідь: «Дитина сам не захотів, у нього з'явилися інші інтереси». Весь процес навчання в очах недосвідчених батьків (і навіть деяких вчителів музики) виглядає дуже складно. І це дійсно так і є, тому що вони самі його ускладнюють!

         Відсутність елементарних і необхідних знань про музичну освіту у батьків, у корені гальмує інтелектуальний розвиток їх власних дітей. Невже тата й мами повинні навчати музичну грамоту і набувати різні виконавські навички і прийоми так само, як і їхні діти? Не хвилюйтеся, для успішного навчання вашої дитини в цьому немає ніякої необхідності. Йдеться зовсім про інше.

         В основі будь-якої освіти, лежить, в першу чергу, інтерес. Інтерес - ось головне ключове слово, про яке в щоденній рутині так часто забувають батьки і вчителі музики. Щоб на самому початку у дитини з'явився інтерес до уроків музики, не потрібно великої праці - гарна музика в хорошому виконанні сама зробить свою справу, а от щоб зберегти і підтримувати його довгі роки, потрібні цілеспрямованість, терпіння та спеціальні знання.

         Батьки повинні знати про те, що музична освіта приносить користь інтелектуальному розвитку вашої дитини саме тоді, коли він якомога довше відвідує уроки музики. Це не говорить про те, що ви разом з викладачем повинні зробити з вашого чада великого виконавця або майбутнього Моцарта в обов'язковому порядку. В першу чергу - думайте про користь занять!

         Закладаючи міцний фундамент під успіх вашого юного музиканта, ви, шановні батьки, повинні готуватися до його навчання заздалегідь.

         Ще задовго до того, як прийняти рішення про відвідування уроків музики, батьків часто хвилює незліченна кількість питань.

                            Ось тільки деякі з них:

 - Що потрібно зробити, щоб в моєї дитини з'явився музичний слух?

 - Як перевірити, яким рівнем музичних здібностей має моя дитина?         

 - На якому музичному інструменті йому найкраще навчатися грати?

 - Як зробити так, щоб дитина захотіла вчитися грати на піаніно? Скрипці? Гітарі? Саксофоні?

 - Наскільки важливий перший вчитель музики, і за якими критеріями знайти  такого, який дасть моїй дитині музичні знання найкращим чином?

         Як тільки музичне навчання розпочато, у батьків з'являються нові питання:

1.     Як утримувати інтерес дитини?

2.     Як зробити так, щоб у нього було бажання самостійно займатися щодня?

3.     Як позбавити дитину від небажаної ліні?

4.     Як прищепити відповідальність починати і завершувати справи найкращим  чином?

5.     Як взагалі обійтися без нотацій і перетворити уроки музики у задоволення?

І це далеко не весь список питань!

На жаль, більшість батьків діють по-старому, покладаючись на талант педагога і здібності дитини. І, мабуть, вони не знають найголовніше: що для гарного і стабільного результату цього далеко не достатньо ...

         Щоб полегшити життя дітей і дорослих, давно назріла необхідність в музичній освіті батьків.

         Нові знання, призначені для вас, дорогі тата й мами, допоможуть вашим дітям досягти того, що ви так щиро бажаєте для них - успіху в житті.

                                  Музика та її лікувальні особливості

Світ, в якому ми живемо , наповнений матерією , яка вібрує , переміщається,  концентрується. Цей світ хвиль складається із звуків різного походження , що мають  різні звукові характеристики , і охоплює три сфери: шуми, природні звуки та власні  музичні звуки.                                                                                                                                                                          

Шум – це вібраційний хаос , який не має певної висоти, не можна відтворити людським голосом , проспівати. Але шум може мати різну інтенсивність , силу, чим голосний шум, тим більш руйнівний він для середовища.

Звук відрізняється від шуму тим, що має певну висоту й сприймається людино  як гармонійна і сприятлива вібраційна інформація. Особливість звука – те , що він має певний тон. Звуки – функціональні й здатні гармонізувати в організмі людини фізіологічні процеси. Тобто музика – система звукових сполучень ( інтонацій ) , певним чином організованих у просторі і часі , одна з головних особливостей музичних звуків полягає в тому, що вони реально існують тільки у виконанні людини – у живому звучанні. Отже відтворити музику можна в грі на музичних інструментах та у співі.                                                                                                               

  Наша слухова система пристосована до сприйняття здебільшого тихих звуків середньої інтенсивності. Тривала дія звуків ( у тому числі і музики ) великої потужності, що перевищує 65 ДБ , призводить до втрати слуху.  Дія гучних звуків ( за рівним більше 90 ДБ ) призводить до зміни порогів слуху й до необоротних змін властивостей слухової системи.  «Больовий поріг» коливається в межах 100 – 120 ДБ, але і менша гучність може завдати шкоди організму. Якщо час перебування під впливом гучних звуків перевищує допустимі норми, пороги чутності починають знижуватися, що може призвести до повної глухоти, яка практично не піддається лікуванню. Для порівняння: шум, що виникає при старті надзвукового винищувача , дорівнює 145 ДБ , при звуку 155 ДБ згорає людська шкіра ;  при 185 ДБ – людина гине. Багато хто вважає , що ми слухаємо музику , тобто сприймаємо звук вухами. Воно так справді і є , але , тільки на 7%. В основному ж сприймає музику все тіло. Звуки створюють енергетичні поля , які примушують резонувати кожну клітину нашого організму. Різні музичні твори можуть викликати резонанси – відгуки в різних частинах тіла й органах. Як приклад багато твірного впливу на основні функції всього організму найчастіше наводять дію класичної музики. Це пов’язано з тим , що вона написана в ритмі роботи серця ( 60 – 70 за хвилину).                            

         В порівнянні музика в стилі диско має 150 – 170 ударів за хвилину! Тому музика , яка звучить у цьому ритмі може бути дуже небезпечною.

Стародавні мудреці вважали , що здоров’я – це передусім здорові думки й здорові ритми нашого організму.  Такого висновку дійшла і сучасна наука. Науковими дослідженнями доведено , що під впливом звуків певної частоти судини людини здатні пропускати більший об’єм крові або лімфи. На цій властивості музики ґрунтуються її лікувальні властивості. Високочастотні швидкі мелодії сприяють збільшенню вмісту лімфоцитів у крові , підвищуючи таким чином опірність організму до хвороб. Музика з частотою не більше 60 ударів на хвилину допомагає дитині синхронізувати дихання , змінює гемодинаміку , обмін речовин. Проте , як виявилося , найпростіші і найефективніший спосіб музичного впливу на клітини організму базується не на простому прослуховуванні музики , а на її відтворенні через спів. Спів – це також вид музики , де живим музичним інструментом є голосовий апарат людини. Голос людини це біологічний орган. Коли ми говоримо , або співаємо , у зовнішній простір лине не більше 20% - 30% звука , а ритму звукової хвилі поглинають наші внутрішні органи , що зумовлює їх вібрування. Спів здатний відновлювати фізичні сили людини. Під час співу розширюються судини , з організму виділяється молочна кислота , що утворюється за великих навантажень. Здатність голосу  відновлювати фізичні сили помітили ще наші предки і співали втомлені важкою працею в полі селяни , повертаючись додому, співали й солдати , щоб відновити сили під час тривалих походів. Про лікувальні властивості окремих звуків , які вимовляються голосом , знали споконвіку. Зокрема в Індії та Китаї за їх допомогою лікували людей. Найчастіше з лікувальною метою використовується приспівування голосних звуків [a]  , [y] , [a]. Це допомагає розслабитися й зосередити свої думки на потрібному об’єкті. Саме на цьому базується ефект мантр. У 90 роках минулого століття великого поширення набуло відкриття так званого Моцарт – ефекту , яке полягає в тому , що короткочасне прослуховування музики Моцарта підвищує показники інтелекту. Проте значення «Моцарт – ефект» більш важливий для дослідників , ніж для будь – яких практичних застосувань. У наукових колах дискусія на цю тему триває. Уже в ранньому дошкільному віці у дітей встановлюється зв’язок між характером музики та емоціями. Найкращим взірцем музики , здатної управляти дитиною не ззовні , а зсередини, є будь – яка колискова. Специфічні особливості колискової – два музичні елементи , які самі і допомагають швидше заснути. Це ритм , який у колисанках близький до ритму дихання уві сні; мелодія , що будується на інтонаційних зворотах , які справляють заколисуваний ефект. Розвиток емоційної чутливості , уяви , накопичення уявлень про навколишній світ у дітей відбувається через поетичні образи в музичних іграх на основі загадок і примовок. Фольклорні наспіви , їхні звукові образи , містять інтонації здоров’я , націлені на позитивний психотерапевтичний ефект. Крім того вони є носіями інформації про світосприймання та національні особливості певного етносу – своєрідного «генетичного коду» . Така інформація  потрібна малюкові для розвитку , орієнтування в навколишньому світі та адаптації до нього. В її основі любов до свого краю і до свого народу , дбайливе , відповідальне ставлення до «живої природи». Використання в педагогічному процесі регіонального фольклору підвищує інтерес дітей до народної культури рідного краю , сприяє зміцненню зв’язку між поколіннями. Діапазон захворювань , які можна лікувати за допомогою музичної терапії , великий. Сьогодні музикотерапія – цілий психокорекційний  напрям у медицині та психології , в основі якого два аспекти впливу: психоматичний ( лікувальний вплив на функції організму ) та психотерапевтичний ( корекція відхилень в особистісному розвитку , психоемоційному сані ). Катарсистичний  ( що очищає ) вплив музики дає можливість використовувати її в коригувальній роботі , особливо з дітьми , які мають проблеми в розвитку. Розрізняють пасивну й активну форми музикотерапії.

Пасивна ( рецептивна ) музикотерапія передбачає прослуховування пацієнтами різних музичних творів , що відповідають станові їхнього психологічного здоров’я , та ходу лікування. Іншою формою музично – коригувального  сприйняття може бути музично – образна  медитація , що ґрунтується на сприятливій дії на психоемоційний стан пацієнта. Романтична музика  Ф. Шуберта , Р. Шумана , П. Чайковського , Ф. Шопена , Ф. Ліста створює відчуття вільного простору. Джаз , блюз , соул , каліпсо та реггі  покращують настрій , виводять з депресії , знімають напруження почуттів. Релігійна музика дарує відчуття спокою , відновляє душевну рівновагу. Вона анальгетик у світі звуків і допомагає впоратися з болем , полегшує його. Для використання музики як терапевтичного чинника не потрібні спеціальні медичні знання. Тому в педагогічному середовищі з’явився такий термін , арт педагогіка , тобто виховання мистецтвом.  

                                    Вправа «Звуки – лікарі»

Вимовляння  « ч-ч-ч»  поліпшить дихання

«з-з-з» ( летить комар ) полегшує біль у горлі       

«ж-ж-ж» ( летить жук ) сприяє швидкому одужанню від кашлю                                    

«н-н-н»  (покласти руку на маківку голови й дуже високим голосом вимовляти)  допомагає знімати головний і зубний біль.                                                                                             

«м-м-м»  (мукає корова  після їжі сприяє кращому засвоєння їжі і знімає стрес.     

«е-е-е» –  поліпшує роботу головного мозку

 « і-і-і» – протягом 3-5 хвилин стимулює роботу мозку , підвищує активність організму

«а-а-а» , «ш-ш-ш» , «с-с-с» - сприяє розслабленню організму.

« р-р-р»   (лютує лев, напружився усім тілом) допомагає зняти втому наприкінці дня.

 Консультації

Як починати слухати музику з дитиною

Шановні батьки! Якщо Ви хочете, щоб серце Вашої дитини прагнуло до Добра, Краси, Людяності, спробуйте навчити її любити і розуміти музику! Вчить її, навчайтеся разом з нею! Фахівці з різних галузей дошкільної психології, педагогіки мистецтва радять починати займатися музикою вагітним мамам ще у період вагітності, а продовжувати зразу від народження дитини для формування гармонійної особистості засобами музики. Музичне мистецтво є джерелом духовності, засобом активізації всіх творчих здібностей дитини, звичайно за умов систематичних занять і не лише у дошкільних навчальних закладах, а і дома. Прихильники раннього виховання мистецтво рекомендують батькам не втратити можливість формування гарного смаку у малюків, розуміння ними характеру та образності музики, величезного естетичного впливу на всю психіку дитини, її позитивний та гарний настрій.

Обов’язковою умовою для формування естетичного музичного смаку має бути сформована родинна фонотека. До неї мають входити: записи класичної музики на фоні звуків природи — шуму струмка, моря, звуків лесу, спів пташок, пісні з улюблених мультфільмів, казки, колискові, український дитячий фольклор. Слухаючи музику разом з дитиною, ви переконаєтеся що зникає стурбованість дитини, її тривога, вона заспокоюється і розслаблюється.

У віці від першого року до трьох років у дітей починають проявлятися музичні здібності: емоційна чуйність, музичний слух, почуття ритму. На другому році життя діти можуть слухати невеликі музичні твори і не просто радіти, а й виражати свій емоційний стан – бадьорий, задерикуватий при слуханні пісні «Конячка» О. Тимчивої, спокійний, доброзичливий при слуханні пісні «Кішка» О. Александрова. У процесі формування музичного сприйняття перед фахівцями і батьками стоїть завдання привчати дітей прислухатися до мелодії, слів пісні й упізнавати її при повторному прослуховуванні.

Особливо важливою ланкою є формування музично-сенсорних здібностей у дітей раннього дошкільного віку є музичне переживання. В основі розвитку їхніх музично – сенсорних здібностей лежить слухання, розрізнення, відтворення чотирьох основних властивостей звуку – висоти, тривалості, тембру, сили. Розвиваючи музичний слух дитини слід впроваджувати включені музично – дидактичні ігри з певним змістом і правилами. В основі їх лежать навчальні завдання, спрямовані на освоєння різних властивостей музичного звуку. Дітям на другому році життя слід запропонувати дитячі інструменти та іграшки, з якими вони можуть пограти і потім угадати, який інструмент звучить, порівняти тихе й гучне звучання. Для дітей на 3 році життя музично – дидактичні ігри дещо ускладнюють. Ставиться завдання не лише розрізняти контрастні звучання, а й відтворювати їх. Наприклад, у грі «Чий будиночок?» дитині пропонується показати, як нявкає кішка (низький звук) або кошеня (високий звук). Вправи розвиваються залежно від поставленого дидактичного завдання й від психофізичних можливостей кожної дитини. Нерідко в дітей із церебральним паралічем характерні розлади емоційно-вольової збудливості, дратівливості, руховому розгальмуванню, в інших – у вигляді загальмованості, сором'язливості. Тому завдання підбираються індивідуально. Важливим елементом дітей першого – третього років із є виразне виконання музичного твору мамою, бабусею, татом. Разом з тим, при роботі з такими дітьми необхідні наочні прийоми, що залучають дитини до музики – показ іграшки. Дітям приємно слухати музику й дивитися на іграшку, про яку співається в пісні. Зорове сприймання образу сприяє розумінню змісту виконуваної пісні, її запам'ятовуванню. З цією метою застосовуються й персонажі лялькового театру, за допомогою яких інсценується зміст того або іншого твору.

Більш різноманітний музичний репертуар для дітей  дошкільного віку допомагає зацікавити дитину музикою, викликати й підтримати її радісне хвилювання. У цьому віці зберігає своє значення використання іграшки як засобу, що викликає інтерес до виконуваних творів. Засвоєнню музики допомагають короткі пояснення, які виділяють найяскравіші художні засоби.

Музика сприяє активізації пізнавальної й розумової діяльності. Діти багато про що дізнаються, уважно слухаючи музику.

Але найголовніше – це «школа почуттів», що формується завдяки особливій властивості музики: викликати співпереживання слухачів.

Виховуючи маля, розвиваючи здібності, збагачуючи духовно, знайомлячи і зі складнішими творами, ви відкриваєте перед ними ще один шлях збагачення їхнього музичного досвіду.

Можливо, декілька порад фахівців музичного мистецтва допоможуть Вам і Вашої дитині ввійти в великий та чудовий світ музики.

1. Пам'ятайте про те, що любий музичний твір треба слухати уважно. Головне, безумовно, бажати слухати! Треба дуже постаратися уважно слідкувати за тим, що діється у музиці, від початку до кінця, нічого не пропускати. Музика завжди віддячить слухача, даруючи нові почуття, новий настрій, мабуть такий, якого ніколи не було.

2. Починати слухання треба з маленьких творів.

Це може бути вокальна музика (музика для голосу), або інструментальна (яка виконується на різних інструментах). Прислухайтеся до звуків, постарайтеся почути і розрізнити динамічні відтінки музичної мови, з'ясувати чи роблять вони виразним виконання музичного твору.

3. Безумовно, слухати вокальну музику легко, текст завжди підкаже, що хотів сказати композитор, якими думками поділитися.

4. В інструментальної музиці слів немає, але від цього вона не стає менш цікавішою. Слухайте з дітьми твори П.Чайковського, С. Прокоф'єва, Р. Шумана, В. Моцарта, О. Гречанінова та сучасних композиторів.

5. Час від часу необхідно повертатися до прослуховування вже знайомих творів.

6. Постарайтеся зробити слухання музики систематичними, відводьте для цього певний час.

7. Дуже корисно слухати одні й ті ж самі твори у виконанні різних солістів та колективів.

Як правильно слухати класичну музику з дітьми.

Всі знають, що класичну музику
треба слухати в цілковитій тиші. Спочатку, обрану музичну п’єсу треба дати дитині «програти». Хай він підіграє у такт мелодії на любому імпровізованому інструменті. Запитайте його, що він відчуває коли слухає музику. Запропонуйте дитині затанцювати свою фантазію під цю мелодію. Тепер, коли дитина «відчула» мелодію тілом, знайшла її у собі за допомогою фантазії та емоцій, можна розповісти дитині, як слухають музику у концертних залах. Малюк за вашим проханням посидить тихенько, а ви запропонуйте йому пограти у «відгадайку». Попросіть його назвати знайому йому мелодію серед незнайомих уривків. Побачите, як він зрадіє, коли почує «свою». Тепер він готовий до прослуховування музики. Це стане для нього справжнім задоволенням, та з кожним новим прослуховуванням буде зв’язана купа позитивних емоцій. Любіть свою дитину, приділяйте їй як можна більше часу, і тоді вона дійсно стане різнобічно розвиненою людиною.

Як прищепити дитині любов до слухання музики.

Музика в житті дитини спочатку лише фон, на який не звертають уваги. Адже дорослі вже і не пам’ятають особливості дитячого сприйняття музики, яке полягає в тому, що маленькі дітки музику ніби не чують  –  вони не реагують на неї, можуть спокійно займатися своїми справами: малювати, гратися. Звичайно, навіть таке пасивне слухання музики залишається у підсвідомості дитини. Але дитині можна допомогти почути музику, щоб її сприйняття було змістовним і обміркованим.

Найпростіший спосіб – це потанцювати або помарширувати під ритмічну музику, разом з сестричкою, або з улюбленою іграшкою! Другий спосіб  –  це зацікавити дитину. Для прикладу можна провести гру «На що схожа музика?» Тоді дитина спробує вгадати, що вона почула в мелодії: шум дощу, шелест листя, спів пташок. Для цієї гри підійдуть такі програмові твори: «Пори року» П. Чайковського та Вівальді. П’єси, які не мають певного сюжету, по – своєму корисні тим, що з часом дитина зможе вигадати до неї свою історію, і навіть намалювати до неї малюнок. Улюблена музика може стати чудовим обрамленням дня, супроводжувати сон дитини, слугувати фоном для занять. Але дуже важливо не «перевантажити» дитину музикою, не втомити дитину. Музика повинна приносити задоволення, а не перетворюватися на докучливій гамір.

Поступово дитина звикає до життя під музику, що звучить ніжно, мелодійно, якісно. Дитина починає розрізняти відтінки та окрасу мелодії, її світ збагачується, а почуття – стають виразніші. З часом, коли дитина навчиться з задоволенням слухати музику, більш ніж 30 хв., можна влаштовувати домашній концерт: відкласти всі справи, гарно вдягтися, створити атмосферу справжнього свята. Самі «активні слухачі», років в 5 – 6 вперше потрапляють на справжні концерти. Але багатьом діткам до вподоби музикування в домашніх умовах. В решті – решт, де, як не вдома ми можемо сміливо пострибати на дивані чи потанцювати під улюблену пісню!

Звичайно, було б дуже чудово, якби у вашому домі була можливість слухати живу музику(ф-но, скрипка, гітара). Деякі інструменти, найпростіші, може залюбки освоїти ваша дитина(сопілка, барабан, металофон) До речі, один з самих казкових звуків можна відтворити за допомогою гітари та жменьки рисової крупи. Якщо повільно висипати рисову крупу на струни лежачої гітари, вона створить тихий і надзвичайно казковий дзвін! Вашій дитині сподобається! Музикуйте і експериментуйте!

Консультація для батьків

Співайте діткам перед сном

«Котику сіренький...» Скільки теплих і ласкавих слів знаходить матуся, заспокоюючи свою дитинку. Скільки любові і ніжності у колискових піснях!! Малюк, ще не вміючи розмовляти, не розуміючи жодного слова, почувши колискову одразу заспокоюється, затихає, засипає! Саме колискові пісні вважаються першими в житті вашого малюка, вони сприймаються з магічною силою, тому що співає їх найрідніша в світі людина – матуся!

Ритм колискових зазвичай відповідає серцебиттю, ритму дихання матері і малюка, відіграє важливу роль  у духовному розвитку дитини. Саме завдяки колисковим, дитина отримує перші уявлення про навколишній світ: тварин, пташок, оточуючі предмети.

                          Котику сіренький, ,                     Дитя буде спати,

                          Котику біленький,                      Котик воркотати,

                          Котку волохатий,                      Ой на кота воркота,

                          Не ходи по хаті,                         На дитину дрімота!

Коли дитина підростає, їй співають колискові казкового змісту, в текстах яких вирішуються психологічні питання. В багатьох колискових піснях перед дитиною розвертається перспектива про його майбутню самостійність. Таким чином, колискові дають дитині уявлення про навколишній світ, знайомить з головними принципами побудови світу.

Але найголовніше в колискових – це материнська ніжність, любов, що надає впевненості кожній дитині. Пісні показують, що життя прекрасне, але в теперішній нелегкий час, почуття захищеності для дитини дуже важливе, адже наш світ складний і непередбачуваний!

Дуже важливе і саме спілкування матері і дитини! Чудово, якщо у вашій сім’ї зберігаються традиції, як спів колискових, читання казок перед сном, задушевні розмови про головне! А сон, як відомо, дається людині не тільки для відпочинку, а й для глибинної обробки тої інформації, яку отримала ваша дитина на протязі дня. Довірливі відносини, які виникають в моменти такого спілкування, відіграють важливу роль для дитини не тільки ясельного віку, а й надалі, коли дитина дорослішає! І навіть тоді, коли ваша дитина подорослішає, вона буде знати, що у нього є та людина, яка його завжди вислухає, зрозуміє, підтримає, з якою так приємно спілкуватися  просто покласти голівку на плече. Співайте діткам! Не соромтесь! Адже саме ви  –  найкращий співак і приклад для своєї дитини!

                            Рученьки, ніженьки,

Лагідні очі!

Спокійної ночі!

Скінчилася гра!

Рученьки, ніженьки,

Спокійної ночі!

Спати пора!

Батьки – перші вчителі музичного мистецтва для своїх дітей

Один з компонентів музичного слуху – вміння чисто, без фальші співати! Багато факторів залежить від того, чи співуча мама у дитини! Річ у тому, що слух розвивається одночасно з голосом! Якщо мама не співає разом з дитиною, то вона не навчиться цьому самостійно! Наспівуючи з матусею простеньку пісеньку, малюк інстинктивно прислуховується до маминого голосу: а чи співаю я так, як мамочка? Спочатку дитина інтонує, попадає в дві ноти, потім в три і т.д. В такі моменти дитина запам’ятовує, як працює голосовий апарат, як вірно дихати. Інколи дитина не співає, тому що не розуміє як потрібно брати дихання. Спів, для дитини, важка праця! Саме тому, важливо співати разом з вашою дитиною, адже під СD – програвач правильно володіти своїм голосовим апаратом не навчишся! Для  спільного музикування потрібно правильно підбирати пісні, характерні віковим особливостям дитини. Так, трьохрічному малюку «дорослі» пісні не підійдуть, важкуваті для сприйняття та виконання! Для початку слід вибирати коротенькі поспівки, поки дитина не навчиться виконувати їх чисто (наприклад: Скаче жабка по доріжці, витягнувши свої ніжки; Я маленьке слоненя, люблю гратися щодня; Диби – диби – диби – ди)

Не слід забувати про те, що було б просто чудово пританцьовувати чи акомпанувати на справжніх чи саморобних інструментах: кубики, дерев’яні палички, пляшки з сипучими крупами ) Таким чином ритмічні рухи дають відчуття такту. Музикуйте, танцюйте, співайте з вашими дітками, адже саме ви стаєте основним прикладом наслідування для своїх дітей.

Обережно: захворювання дитячих голосових зв'язок.

 В дитячому садочку, дома, чи на дитячих святах (днях народження), на вулиці дуже часто просять дітей голосно відповідати, читати вірші, співати, щоб всім було чути! Але багато батьків та педагогів не розуміють, що потрібно запобігти щонайменшому перегріванню голосових зв’язок дітей, слідкувати, щоб режим дитячої розмови був помірним, заборонити дітям надто голосно викрикувати! Як скоріше заспокоїти дитину, коли вона плаче, або кричить.

Голосовий апарат – це частина нашого організму і за його станом необхідно стежити. Тому треба дотримуватися правил його гігієни та охорони, а саме:

–        уникати крику, тривалого мовленнєвого апарату;

–        не співати під час хвороби;

–        не співати на вулиці у холодну пору року;

–        обмежувати вживання гострих, солоних, занадто холодних та гарячих страв, категорично заборонити дітям вживання газових напоїв дітям дошкільного віку.

На голосову функцію дуже впливає хвилювання. Через те, батьки та педагоги повинні подбати про створення позитивного, психологічного клімату у сім’ї та колективі!

Створюємо родиною музичні творчі казки.

Якщо Ви твердо вирішили, що ваша дитина буде займатися музикою, намагайтеся підготувати його як можна раніше, починаючи з двох років. Як відомо, слух є у кожної людини. Але, якщо його не розвивати з віком ця здібність згасає. Займатися з малюком вдома може люба матуся. Ви звертали свою увагу, як дітки, яким тільки виповнився рік люблять стуками ложкою по тарілці або по столу. Перетворіть дії дитини на цікаву гру. Гра на інструменті – це умовна мова, яку може розуміти кожна людина. Придумайте звукову казку з перекладом. Спочатку відтворіть звук, а потім поясніть, що він означає. І тоді удар по клавішам ксилофону перетвориться на падіння зірки А стук паличками по барабану – у цокіт маленьких козенят, які біжать до мами. Спробуйте розмовляти з малюком мовою музичних інструментів. Не треба розмовляти словами, просто» відповідайте» бубном або ксилофоном щось дитині, а вона хай відповідає за допомогою свого інструменту. А потім хай дитина розкаже Вам про ви розмовляли. Прийміть любу його версію. Ви дуже швидко побачите, як ваш малюк навчився слухати і чути. Хай це тільки начальне враження про можливості музики. Пізніше фантазія підкаже йому про що хотіли сказати відомі композитори своєю музикою.

Шановні батьки, прочитайте дитині казки про веселі пригоди у країні музики, щоб  через казко терапію дитина зрозуміла, які звуки називаються високими, а які низькими, назви нот та збагатилася естетичними знаннями про цікавий світ музичного мистецтва . Ви можете створити власні цікаві музичні казки і захопити процесом творчості свою дитину. Добре, коли до процесу казко творення залучаться найстарші члени родини: бабусі та дідусі, їхня мова, народні примовки, забавлянки нададуть процесу яскравого колориту народності та фольклору, що є одним із найважливіших основ формування національного виховання дитини дошкільного віку.

Музична казка про висоту звуків.

Жили – були три веселих дзвіночка: Дінь, Дан і Дон. У кожного з них. була своя пісенька. Дзвіночок Дінь співав тоненьким, високим голосочком. Середній дзвіночок Дан співав свою пісеньку середнім голоском. А у дзві­ночка Дона голос був товщий, нижчий ніж у його друзів і його пісенька звучала по – іншому.

Дзвіночки висять хитаються, дзвенять, повторимо їх дзвін: дінь – дінь, дан – дан, дон – дон.

Подивіться на ці три лінії. На кожній з них зображений дзвіночок. Дзвіночки співають свої пісеньки. Впізнайте, який дзвіночок дзвенить вище всіх? Який нижчий всіх? Заспівайте пісеньку кожного дзвіночка і одночасно покажіть рукою висоту звуку.

Казка «Про високі та низькі звуки»

За синіми морями, за густими лісами, у тридев’ятому царстві знаходилась Музична країна.

Правили країною Музичний король та принцеса Акизум, а жили вони в чудовому сонячному палаці, який із усіх сторін оточували море квітів, безліч білосніжних кущів троянд, що являлись символом усього світлого, доброго та прекрасного.

Прокинувшись раненько, Акизум виходила на подвір’я, сідала прямо на зелену, пухку травичку і починала слухати музику природи.

Музика природи, це шелест листя, посмішка сонечка, крапельки роси, метушня комашок, спів пташок, тріск гілочок, звуки звірів і все, все, все, що оточувало Акизум.

Саме так, під час слухання музики природи, у принцеси промайнула думка, що всі звуки не схожі один на другий. Одні – низькі, інші – високі. Адже пташечки літали високо – високо, а як виводять свої пісні тонкими, високими голосами! А от звірятка навпаки, свої пісні співали товстими, низькими голосами, але також надто приємно. Так і з’явились високі та низькі звуки. Того дня Акизум зробила книжечку, яку назвала «Книжка музичних відкриттів» і записала у ній, свою першу музичну знахідку.

Казка «Як виникли ноти?»

       Піднімаючись до вершини гори, Акизум помітила, що звуки через кожні сім кроків повторюються, але з іншим забарвленням. І для того, щоб краще їх запам’ятати, вона придумала імена для звуків.

       Так виникли До, Ре, Мі, Фа, Соль, Ля, Сі, під загальною назвою – ноти

Казка «Де живуть ноти?»

       Гілочки чарівної яблуньки, яка з’явилась на подвір’ї, біля палацу, нахилилися трошки вбік. Деревце слухало щебетання пташок, дзюрчання струмочка, пісні дощику та дзвін краплин.

 – Яка красива музика звучить навколо!,  –  подумало деревце.

 – Але як зробити, щоб люди почули й зрозуміли музики?... А може, кожен звук матиме на гілочці своє місце? Але звуки ми тільки чуємо, побачити їх не можна. Що ж придумати, щоб усі змогли побачити звуки?... Звісно! Як тільки звук сяде на гілочку, я перетворю його у кружок – ноту.

       А звуків є всього сім – сіла сім’я. І всі вони дуже різні, як звичайно, й буває в сім’ї.

       І розлетілися звуки – ноти по гілочках. Першою від самого сонечка прилетіла сонячна нота – Соль, і розташувалася на другій гілочці. Її мила подружка – Мі, на першій. Фантастична нота – Фа поселилася між ними. Вони весело розмовляли між собою музичною мовою.

       Прислухаємось.

( Звучить пісеньку, яка складається з цих трьох нот)

       Незабаром прилетіли ще дві подружки; вони не дуже любили, коли жарко, і хотіли розташуватись нижче, ближче до землі, струмочка. Одна з них рішуче зайняла місце під першою гілочкою. Це була нота – Ре.

(Можна дограти пісеньку до кінця, із добавлянням ноти  –  Ре)

       А скромній і добрій ноті – До, місце на гілочці не вистачило.

 –    Що ж робити?,  –  подумало деревце. Як знайти місце для доброї ноти?

«Куди ж поселити добру ноту?»

       Довго літав у повітрі добрий звук, що ніяк не міг перетворитись в ноту: адже ж на нижніх гілочках усі місця були вже зайняті. І раптом деревце зраділо.

 –    Я звернусь за допомогою до нашого Музичного короля. Ось нехай він і вирішить всі музичні справи. – вирішило деревце.

       Подивіться, який красивий цей король: високий, стрункий (можна показати малюнок). На голові в нього – корона. Однією рукою він міцно тримає гілочку, щоб ніхто не забув, що перша сонячна нота прилетіла саме на цю гілочку. Іншою – показує, куди сідати усім нотам.

       Деревце зраділо, що в музичній державі з’явився король: адже без нього незрозуміло, це ноти, чи може, картоплинки?

       Подумав Музичний король, куди ж поселити добрий звук – ноту і вирішив: попрошу я деревце, щоб воно подарувало їй маленьку гілочку, на якій вона змогла б розміститися недалеко від своїх подруг. Так і вийшло. Поселилася добра нота на маленькій гілочці, та й досі сидять ці нотки на тих самих місцях. А люди подивились, де розташовані ноти, запам’ятали й стали краще розуміти музику.

       Але раптом, до чарівного дерева прилетіли ще два звуки: лагідний – Ля та самостійний – Сі. Першою почав вибирати собі місце самостійний звук. Він хотів поселитись трішки далі від усіх ноток, так як любив самостійність. Третя гілочка яблуньки йому дуже сподобалась.

       Лагідний звук – Ля, зовсім невпевнено, вибрав собі місце біля сонячної ноти, тому що любив тепло. Він був спокійний, тихий і ніскілечки не заважав своїй сусідці, ноті – Сі. І зажили ноти – подружки дружно, як у хорошій сім’ї.

       Ви спитаєте, а чим же займалося наше щасливе сімейство?

       Тож послухайте.

Фізична хвилинка «Музикальна сімейка»

Прилетіла нота До,

Опустилася в гніздо.

Бачить в кухні ноту Ре,

Котра п’є яйце сире.

У світлиці нота Мі

Розважається з дітьми

На балконі нота Фа,

Диригує: – Раз – і два!

Біля неї нота Соль

Ремонтує парасоль.

А весела нота Ля

Примовляє: – Тра – ля – ля!

Замахала нота Сі

Враз притихли голоси.

І сказала ноті До:

 –  Покидаємо гніздо,

Посідаємо на дроти

І по черзі з висоти

Заспіваємо усі:

До, Ре, Мі, Фа

Соль, Ля, Сі.

       Ви, мабуть, спитаєте, як же звуть Музичного короля? Назвали його незвичним ім’ям: Скрипковий Ключ. Ключ – тому. що він відкриває нам таємницю розташування нот. А Скрипковий – тому, що ці ноти, коли знову перетворюються у звуки, дуже красиво звучать на скрипці, а Король любить звучання скрипки.

Помічник у нас він звичний.

Ми звемо його ключ Соль.

       Пам’ятаєте, однією рукою він міцно тримає другу гілочку, куди першою прилетіла нота Соль. Саме тому Музичного короля називають ще й ключ Соль. Усе нам скаже ключ Скрипковий король. Він над нотами король.

       І з того часу люди подивились, де розташовані ноти, запам’ятали і стали краще розуміти музику.

Музична казка «Тоніка вибирає подружок»

З того часу, як вибрали головний звук мелодії та назвали його ім’ям Тоніка, життя у Музичній країні стало цікавим і приємним. Якщо раніше мелодія, мандруючи по горах та долинах, могла заблукати і точно не знала, на якому звуку їй треба спинитися, то тепер якась дивна сила притягувала її до Тоніка. Усе було б добре, але раптом Тоніка стала смутною і сказала Королю: «Мені одній сумно бути головним звуком». «Адже ти найбільш надійна, стійка, тобі можна довіряти!»,  –  відповів Король. «Це так, але мені хочеться мати хоч би двох товаришок, із якими я могла б порадитися». «Добре, погодився Король. – Ти скромна і говориш правду, тому я дозволяю тобі вибрати двох подружок. Але ставлю дві умови: перша – щоб ці дві подружки теж були надійними та стійкими, і друга – щоб ви утрьох красиво звучали не тільки послідовно, але й одночасно».

       Довго думала Тоніка, кого б їй вибрати у подружки. Пробувала різні звуки, але ніяк не могла вирішити: то нестійкими, вони були, схилялись до сусідніх звуків, то звучали разом із нею не дуже красиво. Але в один прекрасний день все ж таки вирішила.

       Як ви думаєте, діти, кого вибрала Тоніка?

       Казка дає первісне поняття про стійкі та нестійкі звуки. У подальшому Тоніку і її «подружок» я назву загальноприйнятим терміном – тонічний тризвук.

       Питальна форма закінчення казки сприяє активізації їх музичного слуху, казковий сюжет спонукає одразу ж шукати відповідь на це питання. Звичайно, із допомогою вчителя вони її знайдуть.

       Складні музичні поняття та явища з допомогою казки можна зробити більш зрозумілими й доступними для молодших школярів. Спостерігаючи за казковими персонажами, діти з властивою їм безпосередністю реагують на події, що виникають у казці, швидше запам’ятовують та краще засвоюють навчальний матеріал. Казка – улюблений дітьми літературний жанр. Приваблюють і незвичайні казкові сюжети, і яскраві образи, що запам’ятовуються. Це допомагає розширити життєвий та художній досвід молодших школярів, які завдяки уяві переносяться, то в надхмарні височини, то в таємничий ліс, то у королівські володіння. Лаконічні за формою, цікаві за змістом казки сприяють вихованню моральних якостей учнів.

       Слід підкреслити: інформація, викладена навіть у формі цікавої казки, не повинна бути надто багатослівною. У розповідь доцільно вплітати музичні та образотворчі ілюстрації, або певні завдання, а також елементи діалогу, бесіди.

       Казкові сюжети можна використати не тільки з музичної грамоти, а й у процесі хорового співу, слухання музики.

Музична казка «Про рідний край»

       Якось давно одному східному володарю подарували чудову пташку. Навіть сонце сповільнювало свій рух, слухаючи її пісні. Їй зробили золоту клітку, гніздечко вимостили пухом молодого лебедя. Але пташка не співала. Тоді винесли її у сад. І там вона мовчала. За порадою мудреців її вивезли у ліс, але й там вона теж мовчала. Один із наймудріших мудреців порадив повозити пташку по країні. Біля одного маленького болота повісили клітку з пташкою на суху гілочку саксаулу.

       Тяжким випаром від болота, клубами роїлася над ним набридлива мошва. Коли засвітила край неба рання зоря, пташка раптом стрепенувшись, простягнула крила і стрілою злетіла угору, але вдарилась об золоті пруття і впала вниз. Сумно озирнулася навколо й тихо заспівала. «Так ось звідки моя пташка! Це її рідний край»,  –  мрійливо промовив господар. Він згадав своє рідне місто, де не був уже три роки і наказав відкрити дверцята клітки й випустити пташку. І тоді всі пташки заспівали славу рідному краю, заспівали тисячу й одну пісню свободи й любові до Вітчизни. Ось. що таке рідна земля та воля.

       В основу наступної казки покладений художній прийом «олюднення», який допоможе дітям з більшим інтересом сприйняти й запам’ятати характерні особливості різних музичних інструментів.

Музична казка «Хто в оркестрі головний?»

       Одного разу перед початком репетиції сперечалися інструменти симфонічного оркестру, хто з них найголовніший.

       «Звичайно, я,  –  прокричала труба. – Адже я граю голосніше за всіх!». «Ні, я! – проспівав контрабас,  –  бо я найбільший!». «Навіщо даремно сперечатись? В мене дуже оригінальний звук, тому найголовніший інструмент, це – я!»,  –  пробурчав фагот. «Ну, ще чого не вистачало! Моє звучання більш оригінальне», сказала валторна.

       Що тут почалося! Інструменти кричали, перебивали один одного, і кожен із них намагався довести, що саме він найголовніший. Вони так довго сперечалися, поки зовсім не розладналися. А тут час репетирувати. Вийшов диригент, сказав: «Милі мої інструменти, ви зараз у такому розладженому вигляді, що грати не зможете. Краще нам репетицію відкласти на завтра. А ви поки що відпочиньте».

       Поступово вони заспокоїлися, і стало тихо. Може позасинали?.. І тільки маленька чемета, що не вступала в суперечку, бо не звикла перебивати старших, довго не могла заснути і все думала: «Так хто ж в оркестрові найголовніший?»

       Казка наводить дітей на міркування, оскільки закінчується питанням. Можливо, хтось скаже, що в оркестрі немає головних, що всі рівні і важлива їх узгодженість. Друга версія – кожний інструмент іноді може бути головним (виконувати соло). Третя – головний в оркестрі – диригент. Він організовує, підказує, кому і як грати, без нього все розвалилося б.

       Усі три варіанти правомірні, оскільки не суперечить один одному. Важливо, щоб казка спонукала дітей мислити.

       На уроках музики у початкових класах бесіди й про професію композитора. Стараюсь дітям просто і зрозуміло пояснити, що композитор – це людина, яка створює музику, а ще, щоб діти зрозуміли суть творчого процесу та особливість композитора, багатство його внутрішнього світу, тонке сприйняття всього, що його оточує. І цьому допомагає казка, де розповідь про те, як виникає музика, збагачується художніми образами.

 Музична казка «Казка про найщасливішу людину»

       Петрик дуже любив музику. Він любив ходити з мамою й татом на музичні концерти і міг довго слухати сонати, фуги й навіть великі симфонії. І Петрик подумав: «Як це люди створюють таку красиву музику, і все в них так складно виходить?»

       І я спробую, може і в мене вийде. Сів Петрик за рояль, натиснув на клавіші. З – під пальців залунали якісь різкі неприємні звуки. Йому навіть здалося, що білі клавіші почервоніли від сорому. Спробував пограти на балалайці, став старанно перебирати пальцями струни. Але почув у відповідь одноманітне й сумне: трень – брень, трень – брень. З надією взяв він у руки скрипку. Йому здалося, що це зовсім неважко: води собі смичком по струнах, і музика сама собою зазвучить. Але смичок заскиглив так жалібно, що Петрик злякався й заплакав.

       І раптом скрипка привітно промовила: «Не плач, Петрику. Я знаю, що ти хочеш стати музикантом. Гадаю, так воно й буде, адже серце в тебе хороше, добре. Дам тобі пораду: піди у ліс і уважно послухай музику природи. Спів пташок. шелест листя на деревах, дзюрчання струмочка. Адже своя музика є і в сонечка, і в хмарки, й навіть у кожної травинки. А справжнім музикантом може стати  тільки той, хто все чує, хто відчуває радість, коли бачить все навкруги. Те, що почуєш у лісі, постарайся не забути, зберегти у своїй душі якомога довше. І ось настане день, коли ти захочеш сказати людям, яка красива музика природи. Тоді бери у руки будь – який інструмент, і він буде слухняний тобі».

       Запам’ятав Петрик добре пораду скрипки, побіг у ліс. Почув він музику природи, і здивувався, яким багатозвуччям музичних  барв вона заповнена. Сім днів провів Петрик у лісі, і кожний день природа  дарувала нові кольори, запахи, звуки. І коли на восьмий день він побіг додому і сів до роялю, пальці його відтворили урочисті акорди.

       «Пісня природи»,  –  так я назву цю музику, подумав Петрик. Підбіг до балалайки – і одразу ж зіграв бадьорий танок дощику, який недавно наздогнав його в лісі. З трепетом узяв він у руки скрипку – і вона заспівала чарівну мелодію, то задумливу, то схвильовану, то радісну. Петрик раптом стала тісна його кімната. Він відкрив вікно, а на вулиці стояли люди, що проходили поблизу. Вони посміхнулися йому, просили пограти ще.

       Петрик був найщасливішою людиною у світі!

Музика в життєдіяльності дітей

Логіко-математичний розвиток

Завдяки музичним вправам, які супроводжують опанування елементарних логіко-математичних уявлень, дитина може не лише побачити, а й почути, "відчути на дотик" кількість, встановити взаємозв'язок між тим, як від збільшення кількості виконавців зростає насиченість звучання і, навпаки, повправлятися в орієнтуванні у часовому ряді — "після", "перед", "між".

Мовленнєвий розвиток

На заняттях з розвитку мовлення музичні вправи та ігри допомагають краще зрозуміти різницю між голосними та приголосними звуками, твердими і м'якими
приголосними, ритміку вірша, а також полегшити й урізноманітнити процес навчання читання. Проспівуючи склади, діти краще засвоюють і вже не плутають
поняття "звук" і "літера", практично з перших занять починають правильно складати й читати слова.

Музичний матеріал можна використовувати і в процесі заучування віршів. Спосіб запам'ятовування, коли віршовані тексти промовляються на тлі спеціально дібраного музичного супроводу, мобілізує увагу дитини, допомагає створювати асоціації за суміжністю або схожістю, й завдяки цьому вона запам'ятовує швидше, а пам'ять отримує додаткове тренування. Створити в уяві яскравіші образи природи або об'єктів предметного світу допоможе накладання на музичне тло звуків цих об'єктів, записаних у реальних умовах (наприклад, шелест листя, голоси птахів, стукіт коліс потяга і т.д.).

 Малювання і письмо

Музичні фрагменти, супроводжуючи процес образотворчої діяльності дітей, стануть відправною точкою для фантазії, для пробудження переживань і думки,
пожвавлять візуальні образи. Правильно дібрана музика допоможе також сконцентрувати увагу дітей, налаштувати на роботу над малюнком. Музика, як і мовлення, може стати інструкцією до дії, вона здатна бути регулятором рухової діяльності руки. Ритмічна періодичність лежить в основі функціонування організму і багатьох видів діяльності людини. Тож ритмічні музичні твори допомагають дитині наносити однакові зображення через рівні відстані. Так малята вправляються у малюванні орнаментів, орієнтуванні на площині аркуша, написанні елементів літер у рядку. Слід зазначити, що у старших дошкільнят проявляються індивідуальні відмінності у формуванні графічних навичок. Одні діти виконують рухи швидко, енергійно, і деяка неточність руху їх не бентежить, цікавить лише його загальна спрямованість. Інші прагнуть виконати якомога точніший рух, щоб одержати правильну лінію. Супровідне використання музичних творів з різним ритмічним малюнком дає змогу уповільнити рух руки у квапливої дитини і, навпаки, пришвидшити його у повільної.
Зауважимо: дібраний музичний матеріал обов'язково має логічно вписуватись у структуру навчання. Музичні ігри та вправи слід упроваджувати послідовно, спираючись на вже набуті навички дітей. Музичні методи треба використовувати протягом заняття своєчасно, враховуючи періоди найбільшої уваги у дітей і періоди її спаду. Кількість супровідного музичного матеріалу на занятті має бути оптимальною: занадто велика його кількість ламає структуру заняття, знижує робочий настрій і, зрештою, перестає викликати інтерес. У той же час недостатнє або незавершене використання музичного супроводу, ігор та вправ, не дасть бажаної користі.

Музика для інтелекту

Успішність освітнього процесу великою мірою залежить від ступеня реалізації вимоги Базової програми щодо його інтегрованого характеру. Йдеться про таку інтеграцію пізнавального матеріалу, видів дитячої діяльності, педагогічних впливів, яка гармонізує розвиток дитини, полегшує їй освоєння нового. Одним із сильних засобів впливу є музика, що має величезний потенціал у розвиткові психічних функцій та інтелектуальних здібностей.

Вплив музики на мозок дитини

Будь-який сучасний педагог розповість про величезний вплив музики на розвиток дитини. Але всі його висловлювання, зазвичай, будуть обмежені сферою музично-естетичного виховання, і про роль музики у психічному й інтелектуальному розвитку дитини навряд чи почуєш. А коли й пощастить — то без чітких уявлень про механізми цього впливу і можливість його використання у повсякденній практиці роботи з дитиною. Тож розглянемо хоча б у загальних рисах природу впливу музики на психіку дитини.

Музика — феноменальне явище, яке надає нам великі можливості ще й для того, щоб навчати дітей основ наук. Встановлено ритм і висота музичного звука впливають на роботу лівої півкулі, а тембр і мелодія — на роботу правої. Це означає, що музика сприймається нами завдяки інтеграції процесів в обох півкулях, посиленню міжцентральної і міжпівкульної взаємодії. Причому сприйняття музики може відбуватися на свідомому і на підсвідомому рівнях.

У дитини права півкуля мозку розвивається швидше, ніж ліва, тому більше впливає на розвиток психічних процесів. Для дошкільнят характерні мимовільність поведінки, підвищена емоційність, їхня пізнавальна діяльність більш безпосередня, цілісна, образна. Система навчання дошкільнят, що склалася за функціонування попередніх програм, не враховує цих особливостей і орієнтована на сприйняття лівою півкулею, що призводить до надмірного стимулювання її функцій, які малятам ще не властиві, й водночас гальмуються функції правої півкулі. Відомо також, що лівопівкульний акцент в освітній роботі спричиняє порушення міжпівкульної взаємодії та виникнення неврозів.

Цю проблему можна розв'язати використовуючи на заняттях та в організованій діяльності дошкільнят музику, оскільки музичний фон, музичні ігри та вправи стимулюють роботу обох півкуль головного мозку водночас, адже процес переробки поданої музичної інформації відбувається і в лівій, і в правій півкулях.

Крім того, велике значення має соціалізуюча сила ритму, яка виявляється у групових діях дітей, допомагаючи їм розпочинати і завершувати діяльність одночасно.