Інноваційні технології в дошкільній освіті

         Інноваційні педагогічні технології в сучасній дошкільній освіті - розвиток наукиі техніки сприяв появі нових форм навчальної комунікації, новітнім методамрозв'язання освітніх завдань. З огляду на це роль вихователя набула нової якості. Він розвиває пізнавальні якості дошкільника, його життєву компетентність у різних соціальних інституціях. Водночас відбувається еволюція змісту, форм і методів навчання, яка спонукає до розробок і впровадження нових новітніх освітніх технологій. Досвід показує, що все нове із часом стає традицією і що традиції утверджує соціум, а новаторами виступають яскраві особистості реформаторського типу. На сучасному етапі все очевиднішим стає те, що традиційна освіта, орієнтована на передавання знань, умінь і навичок, не встигає за темпами їх нарощування. Специфічними особливостями інноваційного навчання є його відкритість майбутньому, здатність до передбачення на основі постійної переоцінки цінностей, налаштованість на конструктивні дії в оновлюваних ситуаціях, основою  яких є інноваційні педагогічні технології. Інноваційні педагогічні технології в педагогіці пов'язані із загальними процесами у суспільстві, глобальними проблемами, інтеграцією знань і форм соціального буття.

Інноваційні педагогічні технології розглядають не тільки як налаштованість насприйняття, продукування і застосування нового, а насамперед як відкритість. Вони забезпечують умови розвитку особистості, здійснення її права на індивідуальний творчий внесок, на особистісну ініціативу, на свободу саморозвитку.

          Інноваційні педагогічні технології мають гуманістичну спрямованість у системіосвіти, зумовлену співіснуванням і складними взаєминами в науковійпедагогіці й педагогічній практиці традиційної наукової педагогіки. Вони належать до системи загального наукового і педагогічного знання. Виникли і розвиваються на межі загальної інноватики, методології, теорії та історії педагогіки, психології, соціології і теорії управління, економіки освіти. Інноваційні педагогічні технології є однією з домінуючих тенденцій розвитку людства.

          Інноваційні педагогічні технології є специфічними і досить складними, потребують особливих знань, навичок, здібностей.

          Інноваційні педагогічні технології в системі освіти засвідчують якісно новий етап взаємодії й розвитку науково-педагогічної та педагогічної творчості і процесів застосування її результатів. Складність, багатогранність педагогічної діяльності є чинником, що відкриває простір для багатьох педагогічних технологій, динаміка продукування яких постійно зростає. Широкий спектр, багатоваріантність педагогічних технологій зумовлюють необхідність їх класифікації. Найдосконалішою серед багатьох вважають класифікацію, за якою педагогічні технології згруповано за різноманітними системними та інструментально значущими ознаками. Відповідно в сукупності педагогічних технологій виокремлено:

1. За рівнем застосування:

• загальнопедагогічні (стосуються загальних засад освітніх процесів);
• предметні (призначені для вдосконалення викладання окремих предметів);
• локальні та модульні (передбачають часткові зміни педагогічних явищ).

2. За провідним чинником психічного розвитку:

• біогенні (провідна роль належить біологічним чинникам);
• соціогенні (переважають соціальні чинники);
• психогенні (провідна роль належить психічним чинникам).

3. За філософською основою:

• матеріалістичні та ідеалістичні;
• діалектичні та метафізичні;
• наукові та релігійні;
• гуманістичні й антигуманні;
• антропософські (грец. anthropos — людина і sophia — мудрість) і теософські (засновані на вченнях про всезагальний абсолют, божественну суть усіх речей);
• вільного виховання та примусу тощо.

4. За науковою концепцією засвоєння досвіду:

• асоціативно-рефлекторні (в основу покладено теорію формування понять);
• біхевіористські (англ. behavio(u)rism, від behavio(u)r — поведінка) (за основу взято теорію научіння);
• розвивальні (ґрунтуються на теорії розвитку здібностей);
• сугестивні (засновані на навіюванні); — нейролінгвістичні (засновані нанейролінгвістичному програмуванні);
• гештальттехнології (нім. Gestalt — цілісна форма, образ, структура і технологія) та ін. (засновані на психотерапевтичному впливі).

5. За ставленням до дитини:

• авторитарні (засновані на чіткій надмірній регламентації);
• дидактоцентристські (центровані на навчанні);
• особистісно-орієнтовані (гуманно-особистісні, технології співробітництва, технології вільного виховання).

6. За орієнтацією на особистісні структури:

• інформаційні (формування знань, умінь, навичок);
• операційні (формування способів розумових дій);
• емоційно-художні й емоційно-моральні (формування сфери естетичних і моральних відносин);
• технології саморозвитку (формування самоуправляючих механізмів особистості);
• евристичні (розвиток творчих здібностей);
• прикладні (формування дієво-практичної сфери) технології.

7. За типом організації та управління пізнавальною діяльністю:

• структурно-логічні технології навчання (поетапне формулювання дидактичних завдань, вибору способу їх розв'язання, діагностики та оцінювання одержаних результатів);
• інтеграційні технології (дидактичні системи, які забезпечують інтеграцію різнопредметних знань і вмінь, різних видів діяльності на рівні інтегрованих курсів, навчальних тем, навчальних проблем та інших форм організації навчання);
• ігрові технології (ігрова форма взаємодії педагога і дітей, яка сприяєформуванню вмінь розв'язувати завдання на основі компетентного виборуальтернативних варіантів через реалізацію певного сюжету). В освітньомупроцесі використовують театралізовані, ділові, рольові, комп'ютерні ігри, імітаційні вправи, ігрове проектування та ін.;
• комп'ютерні технології (реалізуються в дидактичних системах комп'ютерного навчання на основі взаємодії «вчитель – комп'ютер – учень» за допомогою інформаційних, тренінгових, розвивальних, контролюючих та інших навчальних програм);
• діалогові технології (пов'язані зі створенням комунікативного середовища, розширенням простору співробітництва на суб'єкт-суб'єктному рівні: «учень — учитель», «учитель — автор», «учень — автор» та ін.);
• тренінгові технології (система діяльності щодо відпрацювання певнихалгоритмів навчально-пізнавальних дій і способів розв'язання типовихзавдань у процесі навчання — тести, психологічні тренінгиінтелектуального розвитку, розв'язання управлінських задач).

     Педагоги-практики розробляють авторські технології, які поєднують у різних варіантах елементи апробованих технологій. Як правило, всі вони зорієнтовані на реалізацію змісту і досягнення мети різнорівневого і різнопрофільного навчання. Вихідним матеріалом для розроблення технології є теорії, концепції. Багато педагогічних технологій мають у своїй основі такі концепції засвоєння соціального досвіду:

1) асоціативно-рефлекторне навчання, у межах якого розроблена теорія формування понять;

2) теорія поетапного формування розумових дій, згідно з якою розумовий розвиток (як і засвоєння знань, умінь, навичок) відбувається поетапно, спрямовуючись від «матеріальної» (зовнішньої) діяльності у внутрішній розумовий план;

3) сугестопедична концепція навчання, яка обґрунтовує комплексне використання у навчальних цілях вербальних і невербальних, зовнішніх і внутрішніх засобів сугестії (навіювання), що сприяє надзапам'ятовуванню;

4) теорія нейролінгвістичного програмування (НЛП), що розглядає процес навчання як рух інформації через нервову систему людини;

5) теорії змістового узагальнення, в основу яких покладено гіпотезу про провідну роль теоретичного знання у формуванні інтелекту дитини.

На основі однієї теорії навчання можуть вибудовуватися різні технології. Так, асоціативно-рефлекторна психологічна теорія породила варіантні технології навчання, які по-різному поєднують слово і наочність.

       Теорія проблемного навчання покладена в основу технологій, що розвивають творчі здібності, пізнавальну активність, інтерес, самостійність особистості. Водночас побудова на одній теорії, концепції кількох технологій навчання не є свідченням їх ідентичності. Вони завжди будуть відрізнятися за кількісними і якісними параметрами. У зв'язку з цим важливо мати цілісну систему засобів опису педагогічних технологій, враховуючи, що кожна з них містить концептуальний, змістовий та процесуальний аспекти.

         Наука пропонує великий вибір освітніх технологій, але не кожна з них може бути використана в роботі з дітьми дошкільного віку.

   Інноваційні педагогічні технології на 2023/2024 навчальний рік 

  Методика «Синквейн»  Аделаїда Крепс (Синквейн як засіб розвитку мовлення дітей дошкільного віку)

        Синквейн (синкан) – це один з прийомів активізації пізнавальної активності дітей, формування їх розумового та мовленнєвого розвитку. Слово «синквейн» походить від французького слова «п'ять» і означає «вірш, що складається з п'яти рядків».

        Синквейн - це не звичайний вірш, а вірш, написаний відповідно до певних правил. У кожному рядку задається набір слів, який необхідно відобразити в вірші.

         Історія виникнення синквейну

        Синквейн представляє з себе віршовану форму з п'яти рядків.

        Виникла ця форма в Америці на початку 20-го століття і сформувалася під впливом популярної у той час японської поезії. Згодом поширилась по всьому світі.

        Його стали використовувати і в дидактичних цілях, як досить результативний метод розвитку зв'язного мовлення.

        Вперше ця форма була розроблена американською поетесою Аделаїдою Крепс. Синквейн включили в її посмертну збірку віршів 1914 р.

        Синквейн є вільною творчістю, для його написання від автора потрібно знайти найбільш значущі елементи в інформаційному матеріалі, а потім зробити висновки і коротко їх висловити. Синквейна практикують в якості підсумкового завдання з пройденої теми.

          Все більше та частіше в  дітей виникають труднощі  у складанні розповіді за картиною та малюнком, переказі оповідання, вивчення вірша напам’ять. Однією з причин всього цього є бідний словниковий запас. Тому педагогічний вплив на  розвиток мовлення дошкільників – клопітка, щоденна, необхідна робота.         

         Одним із ефективних інноваційних педагогічних технологій   у всебічному та мовному розвитку   дитини є «дидактичний синквейн». Його актуальність полягає  в створенні умов для розвитку особистості, здатної критично мислити, тобто виключати зайве та виділяти головне, узагальнювати, класифікувати. А на   сьогоднішній день дуже важливо навчити дітей не тільки правильно й чітко говорити, а й думати.

          Синквейн з французької мови переводиться, як «п’ять рядків». Це незвичайний вірш без рими, що складається з п’яти рядків, в яких узагальнена інформація по будь – якій темі. Синквейн використовується, як метод розвитку образного мовлення, який дозволяє швидко отримати результат.  

         За формою синквейн нaгaдує ялинку.

В першому рядку вказується темa, зазвичай, це явище або предмет, про який йдеться мова, тобто іменник.

 У другому рядку знaходяться вже два слова, які описують властивості  цього предметa – прикметники.

У третьому рядку містяться три словa, які описують дії, харaктерні для цього предметa та відповідaють на питання: «Що робить?».

У четвертому – словосполучення або речення, що складаються з декількох слів. Це може бути крилатий вислів, цитата, прислів’я або власне судження дитини.

П’ятий рядок – узагальнююче слово – іменник, пов’язане з першим, відбиває сутність теми, що узагальнює поняття по темі або синонім.

Наприклад:             

1. Весна.
2. Сонячна,тепла.
3. Пробуджує, зігріває, розквітає.
4. В садах квітнуть дерева.
5. Краса!

        Синквейни можна складати про: природу, тварин, рослини, іграшки, предмети, транспорт, по картині, малюнку, прочитаній казці чи оповіданню тощо. Цікаво скласти синквейн – загадку, в якій відсутній перший рядок, або скласти коротку розповідь по готовому синквейну з використанням слів та фраз, що входять до його складу.

         Творче використання синквейна на  заняттях сприймається дітьми як цікава захоплююча гра. Синквейн складається тільки  на ті теми, які дуже добре відомі вихованцям і обов’язково перед початком  дається зразок.

         Цей метод може легко поєднуватися з усіма освітніми напрямами, допомагає аналізувати інформацію, коротко висловлювати свої думки та почуття в декількох словах. Використання  даної технології  дозволяє розвивати в дошкільнят нaступні уміння та навички:

–  отримувати інформацію, проводити досліди, робити порівняння, складати чіткий внутрішній план розумової діяльності, мовленнєвого висловлювання;

– формувати та висловлювати свою власну думку, робити  висновки.

«Інноваційні технології в образотворчому мистецтві»

(Розвиток творчих здібностей дітей через нетрадиційні техніки художньо-продуктивної діяльності)

        Розмальовування маленьких камінчиків

        Зрозуміло, найчастіше дитина зображає на папері, рідше на асфальті, плитці, великих каменях. Площинне зображення будинку, дерев, машин, тварин на папері не так вабить, як створення об'ємних власних творінь. У зв'язку з цим використовуються морські камінчики. Вони гладкі, маленькі і мають різну форму. Сама форма камінчика деколи підкаже дитині, який образ у даному випадку створити (а іноді дорослі допоможуть малюкам). Один камінчик краще підмалювати під жабу, інший - під жучка, а з третього вийде чудовий грибок. На камінчик наноситься яскрава густа фарба - і образ готовий. А краще за все закінчити так: після того, як камінчик висохне, покрити його безбарвним лаком. У цьому випадку блищить, яскраво переливається об'ємний жук або жаба, зроблена дитячими руками. Ця іграшка ще не один раз братиме участь в самостійних дитячих іграх і приноситиме чималу користь її господареві.

        Метод пальцевого живопису: малюємо пальцями разом із дитиною

       Ще один із способів зображати навколишній світ: пальцями, долонею, ступнею ноги, а може бути, і підборіддям, носом. Не всі сприймуть таке твердження серйозно. Де ж грань між витівкою і малюванням? А чому, скажіть, ми повинні малювати тільки пензликом або фломастером? Адже рука або окремі пальці - це така підмога. Причому вказівний палець правої руки слухається дитини краще, ніж олівець. Ну, а якщо олівець зламався, пензлик витерся, фломастери скінчилися - а малювати хочеться. Є ще одна причина: іноді тематика просто просить дитячу долоньку або пальчик. Наприклад, малювання дерева дитина краще виконає руками, чим іншими знаряддями. Пальцем він виведе стовбур і гілки, потім (якщо осінь) нанесе на внутрішню сторону руки жовту, зелену, оранжеву фарби і намалює зверху багряно-червоне дерево. Добре, якщо ми навчимо дітей користуватися пальцями рук раціонально: не одним вказівним, а всіма. І ще. Якщо дошкільник вже багато часу провів з фломастерами і олівцями, то він не відразу прийме ваші умови малювати пальцями. Дівчинка Катя (3,5 роки) сказала: «А чому потрібно малювати пальцем, я не хочу». До певної міри вона вже зациклена на традиційності. Крім того, не всі хочуть «бруднити» руки. Наше з вами завдання - познайомити дітей з пальцевим живописом, нагадувати про нього - а вибір нехай залишиться за малюками.

       Метод ниткографії

      Використовують цей метод в основному для дівчаток. Але це не означає, що він непридатний для дітей іншої підлоги. А полягає він у наступному. Спочатку робиться з картону екран розміром 25 х 25 см. На картон наклеюється або оксамитовий папір, або однотонна фланель. До екрана добре б підготувати симпатичний мішечок з набором шерстяних або напівшерстяних ниток різних кольорів. Ви вже, ймовірно, здогадалися? Так, в основі цього методу лежить наступна особливість: до фланелі або оксамитового паперу притягуються ниточки, що мають певний відсоток шерсті. Потрібно тільки прикріплювати їх легкими рухами вказівного пальця.. З таких ниток можна готувати цікаві сюжети. Розвивається уява, відчуття смаку. Дівчатка вчаться уміло підбирати кольори. До світлої фланелі підходять одні кольори ниток, а до темної - абсолютно інші. Гак починається поступовий шлях до жіночого ремесла, рукоділля.

         Метод монотипії

        Два слова про цей, на жаль, рідко використовуваний метод. І марно. Тому що він таїть у собі немало принадного для дошкільників. Якщо стисло сказати, то це зображення на целофані, яке переноситься потім на папір. Адже цікаво ж. Починаємо на гладкому целофані малювати фарбою за допомогою пензлика, або сірника з ваткою, або пальцем (не треба одноманітності). Фарба повинна бути густою і яскравою. І відразу ж, поки не висохла фарба, перевертаємо целофан зображенням вниз на білий щільний папір і як би промокає малюнок, а потім піднімаємо. Виходить два малюнки. Іноді зображення залишається на целофані, іноді на папері. Але ж можна подарувати один малюнок бабусі, подружці, хворому хлопчикові, сусідові.

        Малювання на мокрому папері

       До недавніх пір вважалося, що малювати можна тільки на сухому папері, адже фарба достатньо розбавлена водою. Але існує цілий ряд предметів, сюжетів, образів, які краще малювати на вологому папері. Потрібна неясність, розпливчатість, наприклад, якщо дитина хоче зобразити наступні теми: «Місто в тумані», «Мені приснилися сни», «Йде дощ», «Нічне місто», «Квіти за занавіскою» і так далі. Нам потрібно навчити дошкільника зробити папір трохи вологим. Якщо папір буде надмірно мокрим - малюнка може взагалі не вийти. Тому ми рекомендуємо намочити в чистій воді грудочку вати, віджати її і провести або по всьому листу паперу, або тільки по окремій частині. І папір готовий до відтворення пливучих образів.

         Тканинні зображення

        Напевно, здебільшого дівчатка люблять возитися з шматочками тканин. Вони їх «перуть», завертають ляльок, гладять і так далі. Але ж тканини - це прекрасна сировина для зображення. Значить, у мішечок ми збираємо залишки різних тканин. Стане в нагоді, як мовиться, і ситець, і парча. Дуже важливо на конкретних прикладах показати дівчаткам, як малюнок на тканині може допомогти зобразити в сюжеті щось дуже яскраво і в той же самий час легко. Наведемо декілька прикладів. Так, на одній з тканин зображені квіти. Ми їх вирізаємо по контуру, наклеюємо (тільки клейстером або іншим хорошим клеєм), а потім підмальовували стіл або вазу. Виходить ємке барвисте зображення. Бувають тканини, які можуть добре послужити як будиночок або тулуб тварини, або красива парасолька, або шапочка для ляльки, або сумочки.

       Точковий малюнок

       Дітям подобається все нетрадиційне. Періодично запрошуємо вас знайомити дітей з неординарними методами зображення предметів. Малювання крапками відноситься до незвичайних прийомів. Для реалізації можна узяти фломастер, олівець, поставити його перпендикулярно до білого листа паперу і почати зображати.

       Але краще всього виходять точкові малюнки фарбами. От як це робиться. Сірник, очищений від сірки, туго замотується невеликим шматочком вати і занурюється в густу фарбу. А далі принцип нанесення крапок такий же. Головне, відразу ж зацікавити дитину. Ви підходите з сірником, вже обмотаною ватою, і говорите: «А хочеш, я тобі сьогодні покажу щось дуже цікаве?» Відмови, звичайно, не буде. Важливо потім обговорити з дошкільником, які краще всього предмети можна малювати методом точкового малюнка.

       Поролонові малюнки

       Чомусь ми всі схильні думати, що, якщо малюємо фарбами, то обов'язково і пензликом. Та не тільки. На допомогу може прийти поролон. Радимо зробити з нього найрізноманітніші маленькі геометричні фігурки, а потім прикріпити їх тонким дротом до палички або до олівця (не заточеного). Знаряддя праці вже готове. Тепер його потрібно вмочити в фарбу і методом штампів малювати червоні трикутники, жовті кухлі, зелені квадрати (адже поролон на відміну від вати добре миється). Спочатку діти хаотично малюватимуть геометричні фігури. А потім запропонуєте зробити з них прості орнаменти - спочатку з одного виду фігур, потім з двох, трьох. Не можна недооцінювати роль орнаментального живопису в естетичному вихованні дітей. І не тільки в естетичному. Малювання орнаментів допомагає дитині оцінювати просторові орієнтири. Часто дошкільникам важко дається декоративне малювання - і як наслідок гасне до цього виду творчості інтерес. А тут на допомогу малюкові приходять готові фігурки, зроблені за допомогою поролону.

          Малювання крейдою

         Дошкільники люблять різноманітність. І це виявляється не тільки у вибиранні засобів зображення (кисть, фломастер, олівець...), але і в так званому робочому місці. Як правило, діти малюють в будинку (удома, в дитячому саду, школі). А як чудово буде вивести їх на простір, ближче до об'ємного навколишнього світу. Ці можливості надають нам звичайна крейда, вугілля. Гладкий асфальт, плитка, каміння - ось та основа, на яку добре лягає крейда й вугілля. Так, асфальт пропонує ємко зображувати сюжети. їх (якщо немає дощу) можна розвивати наступного дня. А потім по сюжетах складати розповіді. А на керамічних плитках (які деколи в залишках зберігаються де-небудь в коморі) ми рекомендуємо зображати крейдою або вугіллям узори, маленькі предмети. Великі камені (типу валунів) просяться прикрасити їх під зображення голови тварини або під пеньок. Дивлячись що або кого формою камінь нагадує.

        Метод чарівного малюнка

        З нашого досвіду: цей метод дуже люблять і діти, і дорослі. А реалізується він так. Кутом воскової свічки на білому папері малюється зображення (ялиночка, будиночок, а може, цілий сюжет). Потім пензликом, а краще ватою або поролоном, фарба наноситься зверху на все зображення. Унаслідок того, що фарб; не лягає на жирне зображення свічкою - малюнок як би з'являється раптово перед очима хлоп'ят, проявляється. Можна такий же ефект отримати, малюючи спочатку канцелярським клеєм або шматочком господарського мила. Ви можете готувати «чарівні листочки», які будуть розфарбовувати діти, не знаючи, що з'явиться. При цьому не останню роль грає підбір фону до предмету. Наприклад, намальованого свічкою сніговика краще закрасити блакитною фарбою, а човник зеленої. Не потрібно турбуватися, якщо при малюванні почнуть кришитися свічки або мило. Це залежить від їх якості.

       Малювання через копіювальний папір

       Зображення через такий папір вимагає від дітей рухів всліпу, на дотик, що теж важливо для розвитку рецепторів і дрібної моторики рук. Копіювальний папір лягає блискучою поверхнею вниз (як це робиться при відбитку на машинці копій), а потім ми показуємо дитині, що, рухаючи по паперу кінчиком нігтя або тупою паличкою, олівцем, можна зобразити які хочеш предмети. Для зручності потрібно білий і копіювальний папір скріпляти або притримувати лівою рукою їх разом. Важливо також не тиснути сильно нігтем або паличкою, а м'яко водити по поверхні копірки. Дітям подобається, що колір ліній, що зображуються, залежить від кольору копірки. Подобається і подальше продовження роботи: адже отриманий малюнок можна обвести, домальовувати, подарувати.

         Колаж

        Саме поняття пояснює сенс даного методу: у нього збираються декілька вищеописаних. Нам в ідеалі здається важливим наступне: добре, коли дошкільник не тільки знайомий з різними прийомами зображення, але і не забуває про них, а до місця використовує, виконуючи задану мету. Наприклад, один з дітей 5-6 років вирішив намалювати літо, і для цього він використовує точковий малюнок (квіти) а сонечко дитина намалює пальцем, фрукти і овочі він виріже з листівок, тканинами зобразить небо і хмари і так далі. Межі вдосконаленню і творчості в образотворчій діяльності немає. Англійський педагог-дослідник Ганна Роговина рекомендує все, що є під рукою, використовувати для вправ у малюванні: малювати ганчірочкою, паперовою серветкою (складеною багато раз); малювати брудною водою, старою чайною заваркою, кавовою гущею, вичавлюванням з ягід Корисно, продовжує Роговина, розфарбовувати банки і пляшки, котушки і коробки і так далі Вам, поважані батьки, є з чого вибрати, що взяти до відома і передати своїй дитині. Важливо тільки вирішити свою проблему - організувати куточок творчості і Знаходити час для передачі образотворчих знань.

        Малюнок вугіллям

       Вугілля може бути штучним, виготовленим шляхом пересування дрібно змеленого вугілля, та натуральним, яке отримують з березових та липових прутів. Натуральне вугілля ми можемо зробити самі. У бляшанку кладемо рівні березові гілочки, щільно закриваємо кришкою за допомогою застигаючого розчину або глини. Бляшанку ставимо на гаряче вугілля і залишаємо на якомога тривалий час для того, щоб отримати дуже чорне і достатньо м'яке вугілля. Для малювання вугіллям необхідний папір із шершавою поверхнею.

      Малюнок восковою пастеллю

      Пастель можна легко виготовити з кольорових художніх фарб, розмішаних у розтопленому воску. Замісимо в них тісто, викладемо на подовгуватій дощечці та наріжемо шматочками завдовжки 10 см. Воскову пастель ми можемо використовувати для нарисів, а також для робіт, що виконуються у восковій техніці, якщо необхідно отримати кольорове зображення. Лист паперу необхідно покрити товстим шаром кольорової пастелі, а після цього за допомогою пензля - чорною тушшю в декілька шарів. Дамо висохнути і малюємо гострим предметом, розкриваючи шар туші аж до кольорової воскової основи.

        Малюнок тушшю

        Туш виробляється з сажі, яка утворюється в процесі горіння деяких масел з додатком лужного мила. В роботі з тушшю використовується цупкий картонний папір з гладкою поверхнею. Для малюнків береться м'яке перо, яке можна виготовити з очерету або шматочків деревини, обрізаних за формою пера, рейсфедер, а також волосяний пензель. Цікавий ефект можна отримати, якщо нанести туш на вологий папір.

       Малюнок сангіною

       Сангіна - сухий, графічний матеріал, як правило, чорного, сірого та коричневого кольорів, виготовлений з натуральної залізомісткої глини. Вона підходить як для самостійних завершених робіт, так і для етюдів та нарисів. Для малюнків сангіною підходить гладкіший папір.

      Акватипія

      Акватипія - цікава і доступна дітям техніка створення зображень за допомогою звичайного мила і фарб.

      Щоб створити композицію потрібно: Два аркуші білого або кольорового картону, господарче мило, фарби-гуаш, кілька пензлів. Порядок роботи:

• Натираємо мило на тертушці і розчиняємо його в теплій воді до густоти сметани.
• Продумуємо композицію: вертикальна чи горизонтальна, одна чи кілька мильних плям тощо. Можна створювати акватипії і без попереднього задуму.
• Пензлем наносимо розчин мила на один із аркушів.
• Швидко розфарбовуємо намилений аркуш згідно із задумом. Для зимового пейзажу знадобляться біла, блакитна, бузкова фарби, для осіннього - жовта, червона, коричнева.
• Накриваємо роботу другим аркушем картону, щільно притиснувши його.
• Обережно знімаємо верхній аркуш, тримаючи його за один з країв.
• Вологі або висушені зображення можна домалювати фарбами або кульковою ручкою. Деякі елементи композиції варто продряпувати.

       Малюнок на яєчній шкаралупі

       Малюнки на яєчній шкаралупі виходять оригінальні: об'ємні і наче потріскані. У такий спосіб можна зобразити будинки, бруківку, дерева.

       Підготовка основи

      Яєчну шкаралупу покладіть на тарілку, щоб вона висохла. Поламайте її. Після цього кожний шматочок намастіть клеєм ПВА зі звороту та наклейте їх на цупкий папір або білий картон на певній відстані один від одного. Підготувавши аркуш паперу чи картону до роботи, можна починати малювати. Найкраще взяти гуашеві фарби Вони мають бути густі, як сметана. Якщо пензлик висихатиме, час від часу змочуйте його у воді, а фарби набирайте багато і часто. Малюйте на шкаралупі так само, як на звичайному папері.

        Тиснення на фользі

       Щоб виготовити тиснене зображення, вам знадобляться:

• тонка алюмінієва фольга ( як тло );
• кулькова ручка з виписаним стержнем ( як інструмент );
• будь-яка м'яка основа (грубий журнал, старий вовняний шарф абощо) для підкладання під фольгу під час крапання та малювання на ній.

      Обраний малюнок переведіть олівцем на кальку, покладіть її на підготовлену фольгу і кульковою ручкою зробіть крапкові контури об'ємних частин. Заберіть кальку й, поклавши фольгу лицевим боком на м'яку основу, заповніть видавленими крапками малюнок. Далі переверніть фольгу - вийшов об'ємний малюнок. Але оскільки контур іще нечіткий, обведіть його суцільною лінією.

       Гратаж

       Гратаж - художньо-графічна техніка. Назва гратаж походить від французького слова gratter ( шкребти, дряпати ). Етапи виконання гратажу.

       Спочатку готують тло - розфарбовують аркуш картону різнокольоровою восковою крейдою.

       Потім тло натирають свічкою так, щоб віск щільно вкрив весь аркуш. На картон наносять розчин рідкого мила й туші (1:1).

        Коли тло добре підсохне, можна починати продряпувати зображення загостреною паличкою, стекою, змітаючи стружку м'яким пензлем..

        Кольорове тло наносять довільно або відповідно до розташування задуманої композиції. Наприклад, якщо дитина хоче зобразити кульбабку, то нижню частину аркуша слід розфарбувати зеленим, а горішню - жовтим кольором. Для виконання чорно-білого гратажу не потрібно зафарбовувати тло кольоровою крейдою. Білий аркуш вкривають шаром воску і розчином мила й туші а потім продряпують зображення: силуети людей, тварин, обриси засніжених дерев тощо. Для створення космічних пейзажів, зображення вогнів вечірнього міста, новорічних композицій тло найкраще заливати чорною тушшю. У решті випадків можна скористатися зеленою, червоною або синьою.

       Об'ємна аплікація

      Очевидно, що діти люблять займатися аплікацією: вирізати що-небудь і наклеювати, отримуючи від самого процесу масу задоволення. І потрібно створювати їм всі умови. Разом з площинною аплікацією навчити їх робити об'ємну: об'ємна краще сприймається дошкільником і реалістичніше відображає навколишній світ. З метою отримання такого зображення потрібно добре пом'яти в дитячих руках кольоровий папір, потім злегка розпрямити і вирізувати необхідну форму. Після чого легенько наклеїти і у разі потреби домальовувати окремі деталі олівцем або фломастером. Зробіть, наприклад, так любиму дітьми черепашку. Помніть коричневий папір, злегка розпрямите, виріжте овальну форму і наклейте, а потім підмалюйте голову і ноги.

        Розвиток дитячої творчості: малюємо за допомогою листівок

       Насправді, майже в кожному будинку зберігається маса старих листівок. Переберіть разом з дітьми старі листівки, навчіть вирізати потрібні образи і наклеювати до місця, в сюжет. Яскраве фабричне зображення предметів і явищ додасть навіть найпростішому невитіюватому малюнку цілком художнє оздоблення. Хіба може трьох чотирьох - і навіть п'ятирічна дитина намалювати собаку і жука? Ні. Але до собачки і жучка віна домальовує сонечко, дощик і буде дуже рада. Або якщо ми разом з дітьми виріжемо з листівки і наклеїмо казковий будиночок з бабусею у віконці, то дошкільник, орієнтуючись на свою уяву, знання казок і образотворчі навички, безперечно, домальовує щось до нього.

       Учимося робити фон

       Зазвичай діти малюють на білому папері. Так яскравіше видно. Так швидше. Але деякі сюжети вимагають фону. І, треба сказати, на зробленому заздалегідь фоні краще виглядають усі дитячі роботи. Тому навчимо дітей робити фон. Добре, якщо вони будуть самостійно, до ситуації вирішувати, коли він потрібний, а коли потрібний просто білий папір. Багато дітей роблять фон пензликом, до того ж звичайним, маленьким. Виходить довго і нерівно. Діти при цьому нетерпляче нервують. Хоча є простій і надійний спосіб: робити фон ватою або шматком поролону, змоченим у воді і фарбі.

       Секрети ниткографії

       Матеріал: набір гуаші, тарілочка, пензлик, відрізок грубої нитки, бажано ірису завдовжки 40см, аркуш паперу, зігнутий навпіл по вертикалі, серветки.

      Кладемо аркуш перед собою. Праворуч ставимо тарілочку і фарби. Поруч з ними кладемо серветки.

      Кладемо нитку в тарілочку і намащуємо її гуашшю, залишаючи кінчик приблизно 7см чистим.

      Притримуючи пензлем намащену нитку, піднімаємо її вгору, щоб розпрямити.

      Розкладаємо нитку на правій половині аркуша, утворюючи петлі. Чистий кінчик має лишитися за межами аркуша.

      Накриваємо нитку лівою половинкою аркуша.

      Притискаємо лівою рукою аркуш, правою витягуємо з нього нитку рухом на себе й праворуч. Це робимо обережно, щоб не забруднитись. Відкладаємо нитку на серветку.

      Відкриваємо аркуш і домальовуємо деталі, яких, як на нашу творчу фантазію, не вистачає на картині. Малюнок можна вирізати і наклеїти на кольоровий аркуш.

      Малюнок пластиліном

      Ось дощечка, вона з картону, зовсім біла і спокійна.

      Зараз по ній розіллється море - море глибоке, море бездонне, намальоване пластиліном!

       А хіба пластиліном малюють? - Запитаєш ти, друже, Бо як ліпити, я знаю, хоч і вмію не дуже... Спробуй, люба дитино! Вийде в тебе все неодмінно!

      Вищипни спершу грудочку голубого ( власним пальчиком, наче пензликом, Розітри по поверхні грудку цю пластиліну ), Намалюй першу хвилю - блакитну і легку. І чим глибше море, тим темніший вибирай колір.

        І потроху, поступово «холодці» кольори додавай. Смарагдовий, синій, фіолетовий. І невдовзі на картонному просторі зашумить, заграє справжнє море!

        Рельєфний малюнок

       Щоб приготувати рельєфну фарбу, потрібно змішати півсклянки крохмалю, 1/8 склянки води, 0,5 склянки солі. Усе добре розмішати. Розкласти суміш в баночки. У кожну баночку додати по 2 чайні ложки гуаші різного кольору і розмішати. Здобуті суміші використовуйте для створення рельєфних малюнків. Для замальовування великих площин використовуйте пензлики великих розмірів ( № 5-10 ), а для дрібних деталей - маленьких ( № 2-4 ). Якщо суміш вийде занадто густою, додайте води.

         Малювання на зволоженому аркуші

         Спочатку мокрим пензлем або ватою, чи поролоном зволожити папір. Потім вмочити палець у фарбу і швиденько , доки папір не висох, нанести на нього візерунок.

         Малюємо квачиком.

         Як зробити квачик для малювання

         Візьміть цупкий, але м'який квадратний клаптик тканини (такої, щоб не стріпалися краї) розміром 8x8 см. Зробіть квадратик, згорніть його так, щоб він набрав форми конуса, обмотайте цей конус ниткою та зав'яжіть. Квачик для малювання готовий. Бажано, щоб їх було кілька - окремо для кожної фарби, або близьких за кольором фарб.

         Фрукти на клейонці

        Клейонку розрізаємо на невеликі квадрати, або прямокутники розмірами 20x20 см, 15x15 см. Для роботи знадобляться також гуашеві фарби, баночка з водою, пензлі. Гуашеві фарби мають бути густими, як сметана. Воду використовуйте тільки для того, щоб промити пензлик, коли треба набрати фарбу іншого кольору. Якщо фарби будуть рідкими, вони погано лягатимуть на клейонку. Малюйте пензликами різної товщини. Коли малюнок виконано, дайте йому добре висохнути. За цей час підготуйте фоновий папір такого самого розміру, як клейонка. Наріжте з кольорового паперу смужки завширшки 2-3 см і завдовжки як сторони вашого малюнка. Малюнок покладіть зображенням на тло - основу, а смужки по довжині складіть навпіл, намастіть клеєм і склейте ними малюнок і тло-основу по периметру. Якщо на зворотному боці ще й приклеїти петлю з ниточки, то ваш виріб можна буде повісити на стіну, як оздобу приміщення.

       Що може зубна щітка

       Для роботи знадобиться: білі або кольорові аркуші паперу, акварельні або гуашеві фарби, баночка з водою, серветка з тканини 15*15 см і звичайна зубна щітка.

       Технологія роботи

      Вмочуємо зубну щітку у воду, набираємо фарбу і починаємо малювати. Рука при цьому може рухатися знизу вгору, навкоси, по колу, по спіралі, хвилями й зигзагами. Малювати можна кінчиком щітки й усією площею. Для кращої передачі фактури зображення щетина щітки має бути завжди напівсухою. Під час малювання деяких предметів, наприклад квітів, використовується прийом накладання одного кольору на інший. Спочатку малюємо, скажімо, малиновою фарбою, після висихання - поверх неї білою, а потім знову малиновою. Так створюється об'єм і передається фактура. Цей прийом використовують для малювання ялинки, снігу, моря, ведмежатка й інших предметів.

      Набризги

      За допомогою зубної щітки. Також набризгами можна малювати через трафарет.

       Малювання дитячими губами

       Губами малюють квіти, а стебло і листочки домалювати пензликом.

       Малювання зібганим папером

       Вмочивши зібганий папір у фарбу можна малювати сніг, листя на деревах, землю в різні пори року, прикрашати одяг, посуд, тварин тощо.

       Штампування

       Штампи можна виготовляти із сирих овочем, поролону, пінопласту, або штампувати звичайними кришками тощо. Теми для малювання штампами можуть бути різноманітними.

      Малювання пір'ям

      Пір'ям малюємо зимові візерунки на шибках, мороз, вітер тощо.

       Дмухавка

      Технологія.

      Зробити ляпку.

      Відхилити аркуш від себе, щоб зручніше було дмухати на нього.

      Набрати повітря, щоб легше було дмухати.

      Видихнути. Домалювати листя пальчиком, сім'я домалюємо пальчиком.

       Малюють мильні бульки

       Потрібно: невеликі скляночки ( 100-150 мл), чайна ложка, папір ( білий, кольоровий ), гуашеві фарби, рідкий мийний засіб, соломинки ( трубочки ). Ретельно змішайте у склянці по одній чайній ложці гуаші, рідкого мила та води. Опусти в суміш трубочку та легенько дмухни. Коли бульки піднімуться на 2,5 см від краю склянки, піднеси до неї аркуш паперу і охайно торкнися бульок його площиною. Стеж за тим, щоб папір не торкався країв склянки. Час від часу піднімай аркуш, щоб поглянути на малюнок із мильних бульок. Зачекай кілька секунд, щоб витвір підсохнув. Якщо треба, можна накласти елементи малюнка іншого кольору.

       Якщо з утвореної кольорової суміші не виходять бульки, додай туди одну чайну ложку води.

       Якщо колір бульок не дуже насичений, додай пів ложечки фарби.

        Використання декоративних елементів у малюванні тварин

        ЗІРКА. Починаємо малювати щупальця в напрямку до центра. Потім вміщуємо кінчики пензля в темнішу фарбу і дрібними мазками «зернятко» робимо зубчики по контуру щупальців.

       МЕДУЗА. Спочатку вільними перехідними мазками змальовуємо щупальце. Потім зображуємо «комірець» і контур дзвоноподібного тіла. Наприкінці вільними хвилястими мазками зафарбовуємо тіло медузи.

        КУРЧАТКО. Спочатку треба намалювати дві пухнасті жовті кульки тоненькими мазками до центра. Потім, злегка вмочивши пензлик в оранжеву фарбу кількома вільними мазками малюємо щічку, крильця, хвостик і маленький гребінець. Можна оживити крильця і хвостик тоненькими коричневими мазками.

      Виконання малюнків за допомогою клею ПВА

      Намалюйте на картоні малюнок. Обведіть весь малюнок клеєм. Потім дайте йому підсохнути.

      Весь малюнок покрийте фарбою ( бажано акриловою ).

      Щоб отримати ефект «старого золота» нанесіть на м'яку ганчірку чорного крему для взуття та протріть нею малюнок.

        Як з половинки зробити ціле

       Візьміть спочатку білий папір і рівненько зігніть його навпіл по широкій стороні. Коли ми його розігнемо, він матиме вигляд розгорнутої книжки. Малюватимемо тільки на одній сторіночці. На якій саме: зліва чи справа? На тій, яка вам більше до вподоби. Малювати потрібно фарбами різного кольору.

       Для малювання у чарівний спосіб треба спочатку приготувати фарбу. З цією метою її переносять пензликом зі слоїка на палітру, знов-таки пензликом додають до неї трохи водички і добре перемішують, щоб гуашева фарба була негустою. А тепер згорнемо «книжку» , намалюємо на одній сторінці половину малюнка. А тепер згорнемо нашу «книжку», добре притиснемо стінки та ще й міцно прогладимо закриту «книжечку» долонькою. Розгорнувши книжку, побачите, що на другій сторінці, на якій ви нічого не малювали, теж з'явилося зображення.

        Ялинка взимку

       Для цього візьмемо аркуш голубого кольору або ж затонуємо папір самі. Покладемо дубовий листок на клейонку гладенькою стороною донизу, нанесемо пензликом на його зворотному боці зелену фарбу та зробимо кілька відбитків, притиснувши листок зафарбованою поверхнею до аркуша. Після цього візьмемо тоненький пензлик і домалюємо нашим ялинкам верхівки та голки зеленого кольору, потім легенько «притрусимо» їх сніжком - білою фарбою. Наклеїмо внизу аркуша смужку білого мережива - сніг. А щоб наша картина не була занадто холодною, зігріємо її, намалювавши сонечко. Візьміть вовняні білі нитки для плетіння та викладіть їх у вигляді спіралі, щоб вийшов кружечок - основа сонечка. Цей кружечок з ниток наклейте над ялинками і пофарбуйте жовтою фарбою, домалюйте навколо нього промінці. З голубих вовняних ниток викладіть хмаринки, обвівши їх синьою фарбою по контуру.

        Малювання долонькою і пальчиком

        ГУСЕНИЧКА. Фарба наноситься на нижню сторону першої фаланги вказівного пальця і на папері залишаються кольорові сліди один біля одного. Можна домалювати очі, лапки.

       РИБКА. Фарба наноситься,на нижню сторону першої фаланги вказівного пальчика, ставляться сліди за площиною аркуша, очі і хвіст домалювати пензликом.

       ВОСЬМИПЕЛЮСТКОВА КВІТКА. Серединка квітки - пучка вказівного пальця, пелюстки - бічна сторона мізинця навколо серединки.

       ТЮЛЬПАН. Пелюстки - зігнута середня фаланга вказівного пальчика, стебельце - пензликом, листочки - бічна сторона мізинця.

       РАВЛИК. Вказівним пальчиком малюють концентричні кола (хатинка), вивести голівку, притиснути і витерти пальчик у зворотному напрямку.

       МЕТЕЛИК. Тулуб - зігнута середня фаланга вказівного пальця, голова - пучка вказівного пальця, крильця - нижня сторона першої фаланги великого пальчика.

        Можна малювати долонькою. Фарба наноситься на долоньку пензликом. Найкраще долонею малювати різних птахів.

       Зимові фантазії. Дерево «спить».

       Для роботи підготуйте: папір голубого кольору, біле мереживо, рис, вату, пензлики для клею, білу, голубу та синю гуаш. Намалюй гуашевими фарбами дерево: стовбур та крону. Саму крону намалюйте білою або голубою фарбою, а край обведіть синьою. Намалюйте заплющені очі, рот, щічки. Коли фарба на стовбурі підсохне, змастіть його клеєм та посипте рисом. Зробіть з вати багато кульок, та облямуйте ними крону, змастивши її зі звороту клеєм. Унизу аркуша наклейте смужку білого мережива, трішки прикривши нею стовбур дерева.

       Малюємо жатим (креповим) папером Обрізки жатого паперу, що залишилися від пакування квітів і подарунків після дня народження або свята, потрібно скачати в тугі рулончики й закріпити кінці рулончика скотчем. Такий інструмент за формою нагадує олівець, але дає дуже яскраву широку лінію. Перед малюванням кінець палички потрібно вмочити у воду. Коли кінець палички дуже розмокне, його треба підрізати.

       Фарба на жатому папері дуже стійка й може надовго залишатися на пальцях, відмиваючись тільки через кілька днів. Щоб захистити руки, можна надягти напальчники або рукавички (що саме по собі — захоплююче заняття).

       Малювати паличками із жатого паперу можна як на заняттях із зо­бражувальної діяльності, так і під час прогулянки в теплу погоду. Для цього на столі або довгому ослоні потрібно розстелити рулон шпалер і закріпити його скотчем. Прямо на папері розставити невеликі блюдечка з водою. Дуже цікаво в такий спосіб малювати одну велику картину всім разом.

Технологія ефективного засвоєння інформації «Мнемотехніка»

Г. Чепурний

Мнемотехніка (від грец. тпете - пам’ять, techne - мис­тецтво) – це технологія, спря­мована на поліпшення засво­єння нової інформації шляхом свідомого утворення асоціатив­них зв’язків за допомогою спе­ціальних методів і прийомів.

       Розвивати в дітей можливості пам’яті найліпше в дошкільному віці. Одним з ефективних засобів для цього є використання різних методів та прийомів мнемотехніки. Прийоми мнемотехніки полегшують  запам’ятовування   дітьми  нової інформації  та збільшують обсяг пам’яті шляхом утворення додаткових асоціацій.

         Мнемотехнічні прийоми допомагають дисциплінувати дітей, навчити їх основним нормам і правилам поведінки. Так, наші діти знають правила поводження в дитячому садочку, в громадських місцях, на природі, правила гігієни, намагаються дотримуватись їх в іграх, повсякденній діяльності.

         Основними прийомами мне­мотехніки, які ми застосовуємо для ефективного засвоєння ді­тьми текстової інформації, є:

-  піктограма  –  абстракт­ну або образну інформацію, яку потрібно запам’ятати, схема­тично зображуємо за допомо­гою спрощених малюнків (об­разні піктограми) або малюнків, які за формою нагадують літери (буквені піктограми) чи цифри (цифрові піктограми);

-  аналогія – в інфор­маційних одиницях, які слід запам’ятати, знаходимо спільні ознаки, властивості, якості, тен­денції розвитку тощо;

- синтез – об’єднуємо ін­формаційні одиниці, для яких не має значення послідовність, у єдиний інтегральний об­раз зі спільним асоціативним зв’язком;

- сюжет – створюємо асоціативні зв’язки між інфор­маційними одиницями, «вплі­таючи» їх у сюжет оповідання, казки, притчі, розповіді тощо;

- фонетична асоціація – для іншомовного чи невідомо­го дітям слова добираємо спів­звучне слово або його частину, що асоціативно пов’язана з пелексичним значен­ням цього слова;

- колірний акцент – для посилення запам’ятовуван­ня інформаційні одиниці виді­ляємо яскравим кольором.

         Також у роботі з дітьми ми використовуємо такі мнемотехнічні прийоми, як  трансформація, цифрообрази, тлумачення, зв’язування, логічні запитання, уособлення, небилиця, нумерація та інші. Ці прийоми дають змогу формувати у дітей низку вмінь і навичок, зокрема ті, що ста­нуть у пригоді під час роботи з текстовою інформацією, яку дітям зазвичай запам’ятовувати найскладніше.

        Мнемотехніка будується від простого до складного. Починати роботу з найпростіших мнемоквадратів, послідовно проходить до мнемодоріжок, а пізніше – до мнемотаблиць.

       Зміст мнемотаблиці – це графічне або частково графічне зображення персонажів  казки, явищ природи, деяких дій тощо, шляхом виділення головних смислових ліній сюжету розповіді. Необхідно передати умовно-наочну схему, зобразити так, щоб намальоване було зрозуміле для дітей.

       Мнемотаблиці-схеми служать дидактичним матеріалом на заняттях з розвитку зв’язного мовлення дошкільнят. Використовуємо з метою збагачення словникового запасу при навчанні складанню розповідей, переказах казок, відгадуванні та загадуванні загадок, при вивченні віршів.

        Використання даної технології в роботі дає впродовж двох  років стійкі результати навчання, виховання і розвитку дошкільників.

       Позитивні ефекти від занять мнемотехнікою наступні:

- потужний розвиток візуального мислення;

- вироблення стійкої уваги (здібність до тривалої концентрації);

- формування здібності до ефективного самостійного навчання.

         З метою розвитку зв’язного мовлення, основних психічних процесів – пам’яті, уваги, уяви, образного мислення використовуємо мнемотабліці (схема, в які закладені певна інформація).

        Мнемотаблиці  використовуються для збагачення словарного запасу,  при навчанні складанню розповідей,  при переказах художньої літератури, при заучуванні віршів.

        Мнемотаблиці можуть бути наочні, наочно-схематичні і схематичні. Якщо діти, впоралися з наочною моделлю, то завдання ускладнюється: дається наочно-схематична модель. Цей вигляд мнемотабліці включає меншу кількість зображень. І лише після цього дається схематична   мнемотабліца.

        Попередня робота:

- напрацювання словника (іменники, прикметники, дієслова);

- роздавальний матеріал;

- обговорення з дітьми проведених спостережень за явищами природи, навколишнім світом;

- вибір прийомів, за допомогою яких можна зацікавити дітей.

       Для дітей молодшого і середнього дошкільного віку необхідно давати кольорові мнемотабліци, оскільки у дітей залишаються в пам’яті окремі образи: курча жовтого кольору, мишка сіра, ялиночка зелена. 

       Для систематизації знань про сезонні зміни використовуються мнемотаблиці, мнемоланцюжки та колажі по блокам «Зима», «Весна», «Осінь».

         В мнемотехніку граємо, дітей мові навчаємо. Методика швидкого та ефективного вивчення віршів за допомогою прийомів мнемотехніки.

          Як показує практика, традиційне вивчення віршів, що ґрунтується на механічному запам’ятовуванні, не поліпшує пам’ять та не формує навички вивчення віршів, тому сам процес вивчення віршів зазвичай викликає негативні реакції та психоемоційне перенавантаження. Тому у своїй роботі ми застосовуємо цікаву методику  з використанням мнемотаблиць.

         Дітям дуже подобається малювати і працювати з мнемотаблицями. Мнемотаблиця – це схема, в яку закладена певна інформація. Оволодіння прийомами роботи з мнемотаблицями допомагає в розвитку основних психічних процесів – пам’яті, уваги, образного мислення, а також скорочує час навчання зв’язного мовлення дітей дошкільного віку.

                       Мнемотаблиці особливо ефективні при розучуваннні віршів, допомагають зробити процес запам’ятовування більш простим, цікавим, творчим і швидким.

        Суть полягає в наступному: на кожне слово придумується картинка і таким чином, весь вірш замальовується схематично. Після чого дитина по пам’яті, використовуючи графічне зображення, відтворює вірш повністю. На початковому етапі дорослий пропонує готову план-схему. Дошкільник також активно включається в процес створення своєї схеми.

         Намальоване закарбовується в пам’яті краще, тому що закріплюється не лише слово, але й образ.

        Пропозиція придумати або переказати казку діти зазвичай зустрічають радісно. Але щоб розповіді дітей були не одноманітні, логічно побудовані, істотну допомогу нададуть мнемотабліци.

          Робота на заняттях по мнемотабліцам складається з трьох етапів.

1 етап: розгляд таблиці і розбір того, що на ній змальоване;

2 етап: здійснюється  перекодування інформації, тобто перетворення з абстрактних символів  слів в образи;

3 етап: після того, як перекодовано інформацію здійснюється переказ казки або розповідь по заданій темі. У молодших групах за допомогою вихователя, в старших – діти самостійно.

        Переказу належить особлива роль у формуванні зв’язного мовлення. Тут удосконалюється структура мовлення, її виразність уміння будувати пропозиції. І якщо переказувати за допомогою мнемотабліць, коли діти бачать всіх дійових осіб, то своя увага дошкільнят вже концентрується на правильній побудові пропозицій, на відтворенні в своїй промові необхідних виразів.

        Крім висвітлених прийомів мнемотехніки, застосовуємо низку інших, зокрема:

- створення колажів з використанням образів головних персонажів;

- вигадування різних розповідей за участю дітей;

- вигадування загадок, побудованих на основі прийому аналогії;

- шифрування різних слів за допомогою прийому піктограми.

          Мнемотехніка дає змогу як індивідуального, так і групового підходу до розв’язання різних видів завдань. Пошук аналогій та логічних закономірностей, створення асоціативних зв’язків сприяє істотному зміцненню пам’яті, розвитку комунікативних та пізнавальних здібностей дошкільників.  

«Вчимося читати» Л. Шелестова

Методика навчання дітей читання

        Технологія Л. Шелестової – це навчання читанню в ігровій формі в процесі різних видів діяльності на основі складового принципу. Її мета – вчити без навантаження читати, сприяти загальному розвитку дитини: інтелекту, мовлення, дрібної моторики, словникового запасу, уявлення про навколишній світ. Завданням технології є засвоїти ази читання, виконуючи пропоновані ігрові завдання, доступні та цікаві дітям (з використанням олівця, ножиць, завдання, що передбачають маніпулювання предметами, з використанням голосу, пересування в просторі, а також поєднання різних видів робіт). Розширювати знання про навколишній світ, удосконалювати навички різних видів діяльності (малювання, ліплення, вирізання, конструювання тощо), поєднувати логічне та асоціативно образне мислення дитини у сприйнятті нового. Дотримуватись принципу максимальної різноманітності.

        Дана методика навчання читання базується на принципі «читання по складах», але водночас вона підпорядкована завданням загального розвитку дитини: інтелектуальному, мовленнєвому, розвитку чуттєвої сфери, сенсорики, моторики, формуванню позитивної мотивації до пізнання загалом та до процесу читання зокрема.

        Розуміємо, що оволодіння елементами грамоти передбачає:

- ознайомлення дітей із буквами, що позначають голосні звуки;

- ознайомлення із літерами, що позначають приголосні звуки;

- формування навичок і вмінь утворювати відкриті й закриті склади;

- формування навичок і вмінь злитого читання односкладових, двоскладових і трискладових слів;

- формування навичок і вмінь старших дошкільників читати словосполучення, речення, короткі тексти.

         Окрім того, передбачається вдосконалення правильної звуковимови в дітей. Водночас завдання читання – це максимальний розвиток різноманітних здібностей дитини, а знання і навички при цьому мають виконувати допоміжну функцію. Тому під час навчання дітей дошкільного віку читання за авторською методикою Л. Шелестової «Розвивальне читання» розвиток малят поєднується із задоволенням їхніх потреб та інтересів, а отже, викликає позитивні емоції. Перед дітьми не ставиться завдання якнайшвидше оволодіти технікою читання, а завдання вихователя — викликати позитивні емоції, радісний настрій, бажання виконувати ігрові вправи та завдання. Діти виконують пізнавальні завдання, використовуючи різні види діяльності (малювання, ліплення, конструювання, аплікація, співи).

          За допомогою навчально-розвивального посібника Л. Шелестової «Вчимося читати» діти легко та із задоволенням навчаються читати. Ігрові впра­ви зацікавлюють дітей яскравими малюнками, на яких зображені при­вабливі та кумедні тваринки, метушливі птахи, усміхнені діти та безліч різних кольорових предметів, які захоплюють веселими барвами й каз­ковими сюжетами.

         Запропоновані завдання діти виконують природно, невимушено, з цікавістю та бажанням досягти результату. Ігрові ситуації, загадковість сюжету спонукають дитину до дії, вселяють оптимізм, позитивні емоції, впевненість у собі. Вдало підібрані завдання розширюють знання дітей про навколишній світ, розвивають логічне мислення, збагачують активний і пасивний словник малят, розвивають фонематичний слух, мовленнєве дихання, дрібну моторику, пам’ять, увагу. Граючись, діти закріплюють знання про кольори та їх відтінки, предмети побуту, навчаються класифікувати предмети, систематизувати й аналізувати, робити елементарні узагальнення.

        Щоб краще ознайомити дітей із буквами та складами, малят долучають до виготовлення ігрового матеріалу. Діти з радістю вирізають і наклеюють склади на «рибки», «листочки», «мушлі» тощо. У процесі ігор із буквами та складами діти постійно повторюють їх, конструюють слова, вигадують чистомовки на потрібний склад, підбирають до слів рими, придумують цікаві історії.

       Працюючи за цією методикою, педагоги ставлять за мету: викликати у дітей інтерес до читання, використовуючи розвивальні завдання, вправи, ігрові ситуації; ознайомити їх із буквами; навчити чигати склади та слова; розширити уявлення про навколишній світ.

        У процесі навчання дітей читанню вирішуються також такі завдання як:

• розвиток логічного мислення та інтелектуальних здібностей дітей у процесі навчання читання й виконання інтелектуальних завдань, вправ, ігор;
• сприяння об’єднанню дітей у колектив у процесі спільної мовлен­нєвої діяльності;
• розвиток мовленнєво-творчих здібностей, формування відповідних умінь і навичок злитого читання;
• удосконалення артикуляції звуків та автоматизація їх вимови у складах, словах, фразах, розвиток фонематичного слуху.

       Програмовий матеріал розподіляється у кожній віковій групі згідно з орієнтовною тематикою занять та зі змістом посібника Л.Шелестової «Вчимося читати» (частина 1). Проводиться 1 заняття на тиждень. Тривалість занять у середній групі –20-25 хв, у старшій – 25-30 хв. Структура індивідуальних, групових і корекційних занять ґрунтується на послідовному оволодінні уміннями та навичками, визначається поставленими завданнями і тривалістю дитячої працездатності, зумовленої віковими й індивідуальними особливостями дошкільників. Саме від цього залежить ефективність навчально-пізнавальної діяльності з мовленнєвого розвитку. Організована навчально-пізнавальна діяльність включає серію інтегрованих, комплексних, комбінованих, сюжетних, бінарних занятьта ігор-подорожей, мандрівок.

        Організація та проведення навчально-пізнавальної діяльності за даною методикою передбачає дотримання принципів доступності, варіативності, новизни, практичності. Засвоївши зміст навчально-розвивального посібника «Вчимося читати. 1 частина», діти навчаються:

– викладати букви з природного та покидькового матеріалу;

– знаходити зображення букв на картках, які знаходяться у різних місцях кімнати;

– знаходити та виділяти названі букви у складах і словах;виділяти склади з названою буквою;

– конструювати склади та слова;

– читати склади, слова, речення, короткі тексти.

       Серед її основних положень зазначимо навчання читання по складах. Відомо, що склад – найменша фонетично закінчена одиниця мовлення. Проте дітям зазвичай буває важко утворити склади з вивчених літер. Тому доцільно навчати малюка називати одразу склад, а не окремі літери, які він містить. Такий підхід допомагає автоматично усунути проблеми переходу від літери до складу. Проведення занять в ігровій формі. Оскільки гра -природна потреба дошкільнят, основна діяльність, яка викликає в них незмінний інтерес і захоплення, під час занять із малюками пропонуємо різноманітні ігри: «Разом із улюбленою лялькою пошукай літеру А, що заховалася в кімнаті», «Зафарбуй у зелений колір листочки, на яких є склади; літерою Е. Виріж їх і наклей на намальоване дерево» тощо.

        Використання різноманітних видів діяльності. Дітям до дошкільного віку властивий інтерес до різноманітних видів діяльності, але при цьому вони не здатні довго зосереджуватися на одному з них. Тому автором розроблено систему завдань для вивчення кожної літери, що передбачає використання різних доступних дітям цього віку видів діяльності: малювання, вирізання, співи, танці, конструювання, виготовлення аплікацій, знаходження предметів у приміщенні, пересування у просторі, рольове перевтілення. Виконання таких ігрових завдань забезпечує роботу різних аналізаторів (зору, слуху, дотику) у поєднанні з руховими діями.

        Продовження роботи щодо розвитку навчання читання передбачає друга частина книжки, однак зміст завдань з навчання читання уже значно складніший. Окрім того, у процесі виконання завдань із другої частини посібника діти не лише вчаться читати, а й ознайомлюються із різноманітними поняттями та явищами навколишньої діяльності.

       Книга складається із таких розділів: «Я. Я та інші»; «Що я споживаю»; «Гра й мистецтво»; «Час»; «Планета Земля»; «Рослини, гриби, тварини».

       Опрацьовуючи кожну з тем, дитина вчиться читати різні за складністю мовленнєві одиниці: спочатку – слова, потім переходить до читання словосполучення, потім – читає речення, насамкінець – невеличкі тексти-віршики. Таким чином, процес читання базується на рухові дитини від простого до складного, що робить його привабливим для дитини, усуває комплекс складності навчання завдання.

        Друга частина посібника сприяє розвитку активного діалогічного та монологічного мовлення. На це орієнтовані завдання та проблемні запитання, відповідаючи на які, діти вчаться формулювати та обґрунтовувати власні судження, оформляти їх у речення та невеликі висловлювання.

        Застосування диференційованого підходу. При навчанні дітей потрібно враховувати психологічні особливості типологічних груп дітей (за ознаками типу нервової діяльності, темпераменту) та їхні індивідуальні особливості, фізичний і психічний стан, уподобання, інтереси, бажання. Доцільним є варіювання кількості завдань, місця та темпу їх виконання залежно від індивідуальних особливостей дитини.

Методика «Кольорові палички»  Джорджа Кюізенера

        Джордж Кюїзенер (1891-1976) бельгійський педагог, автор унікальної методики розробив універсальний дидактичний посібник для розвитку логіко-математичних здібностей дітей. Його книга «Числа і кольори» була опублікована у 1952 році і призначена для навчання математики дітей дошкільного та шкільного віку. Цей посібник є результатом ретельного доопрацювання методики Фрідріха Фребеля.

        У дошкільній освіті педагоги використовують величезну кількість різноманітних дидактичних матеріалів. Одним з ефективних методів  для підготовки дітей до засвоєння елементарних математичних уявлень, розвитку творчих здібностей, уяви, фантазії, здатності до моделювання і конструювання, розвитку логічного мислення, уваги, пам'яті, виховання самостійності, ініціативи, наполегливості у досягненні, мети є інноваційні технології. Для підвищення якості математичної освіти дошкільника актуальним є впровадження методики паличок Кюїзенера, так званих «чисел в кольорі».

        Методика  Кюїзенера полягає в підготовці дітей до засвоєння елементарних математичних знань та уявлень, вона сприяє розвитку пізнавальних процесів та найбільше  відповідає монографічному методу навчання числу і рахунку.

        Основними перевагами освітньої технології є доступність, багатофункціональність, універсальність. Доступність полягає в тому, що вона проста і зрозуміла дітям і сприймається  ними як гра, а не нудне заучування математичних понять та чисел. Багатофункціональна тому, що є математичним посібником, який дає змогу підвести дитину до розуміння абстрактних і математичних понять. Вона створена для навчання математики та розвитку математичних здібностей у дітей дошкільного віку, при цьому сприяє розвитку дрібної моторики, просторовому та зоровому сприйняттю. Універсальною вона є тому, що її застосування не суперечить іншим методикам, а навпаки вдало їх доповнює. 

        Палички Кюїзенера, як дидактичний засіб, в повній мірі відповідають специфіці навчання елементарних математичних уявлень. Вони є багатофункціональним математичним посібником, який дозволяє «через руки» підвести до розуміння різних абстрактних понять, що формуються у дошкільнят. «Числа в кольорі» призначені безпосередньо для навчання математики та пояснення математичних концепцій,  а також вони мають додатковий позитивний вплив на дитину: розвивають дрібну моторику пальців, просторове і зорове сприйняття, привчають до порядку. Палички Кюїзенера прості і зрозумілі, роботу з ними малюки сприймають як гру.

         З математичної точки зору палички – це множина, на якій легко виявляються відносини еквівалентності і порядку. У цій безлічі приховані численні математичні ситуації. Колір і величина, моделюючи число, підводять дітей до розуміння різних абстрактних понять, що виникають у мисленні дитини природно як результат її самостійної практичної діяльності (самостійного математичного дослідження).

         Використання "чисел в кольорі" дозволяє одночасно розвивати у дітей уявлення про число на основі рахунку і вимірювання . До висновку, що число з'являється в результаті лічби і виміру, діти приходять на базі практичної діяльності, в результаті різноманітних вправ. Як відомо, саме таке уявлення про число є найбільш повноцінним.

        За допомогою кольорових паличок дітей також легко підвести до усвідомлення відносин більше-менше , більше-менше на ... , навчити ділити ціле на частини і вимірювати об'єкти умовними мірками, освоїти в процесі цієї практичної діяльності деякі найпростіші види функціональної залежності, вправляти в запам'ятовуванні складу чисел з одиниць і менших чисел, підійти впритул до додавання і віднімання чисел.

       Крім цього , граючи з паличками , діти освоюють такі поняття як "ліворуч - праворуч" , "довга - коротка " , "між" , " кожен" , "одна з ..." , "яка-небудь " , " бути одного і того ж кольору " , " бути не блакитного кольору " , " мати однакову довжину " та ін..

       Набір "Палички Кюїзенера" містить чотиригранні палички брусочки з десяти різних кольорів та довжиною від одного до десяти сантиметрів. Паличка відповідної довжини та кольору має своє числове значення. Чим вона довша тим більше її числове значення. 

Біла паличка 1 см – позначає число 1 

Рожева 2 см – позначає число 2

Блакитна 3 см – позначає число 3

Червона 4 см – позначає число 4

Жовта 5 см – позначає число 5

Фіолетова 6 см – позначає число 6

Чорна 7 см – позначає число 7 

Вишнева 8 см  – позначає число 8 

Синя 9 см – позначає число 9 

Жовтогаряча 10 см – позначає число 10.

        Комплект  може складатися з дерев’яних (пластмасових) призм десяти різних кольорів і форм. Найменша призма має довжину 10 мм , є кубиком. Білий кубик - це одиниця. Рожева паличка в два рази довше, ніж білий кубик, що має форму прямокутного паралелепіпеда і є числом 2. Блакитний паличці, тобто числу 3, відповідають три кубика або білий кубик і рожева паличка.

         Існують різні варіанти наборів паличок. Вони можуть відрізнятися один від одного кольоровою гамою. Але в кожному з наборів діє правило: палички однакової довжини пофарбовані в один і той же колір і позначають одне і те ж число: чим більша довжина палички, тим більше значення того числа, яке вона виражає. Кожна паличка – це число, виражене кольором і величиною. Кольори, в які забарвлені палички, залежать від числових відносин, зумовлених простими числами першого десятка натурального ряду чисел. Вибір кольору має на меті полегшити використання комплекту. Підбір паличок в одне " сімейство " (клас) відбувається невипадково , а пов'язаний з певним співвідношенням їх за величиною. Наприклад , в «сімейство червоних» входять числа кратні двом , «сімейство синіх» складається з чисел, кратних трьом; числа , кратні п'яти, позначені відтінками жовтого кольору. Кубик білого кольору («сімейство білих») ціле число, яке закладається по довжині будь-якої палички, а число 7 позначено чорним кольором, утворюючи окреме «сімейство».

        У роботі з дошкільниками  можна використати  спрощений варіант набору кольорових паличок, що складається з смужок 2x2 см, 2х4 см, 2x6 см, 2x8 см, 2x10 см, 2x12 см, 2x14 см, 2x16 см, 2x18 см, 2x20 см. Виготовляються смужки з щільного кольорового картону або пластику. Забарвлюються вони так само, як і палички. Кольорові смужки прості і зручні в роботі. На відміну від паличок, вони крупніші, стійкіші, виготовлення їх не вимагає особливих витрат, а навчальні можливості і ефективність нітрохи не менше, ніж у паличок. Їх доцільно пропонувати на початку роботи  молодшим дітям. Набір містить 144 палички; в ньому білих паличок 36, а решта – по 12 кожного кольору.

        Палички дають можливість виконувати вправи як в горизонтальній так і у вертикальній площині на одному і тому ж місці, наприклад на столі, в той час як смужки розміщуються або на столі (горизонтальна площина), або на магнітній дошці (вертикальна площина). З паличками смужками можна «грати» і на підлозі. Ефективне застосування паличок Кюїзенера можливе в поєднанні з іншими посібниками, дидактичними матеріалами, а також і самостійно. Вони необхідні для накопичення чуттєвого досвіду, поступового переходу від матеріального до матеріалізованого, від конкретного до абстрактного, для розвитку бажання опанувати числом, рахунком, виміром, найпростішими обчисленнями, вирішення освітніх, виховних, розвиваючих завдань. Дуже важливо, що займаючись з рахунковими паличками Кюїзенера, діти на прикладі власної діяльності розуміють, що число з'являється в результаті рахунку і виміру. Тобто дитина отримує базові уявлення про числа і математику, з якими вона буде надалі працювати. Використання ігор з кольоровими паличками Кюїзенера сприяє розвитку інтелектуальних і творчих здібностей, допомагає робити багато відкриттів, ставити мету і досягати результату.

         Палички Кюїзенера можна запропонувати дітям з трьох років для виконання найбільш простих вправ. Вони можуть використовуватися у другій молодшій, середній, старшій групах дитячого саду. Вправлятися з паличками діти можуть індивідуально або по кілька осіб, невеликими підгрупами.  Можлива і фронтальна робота з усіма дітьми, хоча така форма роботи не рекомендується як основна. Вихователь пропонує дітям вправи в ігровій формі. Це основний метод навчання, який є найбільш ефективним. Рекомендується проводити заняття систематично, чергуючи колективні вправи із індивідуальними.

         В іграх з паличками, які можуть носити характер змагання, дитині слід надавати можливість прояву самостійності у пошуку рішення або відповіді на поставлене питання, вчити висувати припущення та їх перевіряти, здійснювати практичні та уявні проби. Допомогу дитині краще надавати в непрямій формі, пропонуючи подумати ще раз, але по-іншому, спробувати виконати завдання, схвалюючи правильні дії і судження дітей.

          З допомогою вправ дитина зможе: опанувати кількісну та порядкову лічбу; з’ясувати взаємозв’язок між кількістю, числом і цифрою, що його позначає; додавати й віднімати числа в межах 10; засвоїти склад чисел до 10, поняття числового ряду, порівняти довжину, висоту, ширину, товщину  предметів, будуватиме послідовності й буде виконувати найпростіші вимірювання. Ігрові елементи у вправах для молодших і середніх дошкільників доцільно проводити в формі ігрової мотивації, а для дітей старшого віку  у вигляді змагання. При виконанні завдань педагог використовує інструкції (для старших цілісна та розчленована для молодших) вказівки, пояснення, питання, роз’яснення, словесні звіти дітей про виконані завдання, оцінка, контроль. Аналіз, синтез,  класифікація, порівняння, узагальнення виступають як методичні прийоми, вони визначають зміст виконуваного завдання. Також «числа в кольорі» є ефективним способом для діагностичного обстеження. Їх можна використовувати для корекційної роботи з дітьми з особливими освітніми потребами.

            Ігри з паличками Кюїзенера

1. Знайомимося з паличками. Разом з дитиною розгляньте, переберіть, помацайте всі палички, розкажіть якого вони кольору, довжини.

2. Візьми в праву руку якомога більше паличок, а тепер в ліву.

3. Можна викладати з паличок на площині доріжки, паркани, потяги, квадрати, прямокутники, меблів, різні будиночки, гаражі.

4. Викладаємо драбинку з 10 паличок Кюїзенера від меншої (білої) до більшої (помаранчевої) і навпаки. Пройдіться пальчиками по сходинках драбинки, можна порахувати вголос від 1до 10 і назад.

5. Викладаємо драбинку, пропускаючи по 1 паличці. Дитині потрібно знайти місце для відсутніх паличок.

6. Можна будувати з паличок, як з конструктора, об’ємні споруди: колодязі, башточки, хатинки і т.п.

7. Розкладаємо палички за кольором, довжиною.

8. “Знайди паличку того ж кольору, що і у мене. Якого вони кольору?”

9. “Поклади стільки ж паличок, скільки і у мене”.

10. “Виклади палички, чергуючи їх за кольором: червона, жовта, червона, жовта” (надалі алгоритм ускладнюється).

11. Викладіть кілька рахункових паличок Кюїзенера, запропонуйте дитині їх запам’ятати, а потім, поки дитина не бачить, заховайте одну з паличок. Дитині потрібно здогадатися, яка паличка зникла.

12. Викладіть кілька паличок, запропонуйте дитині запам’ятати їх взаєморозташування і поміняйте їх місцями. Малюкові треба повернути все на місце.

13. Викладіть перед дитиною дві палички: “Яка паличка довша Яка коротша?” Накладіть ці палички одна на одну, підрівняйте кінці, і перевірте.

14. Викладіть перед дитиною кілька паличок Кюїзенера і запитайте: «Яка найдовша? Яка найкоротша? »

15. “Знайди будь-яку паличку, яка коротша за синю, довша за червону”.

16. Розкладіть палички на 2 купки: в ОДНІЙ 10 штук, а в інший 2. СПИТАЙТЕ, де паличок більше.

17. Попросіть показати вам червону паличку, синю, жовту.

18. “Покажи паличку, щоб вона була не жовтого”.

19. Попросіть знайти 2 АБСОЛЮТНО Однакові палички Кюїзенера. Запитайте: “Які вони по довжині Якого вони кольору?”

20. Побудуйте поїзд з вагонів різної довжини, починаючи від найкоротшого і закінчуючи найдовшим. Запитайте, якого кольору вагон стоїть п’ятим, восьмим. Який вагон праворуч від синього, зліва від жовтого. Який вагон тут найкоротший, найдовший? Які вагони довші за жовтий, коротші за синій.

21. Викладіть кілька пар однакових паличок і попросіть дитину «поставити палички парами».

22. Назвіть число, а дитині потрібно буде знайти відповідну паличку Кюїзенера (1 – біла, 2 – рожева і т.д.). І навпаки, ви показуєте паличку, а дитина називає потрібне число. Тут же можна викладати картки із зображеними на них точками або цифрами.

23. З декількох паличок потрібно скласти таку ж по довжині, як бордова, помаранчева.

24. З декількох однакових паличок потрібно скласти таку ж по довжині, як помаранчева.

25. Скільки білих паличок вкладеться у синій паличці?

26. За допомогою помаранчевої палички потрібно виміряти довжину книги, олівця і т.п.

27. “Перерахуйте всі кольори паличок, що лежать на столі”.

28. “Знайди в наборі найдовшу і найкоротшу паличку Постав їх одну на одну. А тепер поруч одна з одною”.

29. “Обери 2 палички одного кольору. Які вони по довжині? Тепер знайди 2 палички однієї довжини. Якого вони кольору?”

30. “Візьми 2 будь-які палички і поклади їх так, щоб довга виявилася внизу”.

31. Покладіть паралельно один одному три бордові рахункові палички Кюїзенера, а праворуч чотири такого ж кольору. Запитайте, яка фігура ширша, а яка вужча.

32. “Постав палички від найнижчої до найвищої (паралельно одна одній). До цих паличок прибудовуйте зверху такий же ряд, тільки в зворотному порядку”. (Вийде квадрат).

33. “Поклади синю паличку між червоною і жовтою, а помаранчеву зліва від червоної, рожеву зліва від червоної”.

34. “З закритими очима візьми будь-яку паличку з коробки, подивися на неї і назви її колір” (пізніше можна визначати колір паличок навіть із закритими очима).

35. “З закритими очима знайди в наборі 2 палички однакової довжини. Одна з паличок у тебе в руках синя, а інша тоді якого кольору?”

36. “З закритими очима знайди 2 палички різної довжини. Якщо одна з паличок жовта, то можеш визначити колір іншої палички?”

37. “У мене в руках паличка трохи довша блакитної, вгадай її колір”.

38. “Назви всі палички довші за червону, коротші за синю”, – і т.д.

39. “Знайди дві будь-які палички, які не будуть рівні цій паличці”.

40. Будуємо з паличок Кюїзенера пірамідку і визначаємо, яка паличка внизу, яка зверху, яка між блакитною та жовтою, під синьою, над рожевою, яка паличка нижче: бордова або синя.

41. “Виклади з двох білих паличок одну, а поруч поклади відповідну їх довжині паличку (рожеву) Тепер кладемо три білих палички -. Їм відповідає блакитна”, – і т.д.

42. “Візьми в руку палички. Порахуй, скільки паличок у тебе в руці”.

43. З яких двох паличок можна скласти червону? (Склад числа)

44. У нас лежить біла лічильна паличка Кюїзенера. Яку паличку треба додати, щоб вона стала по довжині, як червона.

45. З яких паличок можна скласти число 5? (Різні способи)

46. На скільки блакитна паличка довше за рожеву?.

47. “Склади два потяги. Перший з рожевою і фіолетовою, а другий з блакитною та червоною”.

48. “Один поїзд складається з блакитної і червоною палички. З білих паличок склади поїзд довший за наявний на 1 вагон”.

49. “Склади поїзд з двох жовтих паличок. Вибудуй поїзд такої ж довжини з білих паличок”

50. Скільки рожевих паличок вміститься в помаранчевій?

51. Викладіть чотири білі рахункові палички Кюїзенера, щоб вийшов квадрат. На основі цього квадрата можна познайомити дитину з частками і дробами. Покажи одну частину з чотирьох, дві частини з чотирьох. Що більше – ¼ або 2/4?

52. “Склади з паличок кожне з чисел від 11 до 20”.

53. Викладіть з паличок Кюїзенера фігуру, і попросіть дитину зробити таку ж (надалі свою фігуру можна прикривати від дитини аркушем паперу).

54. Дитина викладає палички, слідуючи вашим інструкціям: “Поклади червону паличку на стіл, справа поклади синю, знизу жовту”, – і т.д.

55. Намалюйте на аркуші паперу різні геометричні фігури або букви і попросіть малюка покласти червону паличку поруч з буквою “а” або в квадрат.

56. З паличок можна будувати лабіринти, якісь хитромудрі візерунки, килимки, фігурки.

Методика використання схем-моделей

для навчання дітей описових розповідей

Т. О. Ткаченко

       Ткаченко Т. О. запропонувала навчати дітей із ЗНМ самостійній розповіді в такій послідовності:

- складання розповіді за демонструванням дії;

- за серією сюжетних картинок;

- за однією сюжетною картиною;

- на основі порівняння предметів;

- складання описового оповідання про предмети.

       Переліченими видами не обмежується вся робота з розвитку зв'язного мовлення у дітей із ЗНМ. Ці етапи є початковими, "пусковими", найбільш значущими.

      У дітей із ЗНМ 5-6 років найбільші труднощі виникають в останньому виді розповіді. Ось основні з них:

- самостійне визначення при розгляданні предмета його головних властивостей і ознак;

- встановити послідовність викладення виявлених ознак;

- утримати в пам'яті цю послідовність, яка є планом розповіді-опису.

        У книзі Л. М. Єфименкової "Формування мовлення у дошкільників" ( М.: Просвіта, 1985) представлена схема складання розповіді про овочі. Взявши її за основу, Ткаченко Т. О. дещо змінила символіку, збільшила кількість пунктів плану розповіді до 6-8, а потім розробила аналогічні схеми для складання описових розповідей про іграшки, посуд, одяг, домашніх тварин.

        Принципи складання та використання схем:

Аркуш картону розміром 45*30 см, розділений на 6 квадратів (за кількістю характерних ознак предметів чи об'єктів, або пір року, про які потрібно розповісти).

1. КОЛІР. У прямому квадраті намальовані червоні, жовті, сині й зелені колірні плями. Важливо, щоб вони не мали чіткої, впізнаваною дітьми, форми, тоді увага краще концентрується на кольорі і не відбувається змішування понять колір-форма.

2. ФОРМА. У другому квадраті зображено геометричні фігури. Їх не розфарбовують, щоб увага дітей концентрувалася на їх формі. Якщо форма описуваної іграшки складна (лялька, ведмідь, місяцехід), цей пункт у розповідях дітей опускається, а відповідна частина схеми закривається аркушем білого паперу.

3. ВЕЛИЧИНА. У квадраті намальовані дві іграшки контрастної величини, наприклад, великий і маленький м'ячі. Дітям нагадують, що характеризуючи величину предмета, крім поняття "великий-маленький", треба використовувати поняття "високий-низький", "довгий-короткий", "широкий-вузький", "товстийтонкий".

4. МАТЕРІАЛ. На цю частину листа наклеєно 3 прямокутника однакового розміру з металевої фольги, пластмаси, плівки "під дерево". Вони зображують відповідно метал, пластмасу, дерево.

5. ЧАСТИНИ ІГРАШКИ. Кілька кілець пірамідки намальовані окремо. Якщо іграшка цілісна, на частини не розбирається (м'яч, кубик), цей пункт у розповідях дітей опускається, а на малюнку закривається аркушем білого паперу. Причому закривати потрібно тільки на перших двох заняттях, щоб надалі діти привчалися самі вибирати з схеми потрібні пункти у відповідності з особливостями іграшок.

6. ДІЇ З ІГРАШКОЮ. Зображена кисть руки з розведеними пальцями. Оскільки маніпуляції з іграшками можуть бути найрізноманітнішими, важливо при поясненні цього пункту дітям використовувати антоніми та ін. прийоми розширення дієслівного словника дітей.

Логопеду не складе великої роботи підібрати іграшки, при описі яких будуть використані всі пункти схеми (пірамідка, візочок для ляльок). Пізніше, коли діти добре складуть схему, можна давати іграшки, при описі яких використовуються не всі пункти (м'яч, лялька, ведмедик).

Розповіді за схемами відрізняються у дітей із ЗНМ та дітей масових груп. Розповіді дітей із ЗНМ на перших порах навчання простіші, коротші, без яскравих елементів і порівнянь.

ОПИС ПРЕДМЕТІВ ОДЯГУ

1. КОЛІР. У квадраті 3-4 колірні плями: червона, жовта, синя ,зелена.

2. МАТЕРІАЛ. На картон наклеюється 3 шматочка тканини: шерсть, ситець, шовк. Однакової форми і розміру. Для складання описових розповідей про одяг необхідно провести з дітьми заняття щодо ознайомлення з названими та іншими матеріалами, щоб діти розглянули їх, помацали і запам'ятовували назву тканин.

3. ЧАСТИНИ ОДЯГУ. Зображений сарафан або костюм, всі частини якого (комір, манжети, рукава, оборка, пояс) знаходяться на невеликій відстані один від одного. Дітей заздалегідь ознайомлюють із назвами всіх деталей костюма.

4. СЕЗОННІСТЬ ОДЯГУ. У квадраті намальоване сонце, пролісок, жовтий кленовий лист і кілька сніжинок, які символізують літо, весну, осінь, зиму.

5. ДЛЯ КОГО ПРИЗНАЧЕНИЙ ОДЯГ. Символічні зображення чоловіка, жінки, хлопчика і дівчинки.

6. ДІЇ З ОДЯГОМ. Зображена кисть руки з розведеними пальцями.

ОПИС ПРЕДМЕТІВ ПОСУДУ

1. КОЛІР. У квадраті 3-4 колірні плями.

2. ФОРМА. Накреслено квадрат, коло, прямокутник. Якщо діти вже знайомі з об'ємними формами – на аркуші зображення циліндра, кулі, і т. п. , дошкільнята можуть використовувати ці терміни при описі предметів.

3. ВЕЛИЧИНА. Намальовані велика і маленька миски.

4. МАТЕРІАЛ. На картон приклеєні шматочки одного розміру з фольги, пластмаси та плівки "під дерево". Вони зображують різноманітні матеріали, з яких робиться посуд. Крім того, з дітьми уточнюється, що основна маса посуду виробляється з глини та порцеляни – матеріалів, які важко відобразити на схемі.

5. ЧАСТИНИ ПОСУДУ. Зображений чайник, частини якого знаходяться на невеликій відстані один від одного. Дітям нагадують назву деталей посуду: дно, стінки, ручка, кришка, носик.

6. ДІЇ З ПОСУДОМ. Зображена кисть руки.

Аналізуючи результати проведеної роботи, можна зробити висновок, що використання схем при складанні описових розповідей помітно полегшує дошкільнятам масових і логопедичних груп оволодіння цим видом зв'язного мовлення. Крім того, наявність зорового плану робить такі розповіді чіткими, зв'язковими, повними.

Методика використання коректурних таблиць Н. Гавриш

       Робота з коректурними таблицями полягає у знаходженні максимальної кількості зв'язків між її елементами, а саме:

• кількість;
• форма;
• номер по порядку;
• розмір;
• колір;
• розташування.

          Інформація про автора

Наталія Гавриш — доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри дошкільної та початкової освіти Луганського національного університету імені Т. Г. Шевченка.

         Методична інформація

         Назва «коректурна таблиця» походить від назви таблиць для психологічних тестів, за­повнених буквами або цифрами. Працюючи з такою таблицею, піддослідний викреслює за­дані символи. Науковці використовували такі та­блиці ще у XIX ст. Із часом їх пристосували до ро­боти з дітьми, символи замінили картинками.

        У сучасній дошкільній освіті коректурні таб­лиці застосовують не лише для формування уваги і спостережливості, а й для розвитку пі­знавальних, інтелектуальних, мовленнєвих на­вичок, математичних умінь, уміння орієнтувати­ся у просторі тощо.

        За Н. Гавриш, коректурна таблиця — це інформаційно-ігрове поле, поділене на клітинки, заповнені предметними картинками, символа­ми, буквами, геометричними фігурами тощо. Під час роботи з таблицею установлюють якнайбіль­ше різнопланових зв'язків (колір, форма, розмір, розташування, призначення тощо) між її елемен­тами.

         Для молодших дошкільнят розробляють табли­ці на 9—12 клітинок, для дітей середньої групи — на 16 клітинок, старші дошкільнята можуть пра­цювати з 20—25 клітинками.

         Завдання, що виконуються за допомогою ко­ректурної таблиці, мають пошуковий характер, передбачають різні варіанти відповіді. Діти по­винні сприйняти на слух вказівку дорослого, зосереджено роздивитися таблицю, знайти пра­вильну відповідь чи виконати завдання (накри­ти, розфарбувати, полічити, співвіднести зі схе­мою, символом тощо), а потім прокоментувати результат. Формування особистості, її базових якостей відбувається у процесі практичної, твор­чої і пізнавальної діяльності, мета якої — навчи­ти дитину орієнтуватися в інформації, успішно її використовувати, творчо, нешаблонно мис­лити. Тут стане у пригоді багатофункціональне обладнання, працюючи з яким дитина пізнає нове, порівнює, систематизує, співвідносить, лічить тощо. Зразком такого обладнання є ко­ректурні таблиці, нові підходи до роботи з якими запропонувала Н. Гавриш.

       Робота з коректурними таблицями — це своєрідна інформаційно-інтелектуальна гра, що змістовно збагачує й насичує освітнє розвивальне середовище.

       Ми використовуємо коректурні таблиці в різ­них формах роботи з дітьми, зокрема на заняттях логіко-математичного спрямування. Викорис­тання коректурних таблиць набуває особливо важливого значення під час інтегрованих занять.

      Коректурні таблиці опрацьовуємо на занят­тях, пропонуємо їх дітям під час ігрової діяль­ності. Коректурні таблиці використовуються не лише для пізнавальних, інтелектуальних, мов­но-мовленнєвих завдань, а й для вдосконален­ня математичних умінь дітей (полічити, устано­вити послідовність, порівняти, визначити форму, дібрати предмет-замінник), закріплення навичок орієнтування у просторі («перед», «між», «вище», «нижче», «за»).

       Ігрова діяльність на основі коректурних таб­лиць стимулює пізнавальний інтерес.

       Ось кілька ігрових завдань, які використову­ються для закріплення знань із теми «Тварин­ний світ».

1. Гра математичного змісту «Хто швидше?»

Парі дітей або двом невеликим командам пропонують вибрати з таблиці й полічити: «ве­ликих — маленьких», «свійських — диких», «пів­денних — північних» тварин.

2. Гра «Великі — малі»

Кружечками різного розміру накрити тварину відповідного розміру.

3. Гра «Порівняй за розміром»

Гру можна використовувати на занятті і під час самостійної діяльності.

Дітям пропонують картки з цифрами або гео­метричними фігурами різного розміру. Треба розкласти цифри від найменшої до найбільшої або навпаки.

4. Гра «Тваринний світ»

— Яких тварин багато?

— Яка тварина одна?

— Скільки птахів у верхньому рядку?

— Яка картинка зліва?

— Яка із тварин найвища? (Жираф.)

— Хто найнижчий? (Миша, хом'як.)

— Хто найшвидший у другому рядку, у тре­тьому рядку?

— Знайди сусідів тварини, що зображена на з-й картинці в першому рядку.

— Знайди тварину, що зображена справа від їжачка, зліва від качки.

— Знайди жовтих тварин.

5. Гра «Полічи і скажи»

— Скільки свійських тварин? (Чотири.)

— Скільки диких тварин? (Десять.)

— Скільки свійських птахів? (Два.)

— Скільки диких птахів? (Чотири.)

— Скільки тварин, які мешкають на півночі? (Одна.)

— Скільки тварин, які мешкають у спекотних країнах? (Шість.)

Методика використання пальчикових ігор

       Пальчикові ігри сприяють зміцненню м’язів рук та вдосконаленню дрібної моторики, що прискорює розвиток мовлення та інших психічних процесів.

       Розвиток мовлення дитини залежить від сформованості тонких рухів пальців рук, які стимулюють дозрівання нервової системи й повноцінний інтелектуальний розвиток дитини. Як стверджував німецький філософ Іммануїл Кант, рука є головним мозком, який нібито вийшов на поверхню. Продовжуючи цю аналогію, можна зробити висновок, що саме дрібні м’язи руки подібні вищим відділам кори мозку, які забезпечують роботу думки і функції мовлення.

       Рівень сформованості дрібної моторики в багатьох випадках визначає і успішність формування мистецьких, музично-виконавчих, конструкційних і трудових умінь, розвитку початкових навичок письма тощо. Проте цей розвивальний потенціал може бути реалізований лише в тому разі, якщо рухи рук дитини будуть мати усвідомлений характер, стануть своєрідним знаряддям дитячої уяви.

        На основі методики з психомоторного розвитку дитини, розробленої болгарським психологом Василкою Мановою-Томовою, педагоги нашого дошкільного закладу провели обстеження показників норми розвитку вміння руки та розвитку мовлення дітей раннього віку. Результати цього обстеження, а також спостереження за дітьми на початку навчального року засвідчили недостатній рівень сформованості дрібної моторики пальців рук дітей раннього віку та недостатній рівень сформованості мовлення дітей.

       Працюючи над розв’язанням цієї проблеми, ми знайшли унікальний засіб для розвитку дрібної моторики та одночасного розвитку мовлення в їх поєднанні та взаємозв’язку. Це пальчикові вправи та ігри.

       Пальчикові ігри — це віршовані рядки, які потрібно ілюструвати за допомогою ритмічних рухів рук, зокрема пальчиків. Техніка виконання пальчикових ігор проста, рухи нескладні. Однак саме вони знімають напруження рук, сприяють розслабленню м’язів усього тіла. Тексти віршиків для пальчикових ігор добираємо такі, які містять цікаву інформацію про навколишній світ, явища природи, предмети, тварин, людей, їхню діяльність.

       Пальчикові ігри для дітей існували в різні часи, у різних народів. У Китаї особливого поширення набули вправи з кульками — кам’яними або металевими. Постійні заняття з ними сприяють поліпшенню пам’яті, діяльності серцево-судинної і травної систем, знімають напруження, розвивають координацію, спритність і силу рук.

         Під час роботи ми помітили закономірність: що еластичнішими є кисті рук, то ліпше працюють дитячі пальчики, то швидше дитина оволодіває мовленням. Рухи рук, а саме вправи для пальців, є хорошим стимулом не лише для своєчасного виникнення мовлення, тобто на другому році життя, а й подальшого його вдосконалення. У процесі рухової активності під час пальчикових ігор розширюється словниковий запас, діти вчаться доцільно вживати слова у мовленні, у них поліпшується вимова «важких» звуків.

Пісочна терапія для дітей

         Під час пальчикових ігор діти, повторюючи рухи дорослих, активізують дрібну моторику рук. У такий спосіб формується жвавість, уміння керувати своїми рухами, концентрувати увагу на одному виді діяльності. Ці вправи допомагають не лише формувати тонкі рухи пальців, а й сприяють розвитку зорової та слухової уваги. Завдяки їм дитина отримує численні сенсорні враження, у неї розвивається уважність та здатність концентруватися.

         Ще однією важливою особливістю пальчикових ігор є те, що вони дають змогу скоординувати роботу правої і лівої півкуль головного мозку, тобто спричиняють їх синхронну й злагоджену взаємодію. Ці ігри сприяють утворенню своєрідного «мосту» між півкулями мозку, тим самим розвиваючи й уяву дитини (за яку відповідає права півкуля), і її словесний опис (робота лівої півкулі). Якщо цей «міст» міцний, то й нервові імпульси виникають частіше, розумові процеси активізуються, розвивається увага малюка, його здібності.

        Методика використання пальчикових ігор та вправ у щоденній роботі

        У процесі роботи ми дібрали та розробили добірку цікавих пальчикових ігор та вправ відповідно до тижневого тематичного планування.

        Пальчикові вправи та ігри педагоги проводять з дітьми щоденно протягом дня:

• на заняттях
• під час індивідуальної та групової роботи
• перед обідом після прогулянки
• після денного сну тощо.

         Добираємо їх відповідно до теми тижня (дня), враховуючи вік дітей та рівень їхньої підготовки. Скажімо, малюкам ще складно промовляти текст, вони виконують рухи разом з вихователем або з його допомогою. Діти двох-трьох років добре сприймають пальчикові ігри, які необхідно виконувати однією рукою. Трирічні малюки вже здатні освоїти ігри, які необхідно виконувати обома руками. Найбільше дітям подобаються пальчикові ігри зі співом, де тексти можна наспівувати на будь-яку мелодію. Використовуємо також пальчикові картинки (фігури), інсценівки, загадки, вірші, міні-вистави пальчикового театру, спонукаємо дітей до самостійної творчості. Синтез руху, мовлення й музики викликає радість у дітей та дає змогу зробити кожне заняття ефективним.

        Спочатку застосовуємо найпростіші вправи для ознайомлення дітей з пальчиками, їхніми назвами та призначенням. Відтак поступово ускладнюємо дітям завдання. Залежно від складності виконання виокремлюємо такі різновиди пальчикових вправ:

• вправи, які необхідно виконувати одним пальчиком або всією долонькою, — це досить прості вправи, побудовані на виконанні лише однієї команди; діти діють «за зразком», тобто спостерігають за показом дорослого і повторюють його дії
• вправи, які потребують більшої диференціації рухів та навчають дій з усіма пальчиками по черзі — діти набувають навичок послідовного стискання та розтискання пальців; виявляють здатність переключатися з одного руху на інший; запам’ятовують супроводжувальний текст та усвідомлюють його зміст
• вправи, які необхідно виконувати обома руками — рухи пальчиків стають усвідомленішими; удосконалюється й розвивається координація рухів обома руками.

         Під час проведення ігор вихователь виразно вимовляє тексти пальчикових ігор: то підвищуючи, то понижуючи голос, роблячи паузи, наголошуючи на окремих словах; рухи виконує синхронно з текстом або в паузах. Для деяких ігор надягає на пальчики паперові ковпачки, рукавичку чи малює на подушечках пальців очі й ротик.

          На заняттях, граючись з дітьми, намагаємося робити так, щоб діти не лише створювали й відтворювали за допомогою рухів рук ті чи ті образи, а й емоційно вживалися в них.

Послідовність розучування пальчикових ігор з дітьми

1. Спочатку дорослий сам показує гру дитині
2. Дорослий показує гру, маніпулюючи пальцями і рукою дитини
3. Дитина і дорослий виконують рухи одночасно, а дорослий при цьому промовляє текст
4. Дитина виконує рухи з допомогою дорослого. Текст промовляє дорослий
5. Дитина самостійно виконує рухи та промовляє текст, а дорослий підказує і допомагає

Прийоми для розвитку кисті, пальців та м’язів руки

         Починаючи з дворічного віку, навчаємо дітей прийомів самомасажу кистей рук і пальців. Пальці тісно пов’язані з внутрішніми органами й особливо з головним мозком, тому їх розвиток і зміцнення позитивно впливають на загальний стан організму. Залежно від темпу проведення проводимо масаж у швидкому, середньому, повільному темпі. Основні масажні прийоми, які використовуємо у пальчикових іграх:

• погладжування
• розтирання
• Вібрація
• поплескування.

       Супроводжуємо самомасаж віршованими рядками дотепного змісту, що викликає в дітей позитивні емоції та поліпшує настрій.

       На пальцях і кисті руки міститься чимало акупунктурних точок. Масаж цих точок поліпшує пам’ять, розумові здібності, розвиває силу і спритність рук, координацію рухів, поліпшує діяльність серцево-судинної і травної систем, підтримує життєвий тонус.

Настільні ігри для дітей

         Розвиваємо м’язи руки, рухливість пальців не лише завдяки спеціальним вправам та іграм, а й під час інших видів діяльності, зокрема малювання. Широко використовуємо в роботі з дітьми малювання пальчиками і долонею. Під час цього виду діяльності діти безпосередньо ознайомлюються з фарбою, її властивостями, відчувають, що вони малюють. Такі заняття привчають дітей до охайності, стриманості, сприяють вихованню естетичного смаку. Психотерапевти стверджують, що таке малювання демонструє внутрішній стан дитини. Доторкання до фарб, їх розмазування на папері дає дитині змогу повніше включитися у процес творчості, залучає внутрішні резерви організму. Малюкам дуже подобається робити відбитки долоньок, малювати одним, двома, трьома пальчиками водночас, зображувати хвилі, ягідки, візерунки тощо.

        Використовуючи пальчикові ігри в роботі з дітьми раннього віку, ми помітили динамічні позитивні зміни в їхньому розвитку. У дітей вдосконалилася координація рухів, стійкою стала увага, спостережливість, збагатився словник та поліпшилося мовлення загалом.

Розвиваючі технології. Мнемотехніка. В музиці.

         Серед видів музичної пам’яті, що задіяні в музичній діяльності дошкільника, виокремлюємо наступні: образна (слухова, зорова), словесно­логічна, емоційна, моторно­рухова та різні види музичної пам’яті за тривалістю (довготривала, короткочасна, оперативна, проміжна). На розвиток музичної пам’яті впливають також такі психічні процеси як сприймання, увага, уява та мислення, а також мають значний влив емоції, мотивація й активність особистості. Розвиток музичної пам’яті дітей дошкільня, майже ніколи не розглядався як самостійний процес, а пошук шляхів удосконалення музичної пам’яті відбувався в комплексі з розвитком інших музичних здібностей. У результаті – відсутній діагностичний апарат, бракує підходів до розвитку запам’ятовування музичного матеріалу у вихованців, до розширення обсягу їхньої музичної пам’яті й прискорення процесу запам’ятовування музичного матеріалу (зменшення часу, необхідного для запам’ятовування), до збільшення тривалості збереження отриманої музичної інформації та готовності до її відтворення. А отже, слід приділити більше уваги розробленню методів роботи над розвитком музичної пам’яті учнів, зокрема в початковій школі.

         До визначення поняття «мнемоніка» науковці підходять наступним чином:

         Мнемоніка трактується ними як «метод або спосіб (рима або образ), заснований на використанні знайомих асоціацій для поліпшення збереження інформації в пам’яті та її пригадування» Розглядається як «сукупність прийомів і способів, що полегшують запам’ятовування і збільшують обсяг пам’яті шляхом створення штучних асоціацій»

Серед різноманіття мнемонічних методів та прийомів розглянемо окремі з них:

1.     Метод розміщення (Р. Солсо), «метод місць» (М. Зябліцева), або ж матричний метод запам’ятовування (Ю. Пугач). Він допомагає запам’ятати будь­яку інформацію шляхом «розташування» її у добре знайомих місцях – кімнатах, приміщеннях, будинках, вулицях, містах тощо. Метод включає наступні елементи: визначення «матриці», створення образів елементів, що підлягають запам’ятовуванню, та подальше асоціювання їх із визначеними місцями, відтворення інформації шляхом «відвідування» опорних місць. Для запам’ятовування музичної інформації метод розміщення ми застосовуємо наступним чином: матрицею служить графічне зображення п’ятиповерхового будинку (згідно з кількістю ліній нотного стану). Працюючи над вивченням мелодії, ноти складних її фрагментів слід розташувати у вигляді віконець відповідно до висотного положення звуків. Також використовуємо різні графічні 3­D моделі будинків із зображенням фрагментів мелодії.

2.     Метод асоціацій (іноді використовується як частина методу прийом асоціацій), заснований на створенні додаткових уявних зв’язків між частинами нової інформації, призначеної для запам’ятовування та тим матеріалом, що ми вже знаємо  або про що пам’ятаємо Даний прийом дозволяє працювати з окремими поняттями, образами, зі словами, із парами слів чи понять, а також із послідовностями. На шляху до підвищення здатності до запам’ятовування: зв’язуємо окремі поняття із зображеннями.

3.     Створення штучних синестезійних відчуттів. Ми можемо запам’ятовувати, свідомо комбінуючи різні сприйняття п’яти чуттів: зору, слуху, дотику, нюху і смаку . Додаємо до них ще й емоційні відчуття і рухові (моторні). Можна користуватися одними в комплексі з іншими, штучно створюючи асоціації, здійснюючи своєрідне чуттєве підкріплення. А це, як зазначає Ю.  Пугач, служитиме хорошою зачіпкою для пам’яті . Наприклад, розучуючи з вихованцями пісню «Новий рік» намагалася створювати для них образи. Важливо давати змогу дітям самим віднайти близькі їм асоціації: слухаємо пісню й бачимо як падають сніжинки за вікном, як ми прикрашаємо ялинку з батьками,як кружляють сніжинки, як горять вогники на ялинці, як танцюють хлопчики й дівчата.

4.     Прийом входження в текст, штучне викликання своєрідних емпатійних переживань. Для запам’ятовування потрібно уявити себе не лише слухачем, а й героєм матеріалу, що запам’ятовується, який зазнає абсолютно реальних відчуттів та переживань, з яким відбуваються ті ж самі події, про які йдеться. Так вивчаючи пісню, у дітей настрій новорічний, вони чекають ,що буде щось казкове і вони цього чекають.

        Виникає питання, чому мнемотехніка корисна для дошкільників?

Використання прийомів мнемотехніки ґрунтується на спостережливості й образному мисленні та спрямоване на усвідомлене створення асоціативних зв’язків між об’єктами.

        Мнемотехніка допомагає дітям: керувати процесом запам’ятовування удосконалювати своє мовлення сприяє розвитку асоціативного й образного мислення, уваги. Найчастіше запам’ятовування відбувається мимоволі, коли якийсь предмет або явище потрапляє в поле зору дитини і зумовлює жваву реакцію.  Інформація «обростає» асоціативними зв’язками й закріплюється в пам’яті. Якщо ж дитина намагається вивчити й запам’ятати щось абстрактне, не підкріплене картинкою, асоціацією, — на успіх розраховувати не варто. Звичайно, у дітей із ЗНМ та ЗПР ці особливості виражені яскравіше, ніж в інших дітей, і сильніше впливають на процеси пізнання та загального розвитку. Використання в корекційній логопедичній роботі прийомів мнемотехніки допомагає педагогам: розширювати словниковий запас дітей, розвивати навички словотворення, закріплювати правильну звуковимову сприяти розвитку в дітей — зв’язного, експресивного та імпресивного мовлення уміння працювати за зразком, правилами; слухати дорослого й виконувати його інструкції — це одне зі складних завдань для дітей з особливими освітніми потребами навичок «перекодовування» інформації, «переведення» візуальних символів у зв’язний усний текст уміння самостійно застосовувати мнемотехнічні прийоми.

         Як застосовувати мнемотехнічні прийоми в корекційних групах ?

         У корекційних групах я використовувала такі прийоми мнемотехніки: мнемоквадрати мнемодоріжки ,мнемотаблиці для складання — простих та складних речень описових розповідей, пісень,казок тощо. Використовуючи мнемотехнічні прийоми в навчанні дітей, треба враховувати особливості пам’яті дітей дошкільного віку. З огляду на переважання мимовільного запам’ятовування і короткотривалого збереження інформації в пам’яті дошкільника, для міцного запам’ятовування потрібні: враження повторення асоціації. Аби діти запам’ятали певну інформацію, потрібно викликати в них пов’язані з нею «живі» враження, задіюючи в процес якомога більше органів чуття. При цьому зазначимо, що зорові враження є найсильнішими. Умовою міцного запам’ятовування інформації є також її систематичне повторення. Аби забезпечити запам’ятовування, треба пов’язати для дітей потрібну інформацію з якоюсь іншою, уже їм відомою так, аби вона сприймалася цілісно. За допомогою мнемотаблиць можна запам’ятати й відтворити доволі довге оповідання, казку, вірш,пісню.

             Етапи роботи над вивченням пісні за допомогою мнемотаблиці

1.  Бесіда за темою пісні.

Зима багата на свята. Перед Різдвом відроджується нове сонце, яке починає щораз вище підноситися і тепліше пригрівати землю. У давнину сонце називали Колядою, а пісні – колядками. Важалося, що такі  пісні з побажаннями забезпечать  господарям осель та їхнім домочадцям у наступному році  щастя і достаток.

2.  Слухання пісні.

3.  Запитання за змістом пісні.

Про яку пору доби йдеться в пісні?

Який вечір?

Чому земля має радуватися?

Чим застеляли столи?

Що клали на них?

З чого зроблені калачі?

Для кого накривали столи?

Хто має прийти в гості?

Який перший празник?

Який другий празник?

Який третій празник?

Що зішле тобі перший празник? І т. д.

4. Пояснення значення незрозумілих слів у доступній для дитини формі.

Калачі – білий хліб у формі кола, схожий на сонце.

Яра пшениця – та,  що сіється навесні.

5. Установка, що ця пісня буде вивчатися напам'ять.

6. Повторне слухання пісні з опорою на мнемотаблицю.

7. Читання дорослим окремо кожного рядка пісні і повторення його дітьми з опорою на мнемотаблицю.

8. Робота над ритмом (мелодією).

9. Відтворення дітьми пісні з опорою на мнемотаблицю.

10. Виконання дітьми пісні під музику.

 Добрий вечір тобі, пане господарю.

Радуйся!
Ой радуйся, земле,
Син Божий народився!

Застеляйте столи та все килимами,
Та кладіть калачі з ярої пшениці.
Бо прийдуть до тебе три празники в гості:
Ой що перший празник – Святеє Рождество,
А другий вже празник – Святого Василя,
А третій вже празник – Святі Водохрещі.
А що перший празник зішле тобі втіху,
А що другий празник зішле тобі щастя,
А що третій празник зішле всім нам долю,
Зішле всім нам долю, Україні волю.

Казкотерапія: що це таке і як вона допомагає дітям

          Ви любите читати казки? А знаєте, що вони не тільки розважають і захоплюють, але й можуть лікувати?

          Так, це правда! Існує така наука, яка називається казкотерапія. Вона вчить, як за допомогою казок можна вирішувати різні проблеми, які турбують дітей і дорослих. Хочете дізнатися більше? Тоді читайте нашу статтю!

          Що таке казкотерапія?

           Казкотерапія — це метод, що використовує казкову форму для корекції емоційних порушень і вдосконалення взаємостосунків із навколишнім світом. Казки мають особливу силу, бо вони говорять мовою символів і образів, які легко сприймаються підсвідомістю. Казки також надихають і мотивують, бо вони показують приклади перемоги добра над злом, справедливості над несправедливістю, мужності над страхом. Казки можуть допомогти дитині:

• позбутися страхів, тривоги, комплексів;
• покращити самопочуття, самовпевненість, самоприйняття;
• розвинути творчий потенціал, уяву, фантазію;
• навчитися спілкуватися з іншими людьми, виробити соціальні навички;
• зрозуміти свої почуття і емоції, висловити їх адекватно;
• знайти своє місце у світі, свої цілі й сенс життя.

         Одним із дієвих методів впливу на емоційну сферу дитини є казка, яка розкриває внутрішній світ особистості, щоб покращити його. Арт-терапія останнім часом вважається одним з найбільш ефективних засобів поліпшення психофізіологічного стану молодого покоління. С. Жила відзначає, що серед науковців, методистів і викладачів в Україні помітно зріс інтерес до вивчення можливостей мистецтва, що пов'язано зі зміною педагогічної парадигми, тенден ціями гуманізації освітніх процесів, затвердженням уявлень про себе, цінність кожної людини.

        Основним напрямком казкотерапії є збереження психічного, духовного та соціального компонентів здоров’я з метою формування Я-концепції особистості, усвідомлення її значущості та почуття гармонії

з зовнішнім світом, що позитивно позначається загальний розвиток дитини.

         Одним з найважливіших соціально-педагогічних засобів формування особистості є те, як вчені визначають казку, що вона вчить, навчає, розвиває, попереджає, вчить, заохочує діяльність і навіть лікує.

           Казкотерапія – це терапія середовищем, особлива казкова атмосфера, в якій можуть проявитися потенційні можливості людини, збутися мрія й що найважливіше, в ньому з’являються почуття безпеки та запах нової таємниці.

          В процесі казкотерапії особистість навчається сприймати себе такою, якою вона є, усвідомлювати себе й інших людей, кожного, як неповторну індивідуальність. У кожної людини є потреба в самовираженні, яке зазвичай залишається незадоволеним, що породжує внутрішній конфлікт.

          Використання в роботі з дітьми дошкільного віку методу казкотерапії сприяє: активності, самостійності, емоційності, творчому підходу, зв’язному мовленні.

         Казкотерапія використовує казкову форму для інтеграції особистості, розвитку творчих здібностей, розширення свідомості, покращення взаємодії із зовнішнім світом. Казки викликають інтенсивну емоційну реакцію. Казкові образи звертаються як до свідомого, так і до підсвідомого. Казка дозволяє нам вийти за рамки звичайного життя, досліджувати світ почуттів і переживань в доступній формі, ідентифікувати себе з певним персонажем і таким чином подивитися на свої проблеми з боку. У казках є ситуації та проблеми, з якими зустрічається кожна людина (відділення від батьків, життєвий вибір, взаємодопомога, кохання, боротьба добра та зла). Перемога добра дає дитині відчуття психологічної безпеки, вона засвоює, що випробування сприяють внутрішньому росту людини; відсутність фіксації імені головного героя та місця подій; головний герой – це збірний образ, з яким дитина може ідентифікувати себе; цікавий сюжет, наповнений загадками, чарами, неочікуваними перетвореннями героїв забезпечує активне сприйняття і засвоєння інформації.

        До корекційних функцій казки відносять: психологічну підготовку до напружених емоційних ситуацій; символічну реакцію фізіологічного та емоційного стресу; усвідомлення та прийняття змісту власної активності.

       В роботі з казкою доцільно використовувати казки як метафору, адже казкові образи та сюжети пов’язані з життєвим досвідом дитини. Ці асоціації, за мотивами казки, можуть бути обговорені або ж намальовані. Вільні асоціації проявляються в малюнках, які аналізують і обговорюють поведінку та мотиви персонажів. Є привід говорити про моральні цінності в системі оцінки себе та інших; гру в казкових епізодах; використовуючи казки як притчі-вчення; натяк на рішення ситуації на прикладі казки; творча робота за казковими мотивами (додаткові замітки, переписування, робота з казкою).

         Метод казкотерапії передбачає роботу з такими казками:

– художні казки – це казки, створені багатовіковою мудрістю народу та авторськими оповіданнями. Насправді це те, що зазвичай називають казками, міфами, казками, історіями. У художніх казках є дидактичні, психокорекційні, психотерапевтичні та медитативні аспекти. Саме з них дитина дізнається, що життя є активним протистоянням двох важливих елементів: добра та зла.

– дидактичні казки – створені педагогами для цікавого викладу навчального матеріалу. Навіть більше, їх героями зазвичай є абстрактні поняття і явища природи (Доброта, Сила, Вітер, Сонце), неживі предмети (іграшки), символи (цифри, букви, звуки та інше), для яких спеціально створюється казковий образ світу.

– корекційні казки (psychocorrectional) – створені для м’якого впливу на поведінку дитини. Під корекцією тут розуміється «заміна» неефективного стилю поведінки більш продуктивною, а також пояснення дитині сенсу того, що відбувається.

– терапевтичні (психотерапевтичні) – казки, які зціляють душу. Казки, що розкривають глибокий сенс подій. Історії, які допомагають побачити, що відбувається з іншого боку, з боку життя духу. Вони не завжди однозначні, не завжди «традиційні» хепі-енд, але завжди глибокі та щирі. Психотерапевтичні казки часто залишають людину з питаннями. Це, у свою чергу, стимулює процес особистісного зростання.

– медитативні казки орієнтовані на розвиток різних видів чуття: зорових, слухових, нюхових, смакових, тактильних і кінестетичних. Характер цих казок – подорож. Щоб створити таку казку, потрібно згадати ситуацію, коли ми відчували себе щасливими, спокійними, радісними. Вони при систематичних заняттях вчать відчувати теперішнє. Медитативні казки допомагають навчитися жити тут і тепер, що насправді не так просто. Наприклад, ви можете «вирушити» зі своєю дитиною в казковий ліс і поспілкуватися з квітами, деревами, птахами та добрими тваринами.

       Казка традиційно використовується як терапевтичний засіб. Ставлення дитини до казки допомагає розпізнати характер психічних травм і вилікувати психічні рани. Люди та діти різного віку сприймають казку по-різному. Тобто дорослий та дитина не сприймають казкову інформацію одна ково. Ототожнюючи себе з кожним персонажем, дитина не розумом, а усім своїм єством переживає ці важливі для неї етапи дорослішання. Занурившись в казковий світ, дитина постає як один з героїв: долає перешкоди, вмирає, народжується. Цінність казки в тому, що вона ніколи не вкладає готову істину в голову дитини, а спонукає до активної роботи над собою.

        Використання казкотерапії як психотерапії дає змогу дитині подолати власні страхи, надмірну тривогу, виправити негативні риси характеру. Завдання педагога та психолога полягає в тому, щоб вибрати або створити казку відповідно до потреб дитини. Якщо казка обрана успішно, дитина «вбудовує» її послання у свій життєвий сценарій. Особливо корисно, коли дитина попросить повторити їй цю казку неодноразово. Адже саме так відбуваються глибокі зміни в житті дитини.

       Наразі казкотерапію вважають найбільш м’яким методом психотерапії, яка працює без обмежень і надзвичайно ефективно. Найкращі результати можна спостерігати в роботі з дітьми, які активно співчувають казковим героям.

       Одним з важливих результатів при використанні терапевтичного методу роботи з казкою є подолання внутрішніх супересностей за допомогою казки. Практично в кожній казці ми спостерігаємо реінкарнацію героїв. Однак для дітей реінкарнація відбувається не тільки в казках. Казки допомагають дітям подолати внутрішні суперечності, в яких певні перетворення особистості описуються досить успішно. У всіх казок щасливий кінець. Для дитини дуже важливо бути впевненим, що в його житті все буде добре.

        Рано чи пізно дитина ставить собі багато складних питань: чи може вона навчитися любити? Щоб подолати ці страхи, будуть корисні казки, де у нареченого або нареченої є тварини, які потворні вдень і стають красивими вночі. Це дає зрозуміти, що в людині об'єднані тваринні інстинкти та прекрасні величні пориви, навчить приймати людину такою, якою вона є.

         Перетворившись на казкового героя, дитина може спокійно говорити про свої почуття та думки. Саме під час сеансів казкотерапії діти вивчають поведінкові моделі, вчаться реагувати на життєві ситуації, підвищують рівень знань про себе та інших, тому що вони розуміють казки в порівнянні з поясненнями вихователів і батьків.

         Казкотерапія як психологічний метод має свої вікові обмеження при роботі з дітьми: у дитини має бути чітке уявлення про те, що існує казкова реальність, відмінна від реальної. Як правило, навички такої різниці формуються у дитини до 3,5-4 років, хоча, звичайно, в кожному конкретному випадку необхідно враховувати індивідуальні особливості розвитку дитини.

       Робота з казкою допомагає виховувати у дитини чутливість і доброзичливість, милосердя та співчуття, приймати нестандартні рішення, розвиває творчий підхід. Всі нетрадиційні методи роботи дітей дошкільного віку з казкою сприяють розвитку творчих здібностей, розширення свідомості, поліпшення взаємодії з навколишнім світом, розвитку мовлення дітей, сприяють когнітивному розвитку дітей, виховання моральних почуттів, впливають на особистість, спрямована на розвиток бажань і дій дитини. Перетворюючись в героїв казок, діти набувають позитивних і позбавляються від негативних рис характеру. Казки засновані на кращому, що є у кожної дитини.

         Проведення відповідної роботи з родинами вихованців щодо впливу казки на розвиток дитини та щодо розуміння батьками важливості якісної освіти для їхніх дітей є важливим напрямом роботи вихователя і психолога. Адже, читаючи казку, дитина потрапляє в чарівний світ снів, уявляє, аналізує, розмірковує і, отже, розвивається – формується особистість. Проведені консультації, відкриті заняття дають можливість батькам у необхідний момент допомогти своїй дитині впоратися з труднощами, якими б вони не були.

       Таким чином, використання казкотерапії як інструменту розвитку особистості дитини та її здібностей допомагає педагогу та батькам позитивно впливати на здатність дитини фантазувати, сприяє розвитку творчого мислення та уяви, розкриває внутрішній світ дитини.