_{ДИТИНА ЙДЕ ДО ШКОЛИ}

        Проблема готовності дитини до навчання у школі є надзвичайно широкою за тематикою тих питань, які вона охоплює. Батьки мають з розумінням поставитися до підготовки дитини до школи.

        Адаптування до нових умов життя є тривалим і нелегким процесом. До умов шкільного життя дитина може звикати так само важко, як кілька років тому вона звикала до умов перебування у дитячому садку.

        Ставлення дитини до навчання формується задовго до того, як вона переступить шкільний поріг. Важливу роль тут відіграє інформація про школу і спосіб її подачі батьками.

        Необхідно, щоб дитина не лише зрозуміла запропоновану інформацію, а й змогла відчути, "прожити" її. Тож для цього використовуйте сюжетно-рольові ігри, розповіді про своє навчання та улюблених учителів, читайте та аналізуйте дитячу художню літературу про шкільне життя, організуйте екскурсії до школи. Адже, ситуація, коли дитина загубилася у школі, - не таке вже й поодиноке явище.

          Ознайомити дитину з приміщенням школи необхідно напередодні 1 вересня за двома напрямками:

- по-перше, дитині треба показати, де розміщені приміщення, які вона буде відвідувати обов'язково - клас, туалет, їдальня, спортивна та актова зали.

- по-друге, дитина має зрозуміти, як пройти з класу до будь-якого із згаданих приміщень школи і обов'язково - до виходу з неї.

          Така зорієнтованість дитини забезпечить їй комфортне перебування у стінах школи, додасть упевненості у собі, дасть змогу задовольнити певні, наприклад фізіологічні, потреби.

          Ще одне важливе завдання батьків - переконатися, що дитина добре запам'ятала ім'я та по батькові своєї вчительки, а також назву свого класу (скажімо, 1-Б), якщо перших класів кілька. Окрім того, малюк має вміти звернутися за допомогою до зовсім чужих людей. І цьому також мають навчити батьки.

          Не слід ставити дитину у становище, вихід з якого їй невідомий. А адаптування до школи - це не та ситуація, коли варто здобувати досвід, набиваючи гулі. Тож, якщо Ви бажаєте, щоб першокласник зосередився на шкільних завданнях, маєте створити для цього комфортні умови.

          На етапі підготовки до школи пріоритетним є загальний розвиток дитини. Тож, батьки майбутніх школярів насамперед повинні опікуватися тим, щоб у дітей були сформовані загальні здібності та якості особистості, необхідні для того, щоб опанувати принципово нову для них діяльність - навчальну.

           Важливо, щоб майбутній учень умів спілкуватися з найближчим оточенням, був доброзичливим з дітьми та дорослими. Також до вступу до школи дитина повинна вміти керувати своїм тілом, вправно рухатися та орієнтуватись у просторі.             У неї має бути гарно розвинена дрібна моторика рук, а також скоординовані рухи руки та ока.

           Щоб стати успішним, майбутньому першокласнику мають бути притаманні такі якості:

         - прагнення до спілкування з однолітками;

         - бажання вчитися;

         - міцне здоров'я;

         - позитивний емоційний настрій;

         - грамотне мовлення, зв'язний виклад своїх думок;

         - прагнення до співпраці з дорослими;

         - розвинена довільність поведінки;

         - допитливість і прагнення до відкриттів;

         - сформована координація рухів і графічні навички.

ПРАВИЛА ДЛЯ БАТЬКІВ

Покажіть дитині майбутню школу!

         Обов’язково влаштуйте малюкові докладну екскурсію. Зайдіть всередину школи, покажіть першокласникові місце, де він буде проводити навчальний час — клас, спортивний зал, їдальню, туалет, медпункт та інше. Це все необхідно, щоб малюк звик і запам’ятав, що де знаходиться. І не губився, особливо в першідні.

         Зверніть увагу — прогулянки до школи потрібно здійснювати якомога частіше, щоб дитина добре запам’ятала дорогу (на випадок, якщо з часом буде ходити або повертатися з школи самостійно). А також — щоб розрахувати, скільки часу займає дорога до школи, спокійним кроком, без поспіху і страху запізнитися.

Навчіть дитину збирати речі до школи!

         Поясніть майбутньому першокласнику, що необхідно навчитися самостійно готуватися до навчального дня: одягати форму, збирати рюкзак. Батьки повинні показати, що і кудикласти, щоб у портфелі легко можна було знайти потрібну річ.

Привчіть дитину рано прокидатися!

         Щоб дитина не позіхала на першому уроці, Вам доведеться змінити розпорядок дня — і поступово привчити вставати раніше (попередньо розрахуйте, в який час повинна вставати дитина, щоб встигати зібратися в школу без поспіху).               Місяця до початку занять якраз вистачить, щоб звикнути до нового розкладу без стресудля організму.

Привчайте до порядку в кімнаті!

        Можна у формі гри — показати і розповісти, як важливо, щоб кожна річ знаходилася на своєму місці. Придумайте разом з малюком, де будуть «жити» олівці, книги, зошити, фломастери, портфель, шкільна форма та інше. І поясніть, як важливо, щоб кожна річ знаходилася на своєму місці. Головне, щоб дитина звикла дотримуватися порядку і чистоти у себе вкімнаті.

Не лякайте школою і поганими оцінками!

         Навіть якщо дитя не слухається або погано себе веде, не варто його лякати (нехай навіть у виховних цілях) фразами типу «cкоро розпочнеться доросле життя», «в школі тебе навчать, як себе поводити», «якщо не будеш слухатися, вчителька тебе покарає» та інше. А також нехай малюк завжди знає, що до школи він йде за знаннями, а не за оцінками. Тому якщо він отримає «двійку», нехай не боїться йти додому з поганою оцінкою і не думає, що батьки його розлюблять. Тільки не перестарайтеся.

Займайтеся з малюком «уроками» у формі гри, щоб тренувати пам’ять, мову, увага та інше. Наприклад, прочитайте казку і попросіть дитину розповісти, що найбільше запам’яталося, запропонуйте намалювати героїв і тощо. Допомагайте дитині, задавайте навідні запитання, міркуйте разом. Так Ваш малюк буде вчитися висловлювати свою думку і не розгубиться, коли вчителька буде питати його на уроках.

Дитину необхідно готувати до школи не безпосередньо в останній рік, а робити треба це поступово, розвиваючи кругозір, вміння та навички.

Кращими способами розширити горизонт знань дитини є бесіди «про життя», читання книг і їх обговорення.

Обов’язковим є розвиток дрібної моторики, тобто, заняття на розвиток спритності кисті руки і пальчиків. Це необхідно як для розвитку вміння писати, так і для розвитку мовлення (обидва ці центри «об'єднані» у структурі дитячого мозку).  Тобто необхідно більше малювати, ліпити, працювати з конструктором, вміти маніпулювати з дрібними предметами типу намистин, монеток, сірників, зубочисток, з них можна викладати картини та аплікації, нанизувати їх у намисто — все це розвиває також увагу і посидючість; — тренуйте пам’ять - тобто заучування віршів та пісень.

Тренування вміння аналізувати, класифікувати — тобто просити дитину структурувати історію, виявити, що сталося спочатку, що потім (встановлювати причинно-наслідкові зв’язки), вміти зібрати з частин картинки ціле, розкласти предмети за будь-якою ознакою.

          Однак, слід пам’ятати, що грамотність дитини не тотожна її здібностям і психічній зрілості. Більш того, навченість — не синонім також і високої пізнавальної активності дитини, адженерідко батьки сприймають свою дитину як «посудину», яку слід наповнити знаннями, а не як «факел», який треба запалити.

Крім запасу знань, дитині необхідно також:

       - володіти і комунікативними та соціальними навичками — тобто вміти спілкуватися, розуміти і головне застосовувати в повсякденному житті морально-етичні норми, прийняті в суспільстві;

       - не боятисявступати в контакт з дорослими і однолітками;

       - вміти відстоювати свою позицію цивілізованими методами і не проявляти недоречною агресією — або, навпаки, зайвою боязкістю;

       - усвідомлювати зміст процесу навчання в школі, розуміти, що дає отримання знань, який порядок навчання в школі;

      - вміти підкорятися встановленим правилам, знати, що таке дисципліна;

      - мати позитивну мотивацію, бажання вчитися;

      - вміти цілеспрямовано і за своєю ініціативою працювати над завданням, організовувати, планувати свої дії і відповідати за їх наслідки(наприклад, самостійно збирати свій портфель і стежити за виконанням домашніх завдань: якщо Ви з першого класу візьмете це на свої батьківські плечі, то з імовірністю 70% цей обов’язок залишиться на них до випускного балу);

     - мати позитивне ставлення до самого себе.

       Важливо пам’ятати, що крім готовності голови не менш важлива і готовність тіла: навантаження на імунітет в перший шкільний рік буде серйозним, тому в останнє літо перед 1 класом, крім навчання, варто зайнятися і фізичною підготовкою. Дитині необхідно багато руху (в ідеалі — заняття в спортивній секції, які дають крім здоров’я також і дисциплінарні навички), свіже повітря, повноцінне харчування.

        Якщо у малюка є порушення здоров’я, необхідно обов’язково проконсультуватися з лікарем і отримати рекомендації щодо корекції стану та організації процесу навчання (можливо, доведеться навіть вибрати спеціальну школу).

         Отже, озброєні всіма цими знаннями, Ви легше подужаєте дорогу до школи.

Проте пам’ятайте:

найголовніше для першокласника - не вміння і навички,

а впевненість у своїх силах і в батьківській підтримці, що б не відбувалося в школі.

Підготовка дітей старшого віку до школи

        Уже не за горами вересень - початок шкільного навчання для вчорашніх дошколяриків. Воно вимагатиме від них міцного фізичного, психічного здоровя, здатності до складної розумової аналітико-синтетичної діяльності, пізнавальної активності, розвинених морально-вольових якостей, високої працездатності, а також певного обсягу конкретних знань, умінь та навичок.

        Яким же має йти до школи учень шести років, що він повинен знати, що вміти, чим володіти і в якому обсязі? Під час організації роботи з майбутніми школярами педагогам і батькам слід враховувати основні закономірності їхнього психічного та соціального розвитку, а відтак визначати зміст, обсяг та форми роботи. Не варто продовжувати традицію дублювання шкільних занять, завдань, форм і методів у роботі з дітьми, підпорядковуючи зміст дошкільної освіти тільки логіці майбутніх навчальних дисциплін.

        На жаль, між провідними змістовими лініями дошкільної освіти на практиці склалася диспропорція: інтелектуальний розвиток превалює над фізичним, художньо-естетичним та соціально-особистісним. через це з життя дошкільнят поступово витісняються специфічні для їхнього віку види діяльності. гра як провідний вид діяльності часто неправомірно замінюється різними статичними заняттями, 5-річніій дитині передчасно навязується не притаманний її віку соціальний статус. Одначе йдеться не про те, щоб зовсім не прилучати дитину до навчальної діяльності, дозволяючи їй лише гратися та розважатися.Між провідними видами діяльності дошкільнят, навіть за цілеспрямованої підготовки до школи, має зберігатися баланс.Це гарантуватиме їм повноцінне фізичне та психічне здоровя, запобігатиме перевантаженню та перевтомі дітей при переході до шкільного навчання. Основними напрямками роботи все ж таки мають бути зміцнення та збереження здоровя дитини, її соціалізація, розумовий, мовний і моторний розвиток.

         У Базовому компоненті дошкільної освіти визначені показники готовності до навчання в школі дитини шести років.

Як НЕ треба готувати дитину до школи

         Напевно, немає таких батьків, які б не хотіли бачити своїх дітей здоровими, добре розвиненими, готовими опанувати непросту шкільну програму. Проте досвід роботи дозволяє зробити висновок, що далеко не всі батьки знають, як правильно підготувати дитину до школи, і часто припускаються дуже серйозних помилок. Дозволю собі узагальнити ті негативні моменти, які найчастіше виникають при підготовці майбутнього школяра.

        Ще й досі багато хто з батьків сповідують принцип "щасливого дитинства". В їхньому розумінні дитина дошкільного віку має лише грати з ровесниками і не обтяжувати себе жодними проблемами. Це ніби і є "щасливе дитинство". А школа на те й існує, аби навчити школяра різних премудрощів. Зрозуміло, що такий підхід є хибним. Дитину необхідно поступово готувати до школи, наприклад, через гру, мудрі батьки не нав’язують, а пропонують своєму сину чи доньці. Якщо гра захоплює дитину, вона гратиме з вами всюди: вдома, на прогулянці,в поїзді тощо.

       Саме через гру можна розвинути мислення, пам’ять, увагу, уяву дитини. Наприклад, колесо, яке відвалилося від машини, мамину обручку можна використати, щоб запитати в сина чи доньки "А якої воно форми? А ще які речі мають таку саму форму?" і у відповідь почути із здивуванням назви понад двадцяти різних предметів.

        "Біле, квадратне, знаходиться над головою" - раптом загадково каже мама, готуючи вечерю. І чотирирічна донька, забувши одразу про капризування, весело включається в цю гру. "Стеля" - робить відкриття дівчинка і загадує своє слово.

         "Давайте грати так, щоб все було навпаки" - пропонує мені сусід по пляжу, хлопчик п’яти років. Його мама пояснює, що дитині важко зрозуміти, що таке слова - антоніми, тому вона так просто назвала гру. Мама бере в руки чорний камінчик - хлопчик кидає білий. При цьому він називає всі предмети і дії та їхні протилежності. Подібних ігор існує велика кількість. Вони описані в літературі, періодичній пресі. Після опанування серії ігор ви помітите, що і самі здатні вигадувати, творити.

        Найважливіший принцип підготовки до школи - розвиток допитливості. Звичайно, починати цей процес варто не в шість років, а раніше. А якщо ви ще навчите дитину слухати, спілкуватись з іншими дітьми і дорослими, підтримаєте її прагнення до самостійності: ініціативність, якщо допоможете вашій дитині відчути себе особистістю, яка багато що може, і до того ж, перебуває у доброму фізичному стані, ви зробите дійсно чимало для того, аби щасливе дитинство продовжувалося і в шкільні роки.

       Багато є батьків, які підготовку малюка до школи розуміють, як систематичне тренування в читанні, письмі й рахунку. Найбільш наполегливі "проходять" з дитиною майже всю програму першого класу. Ці батьки не враховують однієї дуже важливої речі, а саме: вміння читати і писати не означає повної готовності до школи. Зокрема читання безпосередньо пов’язане з попереднім досвідом малюка і є відтворенням навколишнього світу. Воно складається з почуттів дитини, ставлення її до книжок, запасу слів, її самостійності, впевненості в собі, відносин із батьками.

       Доволі поширеним є такий спосіб підготовки, коли батьки не просто займаються репетиторством, а глибоко, ретельно вивчають програму 1-го класу з виконанням домашніх завдань у повному обсязі. Фактично уроки розпочинаються ще за рік до відвідування школи. Цей підхід батьки пояснюють просто: у такий спосіб вони самі намагаються вберегти сина чи доньку від стресу, яким вони вважають вступ до першого класу. Пізніше, вже в школі, такій дитині буває просто нецікаво на уроках. Небезпека подібної підготовки до школи полягає в тому, що такі учні привчаються нічого не робити на уроках, марно витрачаючи час. Вони швидко виконують завдання і вимушені чекати, поки це зроблять інші. Їм важко стежити за повільним нечітким читанням решти учнів; тому вони відволікаються, малюють читають інші книжки, граються. Крім того, батьки, які в такий спосіб готують дітей до школи, більше піклуються про рівень їх інтелектуальної готовності і не звертають потрібної уваги на загальну психологічну підготовленість. Як правило, вольовий рівень таких дітей є низьким. Звичка отримувати позитивні оцінки без особливих зусиль, відсутність навички до копіткої, щоденної роботи дається взнаки в третьому і наступних класах, коли успішність цих дітей різко знижується. Негативні наслідки такого явища спостерігаються при формуванні особистості, зокрема її самооцінки.

       Батькам важливо усвідомити, що дитина йде до школи, аби глибоко та краще пізнати світ, аби кожного дня робити маленькі відкриття, а не просто отримувати оцінки. Є й такі батьки, які озброїли своїх дітей психологічними тестами, що використовують при прийомі до школи. І ось уже малюк зазубрює відповіді на запитання,за допомогою яких перевіряють кмітливість тощо.

       Доводилося зустрічатися і з такими батьками, для яких підготовка дитини до школи пов^’язана з пошуком престижних навчальних закладів. "Чим моя дитина гірша?" - таким принципом керуються деякі батьки, котрі без урахування можливостей і функціональної готовності дитини до школи влаштовують її в спеціалізований навчальний заклад із поглибленим вивченням іноземних мов, математики тощо. Таким батькам хочеться сказати: "Дитина не є засобом самоствердження. Поважайте її індивідуальність, неповторність, любіть її такою, якою вона є, просто тому, що це - Ваша дитина. Обираючи якусь школу, керуйтеся тим, аби вашій дитині там було добре. Тому при виборі навчального закладу виходьте з інтересів та здібностей вашої дитини".

      Як бачимо, помилки при підготовці малюка до школи є різними. Одні батьки залякують дитину школою, створюючи тим самим негативну установку:

- "Ось підеш до школи, там тобі покажуть", - погрожує мама рухливому, непосидючому Павлику. А через два роки, коли прийшов час стати школярем, батьки дивуються, чому син не хоче йти до школи.

Вашій дитині незабаром йти до школи.

Сподіваємося, що Ви не припустилися тих прикрих помилок,

про які йшлося у нашій розмові.

Отож, у добру путь вам і вашим дітям!!!

ОСОБЛИВОСТІ АДАПТАЦІЇ

В ШКОЛІ ПЕРШОКЛАСНИКА

          Аби навчання в школі було успішним, треба враховувати особливості адаптації дитини до шкільного життя. Взагалі, перший рік навчання особливо важкий для малюків. І адаптація може проходити по-різному. Значна частина дітей пристосовується протягом двох-трьох місяців навчання. Це виявляється в тому, що дитина звикає до колективу, ближче пізнає своїх однокласників, знаходить друзів. У дітей, які успішно пройшли адаптацію, переважають гарний настрій, бажання відвідувати школу, виконувати вимоги вчителя. Іншим дітям потрібно більше часу для звикання до шкільного життя. Вони можуть до кінця жовтня-листопада надавати перевагу ігровій діяльності, не одразу виконувати вимоги вчителя, з'ясовувати стосунки з однокласниками неадекватними методами, може з'явитися небажання вчитися. Це означає, що дитині особливо потрібна допомога.

ПОКАЗНИКИ ГОТОВНОСТІ

ДО ШКОЛИ

ДИТИНИ 6 РОКІВ

(за Базовим компонентом дошкільної освіти)

Фізична готовність

1.       Розвиненість рухової активності дитини, вміння оцінити свою вправність, фізичну вмілість, здатність відчувати насолоду від здорового тіла, його спортивність, легкість, рухливість.

2.       Повноцінний зір та слух. Вміння координувати рухи та зір.

3.       Добре розвинені м язи спини, відсутність патологій розвитку хребта.

4.       Врівноваженість сили нервових процесів збудження та гальмування.

5.       Розвинена дрібна моторика мязів рок та долонь.

6.       Вміння орієнтуватися в показниках свого здоровя; володіння навчками адекватної поведінки; знання засобів самозбереження та самодопомоги.

Інтелектуальна готовність

1.       Володіння системою уяви про живу та неживу природу та соціальні явища згідно вимог програми.

2.       Розвиток діалогічного та монологічного мовлення, наявність словникового запасу відповідно даному вікові.

3.       Добре розвинена звукова культура мови.

4.       Наявність наочно-образного та логічного мислення (в початковій стадії розвитку)

5.       Наявність творчої уяви як новоутворення дошкільного дитинства.

6.       Прояв допитливості та пізнавальної активності (вміння та бажання ставити питання та отримувати обєктивні відповіді)

7.       Вміння розуміти навчальне завдання та виконувати його, відповідно до вимог дорослого.

8.       Наявність довільної уваги та добре розвинених психічних процесів (памяті, уваги, уяви, сприймання), необхідних для успішного навчання в школі.

Емоційно-вольова готовність

1.       Наявність позитивних емоцій. Адекватність бажання відвідувати школу.

2.       Адекватність самооцінки та вміння обєктивно оцінювати вчинки оточуючих.

3.       володіння нормами поведінки.

4.       Глибина та стійкість у прояві почуттів.

5.       Довільність в управлінні емоціями та почуттями.

Соціальна готовність

1.       Сприймання себе в контексті відносин з іншими, відчуття своєї належності до певної соціальної групи.

2.       Відсутність шкільної фобії (страху, нерішучості) .

ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ:

СКЛАДОВІ УСПІШНОГО НАВЧАННЯ

        Вступ до школи і початковий період навчання викликають перебудову всього способу життя і діяльності дитини. Школа з її класно-урочною системою і чинними програмами ставить дитину-першокласника в певні умови.

         Як показує практика, ці умови вимагають від дитини вміння:

· організувати свою рухову діяльність;

· діяти відповідно до вказівок дорослого;

· аналізувати запропонований зразок (виділяти його з навчального матеріалу).

          Крім того, шкільне життя передбачає певний рівень:

· розвитку мислення і мовлення;

· навичок мовного спілкування;

· розвитку дрібної моторики руки і зорово-рухової координації;

· наявності бажання йти до школи.

          Для визначення рівня готовності дітей для вступу до школи доцільно виявити ступінь шкільної зрілості.

          Під шкільною зрілістю мають на увазі рівень морфологічного, функціонального та інтелектуального розвитку дитини, який дає змогу зробити висновок, що вимоги систематичного навчання, різного роду навантаження, новий режим життя не будуть для неї надмірно стомливими.

Розроблено чималу кількість методик визначення готовності шестирічних дітей до навчання в школі. Кожний шкільний психолог вибирає ряд «зручних» методик діагностики першокласників під час прийому до школи. Що мається на увазі під «зручними» методиками?

По-перше, методика повинна бути зрозумілою для використання психологом і педагогом початкових класів, які проводять тестування дітей.

По-друге, методика має упродовж нетривалого часу давати достатній обсяг інформації.

По-третє, важливі доступність, зручність і простота стимульного матеріалу.

          Вимоги до проведення процедури діагностики дітей шестирічного віку.

·        Діагностика проводиться протягом 20-25 хвилин (не більше).

·        Завдання даються в послідовності, зручній для дитини (якщо немає вербального контакту, то на початку пропонуються завдання невербального плану).

·        Під час діагностики обов'язкова присутність батьків, але вони не повинні бути в полі зору дитини.

·        Перед початком бесіди потрібно дати дитині можливість звикнути до нової для неї ситуації.

·        Під час обстеження батьки повинні сидіти ззаду віддалік, щоб дитина спілкувалась не з ними, а з педагогом.

·        Розмовляючи з особливо сором’язливою і боязкою дитиною, можна запропонувати комусь із батьків сісти з нею поряд, узяти її за руку, щоб заспокоїти. При цьому треба стежити, щоб батьки не відповідали за дитину, не підказували їй відповідь.

·        Розмовляти з дитиною потрібно неофіційно, довірливо.

·        Запитання бажано ставити в усній формі, не ведучи записів. Якщо дитині важко відповісти, її слід побадьорити.

·        Ні в якому разі не слід лаяти дитину чи виявляти невдоволення за неправильну відповідь або коли відповіді немає взагалі.

Напрямки формування шкільної зрілості дітей шестирічного віку

Орієнтація у просторі

Уміння орієнтуватись дуже важливе для успішного навчання у школі. Вправи на орієнтацію в просторі становлять для дошкільнят особливі труднощі.

Розвиток уявлень про просторові відношення тісно пов'язаний із засвоєнням їхніх позначень словами, тому, формуючи ці поняття, доречно подавати їх парами: верх-низ, над-під, спереду-позаду, ліворуч-праворуч.

Виконуючи завдання на визначення понять уліво-вправо, вгору-вниз, уперед-назад, середина, діти часом збиваються, намагаючись угадати правильну відповідь.

Наочно-образне мислення

Розв'язання під час шкільного навчання інтелектуальних завдань потребує від учня образного мислення, яке формується й розвивається на основі засвоєних ним узагальнених знань про предмети, явища та події навколишнього світу.

Важливо, щоб батьки й педагоги заздалегідь подбали про те, щоб дитина набула високого рівня узагальнення та абстракції. З цією метою нові поняття слід подавати за допомогою моделей та схем, які в доступній дошкільнятам формі розкривають приховані якості та зв'язки між об'єктами довкілля, виявлення яких становить для дітей найбільші труднощі. У такий спосіб у дитини формуються тісно пов'язані між собою плани відображення: план реальних об'єктів і план їхніх моделей.

Наприклад, формуючи уявлення про простір, дітей учать викладати з геометричних фігур план розміщення меблів у ляльковій кімнаті або розставляти їх відповідно до запропонованого зразка. Згодом моделювання слід поширювати і на нові види діяльності дошкільнят.

Словесно-логічне мислення

Шкільне навчання будується на засвоєнні словесно сформульованих правил. Щоб вільно оперувати ними, дитина повинна мати добре розвинуте словесно-логічне мислення, яке базується на наочно-образному мисленні і є його природним продовженням.

Старше дошкільня вживає у своєму мовленні слова різного ступеня узагальнення. Проте це не завжди є свідченням того, що діти й справді розуміють відношення між загальним (видовим) і частковим (родовим) поняттями, що є основою логіки. Дослідження з цієї проблеми доводять, що в дітей старшого дошкільного віку словесно-логічне мислення розвивається значно краще, якщо поняттєві відношення розкривати їм за допомогою наочних моделей з умовно-символічним значенням.

Розвиток мовлення

           Процеси мислення і мовлення нерозривно пов'язані між собою. Рівень оволодіння мовленням — показник розумових здібностей і загального психічного стану дитини. Отже, це важлива складова її готовності до шкільного навчання. Добре розвинуте мовленн я передбачає вміння зв'язно, послідовно і зрозуміло для інших описувати предмет, картину, подію, передавати хід своїх думок, пояснювати те чи інше явище, логічно розмірковувати на задану тему.

            Мовлення дітей, що йдуть до школи, розвинуте недостатньо. Діти іноді використовують слова, не усвідомлюючи їхнього значення, що заважає їм опанувати більш високий рівень образного мовлення. Дуже важливо подбати про збагачення та уточнення словника дошкільнят, учити їх уживати епітети, порівняння, метафори, антоніми, синоніми. Цьому сприяє ознайомлення дітей з творами художньої літератури. Художні твори слід добирати у такий спосіб, щоб вони розкривали дітям різні грані дійсності: ознайомлювали з явищами живої і неживої природи, сферою людських взаємин, особистих переживань, світом мистецтва. Тому дитина ще до школи повинна навчитися складати зв'язну розгорнуту розповідь. Існує безліч способів сприяння розвитку мовлення в дошкільнят.

         Зокрема, їм можна запропонувати такі завдання:

1. Визначити за допомогою запитань (який? з чого? де? для чого?), про який предмет ідеться, та передати цю інформацію одноліткові.

2. Дати розгорнуті відповіді на запитання за змістом прочитаного.

3.Описати картину, іграшку, предмет.

         Удосконаленню мовлення дошкільнят сприяє їхня участь в інсценізаціях творів дитячої літератури.

          Щоб активізувати мовленнєву діяльність дитини, дорослий повинен уміти ненав'язливо підказати тему, проблему, можливий розвиток подій. Він мусить підтримувати найменшу дитячу ініціативу, ставлячи навідні, уточнювальні запитання, демонструючи своє зацікавлення, створюючи ігрові ситуації.

Особистісна готовність дитини до школи

     Особистісна готовність дитини до школи — дуже важливий компонент психічного розвитку малюка. Вона проявляється у ставленні дошкільняти до навчання, вчителя, самого себе. Вступаючи до школи, дитина має бути готовою до зміни ігрової діяльності на навчальну, до нових взаємин з дорослими та систематичної інтелектуальної праці.

Перша важлива умова готовності дитини до постійної праці - вміння підпорядковувати власні дії виконанню навчального завдання.

          Причиною неуспішного навчання маленьких учнів частіше за недостатній інтелектуальний розвиток або фізичну слабкість буває недостатній вольовий розвиток. Дитині зі слабкою волею важко дотримуватися вимог шкільного життя, їй складно опанувати свої емоції та бажання. Вона керується переважно найближчими метою та завданням.

          Провідний чинник вольового потенціалу дитини — спілкування з однолітками та дорослими. Соціально значуща для дитини особа є взірцем, який впливає на її поведінку. Орієнтуючись на позитивний зразок, дитина здатна докладати певних зусиль, проявляти стриманість.

          Успішність навчання в школі великою мірою залежить від здатності учня сприймати умовність навчальної ситуації, підтримувати рольові стосунки «учитель — учень».

         Якщо рівень довільності низький, дитина неспроможна усвідомити навчальне завдання в його специфічному значенні. У такому разі поставлені їй запитання вона сприймає як привід до побутового спілкування, часто не називає вчителя на ім'я та по батькові (вживає, наприклад, звертання тьотя), може раптово перервати хід уроку зауваженнями, що не стосуються теми заняття.

         Механізм підпорядкування правилам формується в групових іграх, у ході яких здійснюється двобічна форма контролю: діти добровільно стають носіями певних умовностей і вимог та стежать за їх виконанням.

Друга складова особистісної готовності до школи — вміння дитини будувати стосунки з однолітками.

          Процес навчання у школі має колективний характер, що передбачає взаємодію та співпрацю всіх його учасників. Тому особливого значення для дитини набуває засвоєння правил поведінки в товаристві однолітків. Оволодіння цими правилами забезпечує гуманістичну спрямованість особистості, уміння співвідносити власні інтереси з інтересами інших людей, установлювати з однолітками партнерські стосунки. Ці якості теж розвиваються у процесі гри, де дитина на практиці засвоює норми моральної поведінки.

           Діти, які не опанували правил спілкування з однолітками, не вміють з повагою ставитися до інших: вислуховувати відповіді однокласників, радіти їхнім успіхам, співчувати в разі невдачі. Такі діти часто конфліктні, заздрісні, нерідко агресивні. Усе це гальмує їхню адаптацію до нових соціальних умов, входження в дитячий колектив. Отже, дуже важливим моментом особистісного розвитку дитини є знання нею норм спілкування та розуміння необхідності їхнього дотримання.

Третя складова особистісної готовності до школи - розвинута самосвідомість, тобто розуміння дитиною того, що вона собою являє, які здібності має, як до неї ставляться інші люди.

          Найяскравіше самосвідомість проявляється в самооцінці — у тому, як дитина оцінює свої успіхи та невдачі, свої якості та можливості. Найчастіше в дошкільнят самооцінка завищена, що зумовлюється специфікою віку. Проте в деяких дітей вона буває заниженою, що може спричинити неуспішність навчання у школі, оскільки викликає страх невдачі, почуття постійної тривоги. Розвиток у дитини впевненості в собі, становлення почуття особистої гідності досягаються створенням для неї «ситуації успіху»: педагог власною поведінкою має показувати дошкільняті, що розуміє його, радіє успіхам і співчуває невдачам свого вихованця.

          Дуже важливо прищепити дитині віру в свої сили, не допустити заниженої самооцінки. Для цього треба частіше її хвалити, у жодному разі не сварити за допущені помилки, показуючи, як їх виправити, щоб покращити результат.

Рекомендації щодо підвищення рівня готовності до школи

дітей шестирічного віку

          Для підвищення рівня розвитку мислення і мовлення велике значення має участь дитини в колективних іграх у позаурочний час. Потрібно частіше доручати їй виконання ролей, що вимагають прийняття певних рішень, активного мовного спілкування з дітьми (наприклад, роль лікаря, капітана корабля, продавця в магазині і т.ін.)

          Дитині з низьким рівнем розвитку мислення і мовлення з самого початку шкільного навчання повинні бути забезпечені додаткові індивідуальні заняття, спрямовані на більш повне засвоєння нею навчальної програми: пізніше ліквідувати прогалини буде важче. Корисно збільшувати обсяг пропедевтичних знань, що даються дитині (особливо з математики). При цьому поспішати з виробленням навичок непотрібно: працювати треба над осмисленням дитиною матеріалу, а не над швидкістю, точністю і безпомилковістю відповідей на запитання чи виконання нею певних дій.

УВАГА!

        Недостатній рівень розвитку образних уявлень - одна з причин виникнення труднощів у навчанні не тільки в шестирічному віці, а й значно пізніше (аж до старших класів). Разом з тим, період найінтенсивнішого їхнього формування припадає на дошкільний вік і початок молодшого шкільного віку. Тож якщо дитина, яка йде до школи, має в цій сфері прогалини, їх треба намагатися ліквідувати якнайшвидше.

         Для розвитку образних уявлень надзвичайно важливе значення має образотворча і конструктивна діяльність. Щоб підвищити підготовленість дитини за цим показником, потрібно стимулювати її заняття малюванням, ліпленням, аплікацією, конструюванням з будівельного матеріалу та різних конструкторів. Корисно давати аналогічні домашні завдання: намалювати картинку, зібрати просту модель з конструктора і т.п. Добираючи завдання, можна спиратися на «Програму виховання в дитсадку».

         При недостатньому рівні розвитку дрібних рухів корисними є ті ж види діяльності, що і для розвитку образних уявлень. Може бути рекомендоване нанизування намиста, застібання і розстібання ґудзиків, кнопок, гачків (у процесі ігор з лялькою – укладання її спати, одягання для прогулянки та ін.).

Для розвитку великих рухів важливо домагатися підвищення рухової активності дитини. Не потрібно залучати її до участі в змагальних спортивних заняттях: невдачі можуть спричинити негативне ставлення до зайнять фізкультурою. У цьому разі набагато корисніші заняття, які не мають елементів змагання: фіззарядка, жартівливі ігри типу «Коровай», «Баба сіяла горох» і т. ін. Батькам варто рекомендувати частіше грати з дитиною в м'яч (корисні будь-які ігри з м'ячем), стимулювати її лазіння по сходах і деревах, катання на лижах і т.ін. Дуже корисні заняття плаванням.

        Важливу роль у підготовці дитини до школи відіграє навчальна діяльність. Навчання старших дошкільнят найефективніше тоді, коли педагог застосовує методи дошкільної, а не шкільної освіти, коли заняття не перетворюється на урок, а будується з урахуванням вікових особливостей дитини на ігрових прийомах.

       Шестирічні діти, які розпочинають навчання у школі, потребують особливої уваги та захисту з боку дорослих. Адже різка зміна позицій, середовища, перехід дитини на довільну саморегуляцію, емоційна нестійкість щодо оцінних впливів, фізичні навантаження потребують перебудови всіх її психічних процесів.       

       Особистісно орієнтована модель виховання, за якої враховуються вікові та індивідуальні особливості дитини, допоможе встановити з маленьким учнем оптимальні партнерські стосунки, налагодити атмосферу емоційної довіри та розкутості. Саме такий підхід забезпечить умови для повноцінного розвитку особистості дошкільника, гарантуючи йому всебічну психологічну захищеність і сприяючи успішній діяльності дитини в майбутньому.