«Казка, фантазія – це ключик, за допомогою якого можна відкрити джерела думки і слова. Без казки, без гри уяви дитина не може жити… Казка – це образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки і мови».

В. Сухомлинський

Дошкільний вік є найбільш важливим періодом формування моральних і загальнолюдських цінностей. Одним з ефективних засобів розвитку доброзичливих взаємин у дітей дошкільного віку є казка. У чарівний світ казок дитина потрапляє в самому ранньому віці. Слухаючи їх, малюк, немов по сходах, йде по життю і залишається з нею назавжди. З дитячої казки починається його знайомство зі світом літератури, з миром людських взаємин і з навколишнім світом в цілому. Казка є таким же необхідним етапом розвитку дитини, як і гра.

Казка активно впливає на почуття і розум дитини, розвиває його сприйнятливість і емоційність. У казці ніхто не вчить дитину «жити правильно». Дитина вчитися розуміти вчинки героїв казки, події казкового сюжету природно і послідовно випливають одне з іншого. Діти прагнуть скористатися позитивним прикладом свого героя. Казка допомагає виробити те чи інше ставлення до навколишньої дійсності, до вчинків людей, викликає прагнення наслідувати хорошому казковому герою і противитися поганому поводженню казкових героїв, тим самим закласти в душі і свідомості дитини певні моральні установки. Діти і казка нероздільні, вони створені одне для одного і тому знайомство з казками допомагає у вирішенні морального виховання дітей дошкільного віку.

Казки є важливим виховним засобом, протягом століть виробленим і перевіреним народом. Життя, народна практика виховання переконливо довели педагогічну цінність казок. Діти і казка - нероздільні, вони створені одне для одного і тому, знайомство з казками свого народу має обов'язково входити в курс освіти і виховання кожної дитини.

Народні казки містять своєрідну програму морального виховання. Поряд з приказками та прислів'ями народні казки є найважливішим засобом морального виховання дітей. Формуючи у дітей перші моральні уявлення, вихователь прагнути прищепити дітям почуття прекрасного, адже, поняття етики та естетики в педагогічному процесі тісно взаємопов'язані.

Дійсно, не можна навчити дитину правди, добра, без формування у нього понять «гарне» і «негарне», «справжнє» і «хибне», не можна навчити його прагнути до захисту правди, добра, чи не сформувавши в нього емоційний протест проти зла і брехні , вміння цінувати прекрасне й добре в природі і людях.

Одним з головних засобів морального виховання є книга. Книга казок - це перший «підручник життя» людини. Казка є невід'ємним елементом у вихованні дітей. Вона доступною мовою вчить дітей життя, розповідає про добро і зло. Діти легше розуміють казку, ніж прісну дорослу мову. Тому якщо дорослі хочуть допомогти пояснити щось дитині, підтримати його, доведеться згадати мову дитинства - казку. Читаючи і розповідаючи казки, дорослірозвивають внутрішній світ дитини. Діти, яким з раннього дитинства читалися казки, швидше починають говорити, правильно висловлювати свої думки. Дитячі казки розширюють словниковий запас малюка, допомагають правильно будувати діалог, розвивають зв'язну логічну мова. Не менш важливо зробити мову дитини емоційною, красивою. Формується вміння ставити запитання. Велике значення треба приділити конструювання слів, пропозицій, словосполучень. Дуже важливий зв'язок між мовною та розумовою діяльністю дітей. Казка допомагає формувати основи поведінки і спілкування.

Для читання казок важливо вибрати «правильний» час, коли дитина буде спокійною і в доброму гуморі. Можна робити це перед сном, коли є час обговорити казку. Читати потрібно з задоволенням і не відволікатися, це принесе більше користі і позитивних емоцій. Казки розширюють пізнання дітей. Роль дитячих казок у вихованні дітей не може бути не помічена. Дитина, представивши образи, вчиться розуміти внутрішній світ героїв, співпереживати їм і вірити в силу добра. Роль дитячих казок не обмежується тільки приємним проведенням часу. Після прочитання казки важливо поговорити з дитиною використовуючи питання: Чи сподобалася тобі казка? Що сподобалося найбільше? Хто головний герой? Хто з героїв сподобався? Як вчинив головний герой? А як би ти вчинив на його місці? Пояснити малюкові, як чинити не можна і як можна, закріплювати бажання слідувати позитивний приклад героїв казки.

Казка є одним з найдоступніших засобів, для повноцінного розвитку дитини. Не потрібно применшувати роль дитячих казок у вихованні дітей. Отже, правильно підібрати казки з віковими особливостями дітей, можна позитивно впливати на емоційний стан дитини. Схвалення позитивних вчинків казкових героїв і несхвалення негативних дозволяє малюкам не тільки зрозуміти але і застосовувати в реальному житті поняття про те, як можна чинити, а як не можна.

«Розлука із татом: як допомогти дитині не сумувати?»

Як переживають розлуку з татом дошкільнята і як їм допомогти?

Наші дошкільнята (діти до 6–7 років) лише формують часові уявлення. «Мамо, сьогодні — це вже завтра чи ще вчора?» Вони живуть тут і зараз і зорієнтуватися в тривалості розлуки їм може бути ще складно. Навіть більше, причинно-наслідкові зв’язки та можливість спрогнозувати майбутнє дошкільнятам ще недоступні. Тому це нормально, якщо дитина не переймається, що тато два місяці в іншому місті, і не драматизує ситуацію.

Діти від 3 до 6 років проходять едіпальну стадію, коли хлопчики більше тягнуться до мами, а дівчата — до тата. Оскільки сьогодні в більшості випадків діти залишаються з мамами, то і переживати розлуку з татом хлопцям може бути легше, ніж дівчатам.

Дошкільники можуть вважати, що саме вони винні в тому, що тато зараз далеко. Тому нам важливо запевнити дитину, що вона чудова і що це не її провина, що тато зараз в іншому місті.

Дошкільникам притаманне магічне мислення. Вони вірять, що з виделок і мотузки можна побудувати космічну станцію і, накрившись рушником, полетіти на Марс. Це знову ж таки пов’язано зі ступенем формування структур дитячого мозку. Тому, сумуючи за татом, у своїх іграх діти можуть залучати чарівні сили, які повернуть тата додому і зроблять все так, як було раніше.

Якщо дитина поділилася з вами своїми почуттями і каже: «Я сумую за татом», «Коли він повернеться?», важливо назвати її емоцію і дати дитині право на неї, «легалізувати» її. Оскільки діти, особливо дошкільнята, можуть відчувати сум за кимось і не розуміти, що саме з ними відбувається. А тоді пропонуємо трансформувати, «переплавити» почуття в дію. Як це виглядає?

На рівні очей ми можемо відповідати наступним чином: «Я бачу, що ти сумуєш за татом. Я теж за ним так скучила! Зараз він разом з іншими татами захищає нашу країну. Він тебе дуже любить і робить все можливе, щоб ми знову були разом. А давай для нього зліпимо/намалюємо щось». Або: «Схоже, ти справді сумуєш за татом. Це нормально. Дорослі теж сумують одне за одним. Якщо ми за кимось сумуємо, це означає, що ця людина для нас дуже важлива. А давай йому зателефонуємо!»

Як підтримати дитину в розлуці з татом: що можемо зробити?

Підтримуємо телефонний або відеозв’язок тата з дитиною тет-а-тет. Можемо щовечора? Чудово. Один раз на тиждень? Теж. Тут головне якість, а не кількість. Тато може читати казки та історії, тексти яких ви заздалегідь надсилаєте йому на телефон. Або надсилати вам з дитиною відео, як він п’є чай чи йде вулицею. Це дозволяє дитині фокусуватися на тому, що тато робить зараз, а не на тому, що він зараз не поряд. Татусі дошкільнят повинні бути терплячими, бо це може бути такий собі хаотичний тур по кімнаті з фрагментарним описом іграшок або холодильника:)

Можемо пропонувати дитині зробити поробку для тата: малюнок або ліплення того, що ви будете робити, коли тато повернеться. Лоскотатися? Їсти морозиво? Показувати, як далеко навчилися стрибати?

Якщо є можливість, разом із дитиною розглядаємо фотографії або відео, на яких зображена ваша сім’я або вона з татом. Згадуємо смішне та приємне. «А пам’ятаєш, як наш тато смішно чхає?», «Коли ти ще жив у мене в животику, тато постійно приносив мені апельсиновий сік, який мені так хотілося!»

Тато може попросити дитину робити щось замість нього, поки він не повернеться: допомагати мамі нести щось не дуже важке з продуктів, слідкувати, щоб світло в порожніх кімнатах було вимкнене, перевіряти перед сном, чи зачинені вхідні двері. Дитина відчуває себе особливо значущою і більш спокійною, коли їй довіряють доросле завдання.

Можемо запропонувати дитині разом приготувати улюблену татову страву і надіслати йому фотографію.

«Як підготувати дитину до можливих надзвичайних ситуацій?»

Вибух, землетрус, ДТП, витік газу, пожежа, воєнне вторгнення - це ситуації, про які зазвичай важко говорити з дітьми. Однак пояснювати їм, що робити, коли це вже сталося, - пізно. З дітьми важливо говорити про надзвичайні ситуації зокрема для того, щоб інформація, яку вони можуть отримати під час самої НС, не шокувала й не травмувала їх. Підготовка робить стрес дитини «експертним», виводить її та дорослого зі стану травматичної безпорадності та вразливості. Пояснюючи, ми протиставляємо тривозі продуктивні дії.

Як же розпочати розмову? Розмову важливо почати, коли вся сім'я збереться разом. Можна сісти в коло, щоб усі бачили одне одного й були включені в розмову, а увага рівномірно розподілялася між усіма членами сім'ї. Найперше дорослі мають наголосити, що говорять про безпеку не тому, що має статися щось небезпечне, а щоби «натренувати» «м'яз безпеки». Це треба, щоби відчувати свою силу в будь-якій складній ситуації й почуватися захищеними.

Важливо, щоби дорослі говорили спокійно та повільно, спостерігаючи, як змінюються поза та реакції дітей. Дітей молодшого віку краще обіймати чи тримати за руку. Також треба дати можливість дітям якось відреагувати на сказане.

Щоб розмова не лякала, можна призначити дітей «супергероями безпеки». Так, важливо розповісти про своє дитинство. Мовляв, коли ви, дорослі, були дітьми, то ще не були «супергероями безпеки», ви переживали складний досвід небезпеки, впоралися з ним, але не були готові, ніколи не тренувалися й не знали, як діяти в таких ситуаціях. Тому витратили важливий час та сили. Втім, впоралися б легше, якби знали деякі правила. Ви дуже сподіваєтеся, що ці знання дітям ніколи не знадобляться, але всі супергерої мають це знати.

Далі треба легітимізувати страх дитини і сказати: «Мені іноді буває страшно, коли я бачу в мультфільмах і кіно пожежу або коли думаю про землетрус». Тобто, коли я думаю про те, що щось може нам загрожувати.

Алгоритм підготовки до розмови:

1. Розповідаємо теорію та пояснюємо, навіщо це знати.

2. Залучаємо до гри-тренування.

3. Закріплюємо знання в тренувальній дії.

4. Розмова не має бути довгою. Всі запропоновані теми можна розділити на 3-4 заняття (етапи) «супергероїв безпеки».

Що таке безпека? Насамперед у дитини будь-якого віку️ треба запитати, що таке безпека. Далі з дитиною з 3-х років можна разом вигадати ідеальний захищений (можливо, уявний) простір. А потім намалювати чи виліпити його.

З дитиною від 5-ти років до підліткового віку можна поговорити про те, що відчуття безпеки може бути внутрішнім - коли ми впевнені у собі, своїх знаннях, силах, в одне одному, знаємо правила, що нас ніхто не зрадить, і ми можемо розраховувати на допомогу. Тоді запитуємо у дітей, на що вони спираються всередині (якості, знання). У дітей із 4-х років можна запитати, чи є в них знайомі (діти та дорослі), з якими вони почуваються захищеними.

Як ми можемо подбати про безпеку? Дитині з 3-х років нагадуємо: ми дотримуємось та знаємо правила дорожнього руху, як заходити в ліфт, не відчиняємо двері чужим, миємо руки після прогулянки, перед їжею, носимо маску під час карантину, не йдемо кудись із незнайомцями, перевіряємо електроприлади, вимикаємо газ і воду, коли їдемо у відпустку.

Якщо раптом відбувається щось несподіване, те, що не залежить від нас, - пожежа, хвороба, землетрус, військові дії, ми також маємо знати, що робити. Для цього:

1. У нас виписані телефони служб допомоги: швидка, пожежна, газова.

2. Треба знати, кому можна зателефонувати зі знайомих, аби попросити про допомогу.

3. Треба знати свої ім'я та прізвище, адресу, імена батьків та де записані їхні номери телефону (може бути браслет із номером телефону батьків).

4. Далі пояснюємо: щоби сповістити людей про небезпеку, лунає сирена. Вона спеціально дуже гучна, щоб усі почули та відреагували (спробуйте видати найгучніший та найнеприємніший звук).

5. Безпечний будинок - з 4-х років.

6. Разом із дитиною перевіряємо, наскільки захищений простір у будинку:

7. Перевіряємо, які предмети можуть впасти - полиці, стелажі, скляні речі, побутова техніка на колесах.

8. Складаємо список контактів для складних ситуацій.

9. Малюємо плакат «Що робити, якщо...».

10. Складаємо список стратегій, які допомагають упоратися з тривогою, як-от копінг-стратегії - дихання з акцентом на видиху, відчуття стійкості «Стоп» , покласти руку на живіт і подихати, розмахувати руками, спертися на стіну.

11. Розмірковуємо про захищений простір у будинку чи на вулиці. Треба точно знати, де це місце, чи нічого не заважає до нього дістатися, чи закріплені речі, меблі.

12. Варто разом з дітьми скласти «Рюкзачок безпеки» («валізку безпеки»). Треба розповісти дитині, що ми покладемо у валізу та навіщо.

Так, у методичці ізраїльської служби тилу рекомендують:

- Насамперед запастися життєво необхідними речами.

- Подумати, які речі необхідно мати із собою в тому випадку, якщо ви будете змушені перебувати в безпечному приміщенні протягом певного часу, не виходячи.

- Повідомити про це членам сім'ї: продемонструвати вміст сумки чи валізи безпеки (тривожної валізи) та вказати місце її зберігання, переконатися, що всі знають, як користуватися цими речами, призначити відповідального за періодичні перевірки й оновлення вмісту сумки. У дитини можна запитати: «А що б ти поклав/-ла насамперед? Що для тебе найважливіше?».

- Далі за кожним членом сім'ї варто закріпити, що він / вона робитиме в надзвичайній ситуації, будучи «супергероєм безпеки». Наприклад, бере свою іграшку️, домашню тварину, ліхтарик, пляшку води, відчиняє й зачиняє двері.

- Тоді можна разом проговорити план дій у різних ситуаціях: що робити, якщо застрягли в ліфті, коли відчуваємо запах гару чи коли хтось занедужує. Наприклад, коли землетрус, треба взяти «валізу безпеки», домашніх улюбленців, телефон, спуститися сходами (не ліфтом) на відкритий простір. Якщо повінь - узяти «валізу безпеки», домашніх улюбленців, телефон, піднятися на високе місце. Коли чуємо сигнал сирени, треба взяти «валізу безпеки», домашніх улюбленців, телефон, піти в бомбосховище або лягти на підлогу біля внутрішньої стіни.

Згідно з методичкою з НС ізраїльської служби тилу, з дитиною з 6-8 років треба говорити про:

Оповіщення. У разі надзвичайної ситуації необхідно якнайшвидше повідомити про це дорослому члену сім'ї або компетентним органам.

Вимкнення. Закрити газовий кран і вимкнути електрику, щоби запобігти займанню та розповсюдженню пожежі.

Видалення. Залежно від різновиду надзвичайної ситуації залишити місце події. Наприклад, у разі ракетного обстрілу, зайти до безпечного квартирного приміщення, а під час землетрусу вийти на відкриту місцевість.

Ізоляція. Встановити перешкоди між вами та джерелом загрози. Наприклад, закрити вікна та двері в безпечному приміщенні в разі ракетного обстрілу чи зачинити двері, перешкоджаючи поширенню пожежі.

Дії. Наприклад, під час ракетного та мінометного обстрілу лягти на підлогу біля внутрішньої стіни; піднятися на високе місце в разі повені; спуститися сходами й вийти з будинку на відкритий простір під час землетрусу. Також дітям із 7️ років варто пояснити, як перекрити газ і воду.

Закріплюємо знання в дії. З дитиною з 3-х років можна закріплювати знання так: ходити по будинку та досліджувати, що потрібно сховати в шафу, чи добре закріплені стелажі та полиці, чи не впаде ваза та інше.

Дорослі чи діти подають сигнал і всі разом імітують, що треба робити в такому випадку. Спочатку звуки мають бути тихі чи смішні, поступово їх треба робити гучнішими (пожежа, землетрус, сигнал тривоги). Діти самі можуть сигналізувати гучним і неприємним звуком.

Далі треба зібрати «валізку безпеки» (тривожну валізу), піти до безпечного місця, яке обрали. Важливо, щоби дорослий підтримував дітей, підказував, що потрібно робити (взяти ліхтарик, телефон, узяти за руку дорослого, перевірити, чи вимкнене світло, та інше), наголошувати на тому, що дитині вдається, не квапити. Дія має закріплюватися у відчутті безпеки. Після того, як усі «врятувалися», важливо сказати: «Ми у безпеці! Ми разом! Ми ВСІ - супергерої».

«Як зберегти психологічне здоров'я під час евакуації?»

До усіх жахів і випробувань, через які проходить зараз кожен українець, у переселенців (ВПО) є ще два додаткових:

- перебування годинами, а інколи й днями, у замкненому приміщенні (поїзд, автобус, авто) в одному положенні;

- необхідність постійно приймати доленосні рішення (поїхати чи залишитися, куди саме їхати, яким маршрутом тощо).

Усе це змушує тіло і психіку працювати у режимі надможливостей. А сильний тривалий стрес може призвести до заціпеніння. У цьому стані погляд стає «скляним», людина наче заморожується й відключається від реальності. Вивести людину з цього стану дуже важко.

Щоб не доводити ситуацію до такого стану варто:

• Місія мами: зберегти генофонд нації. Якщо там, де ви знаходитесь, стає небезпечно, ваше завдання № 1 - вивезти дитину. Діти, які стають свідками насилля, бачать вибухи, кров, смерть, зазнають травми, яка впливатиме на все їхнє подальше життя. Війна закінчиться - і комусь треба буде будувати нову Україну. Вивезти дитину в безпечне місце - це прояв патріотизму.

• Улюблену іграшку - з собою. Ця іграшка стане «супергероєм» і підтримуватиме дитину.

• Дитині: чіткі інструкції. Спокій мами - запорука спокою дитини. Розмовляйте спокійно, не надто голосно. Давайте чіткі прості інструкції: «Зараз ми сідаємо в автобус. У нас є вода та бутерброди. Ми будемо їхати багато годин. Я з тобою».

• Лишайтесь у контакті з тілом. Коли ми багато годин знаходимося в одному положенні, ризик впасти в заціпеніння зростає. Тому повертайтеся у тіло. Якщо є можливість, пострибайте на місці, зробіть кілька присідань. Якщо можливості немає, розітріть вуха, обличчя, розімніть по черзі кожен палець, легенько пощипайте або простукайте усе тіло. Робіть так щогодини.

• Що я зараз відчуваю? Ставте собі час від часу це питання і прислухайтеся до тіла. Вам холодно? Млосно? Ви хочете пити? Це допомагає лишатися в контакті з реальністю.

• Дихайте. У стані стресу дихання стає поверхневим та переривчастим. Робіть дихальні вправи: на 6 рахунків вдих - 3-6 рахунків затримка - 6-10 рахунків видих. Глибоке дихання дає мозку команду: я в порядку.

• Пийте воду. В режимі крапельного поливу: часто і маленькими ковточками. Від стресу може пересихати у роті. Якщо води мало - наберіть один ковток у рот і тримайте. Важливо підтримувати слизові оболонки зволоженими - на рівні нервової системи це ще один сигнал про те, що все добре.

• Спіть за будь-якої можливості. Немає можливості - посидьте кілька хвилин із заплющеними очима, при цьому треба усвідомлено розслабити м'язи обличчя й тіла.

• Відпочивайте у проміжних пунктах. За першої нагоди прийміть душ, вимийте голову, переодягніться в чисте, поїжте гарячого, відпочиньте. І лише потім приймайте рішення, що робити далі.

• Зберігайте інформаційну чистоту. Тримайте руку на пульсі й підтримуйте зв'язок з рідними. Та не сидіть 24/7 у потоці новин, не дивіться нон-стоп фото та відео воєнних дій - це виснажує.

• Проявляйте людяність. Війна - тест на емпатію для кожного з нас. Озирніться довкола, можливо, комусь поряд ще гірше, ніж вам. Діліться - добро обов'язково повернеться до вас сторицею.

«Які завдання мовленнєвого розвитку дошкільників за оновленим БКДО (2021)?»

Мовлення супроводжує всі види діяльності дошкільника, сприяє встановленню і розвитку його соціальних контактів, стає ефективним інструментом мислення. Мовленнєва компетентність - здатність дитини продукувати свої звернення, думки, враження тощо у будь-яких формах мовленнєвого висловлювання за допомогою вербальних і невербальних засобів. Ця компетентність об'єднує фонетичний, лексичний, граматичний, діалогічний, монологічний складники та засвідчує їх взаємозалежність і взаємозумовленість.

Основні завдання формування мовленнєвої компетентності дошкільника: Фонетичний складник:

- учити чітко вимовляти всі звуки рідної мови, розрізняти на слух голосні, тверді та м'які приголосні;

- вправляти у вмінні говорити з різною силою голосу, дотримуватися пауз у реченні, правильно інтонувати різні типи речень (розповідні, питальні, окличні);

- учити розрізняти слова «звук», «склад», «слово», «речення»; - вчити визначати кількість слів у реченні і їх місце;

- учити розрізняти звуки на слух, виокремлювати їх, визначати на якому місці знаходиться відповідний звук у слові;

- вчити правильно визначати наголос у словах та вимовляти слова з різною силою голосу;

- вчити ділити слова на склади та визначати кількість складів у слові;

- вчити робити звуковий аналіз слів за допомогою схеми та фішок;

- вправляти у називанні букв алфавіту, читанні складів, слів, коротких речень;

Лексичний складник:

- формувати вміння добирати слова з протилежним та подібним значенням;

- розширювати знання і розуміння багатозначних слів, зокрема їх переносного значення (іде дощ, іде хлопчик; м'яч падає, сніг падає);

- збагачувати словник синонімами (діти, малята, дітвора);

- учити розуміти і вживати слова, які вимовляються однаково, але мають зовсім різні значення (омоніми): ключ птахів і ключ від дверей;

- вчити називати ознаки, якості, властивості предметів, явища, події та розрізняти слова-назви, слова-дії, слова-ознаки, слова-помічники;

- вправляти у правильному вживанні складних граматичних форм, відмінюванні іменників: родового відмінка множини (ігор, вишень, чобіт), родового відмінка однини (каші, борщу);

- вчити утворювати назви тварин, птахів жіночого роду від чоловічого роду (вовк-вовчиця, їжак-їжачиха, гусак-гуска тощо);

- вчити правильно вживати відмінкові закінчення множини іменників середнього роду IV відміни (лоша-лошата-лошат);

- учити добирати спільнокореневі слова (береза-березовий-підберезник);

- учити утворювати нові слова за допомогою суфіксів, префіксів;

- вчити будувати речення різного типу: прості, складні зі сполучниками сурядності та підрядності, з прямою мовою та однорідними членами, безособові речення, речення зі вставними словами;

- вправляти у складанні окличних, питальних та розповідних речень (за схемами та малюнками);

Діалогічний та монологічний складник:

- привчати вільно і невимушено вступати в розмову, використовувати різні форми звернення;

- вчити будувати стимульований, запропонований діалог відповідно до ситуації, відповідати на запитання, зверненні до дитини;

- вчити складати різні види розповідей (описові, сюжетні, творчі, розповіді-міркування).

Завдання формування комунікативної компетентності:

- учити володіти різними формами мовленнєвого етикету, спілкуватися тактовно, невимушено;

- вправляти у дотриманні правил культури мовного і мовленнєвого спілкування у різних життєвих ситуаціях;

- привчати до української мови як державної.

Завдання формування художньо-мовленнєвої компетентності:

- розвивати інтерес до книжки, вміння самостійно з нею діяти;

- ознайомлювати з літературними та фольклорними творами, письменниками і поетами;

- залучати до розігрування колядок, щедрівок, закличок, сюжетно-рольових ігор за мотивами літературних творів;

- вчити висловлювати свої враження та оцінно-етичні судження про літературних героїв;

- вчити чітко та виразно читати вірші напам'ять, переказувати знайомі казки, оповідання, творчо змінювати кінцівку казки;

- вчити складати невеликі розповіді за змістом прислів'я, приказок;

- вчити відгадувати загадки та придумувати власні загадки, казки;

- вправляти у чіткому промовлянні скоромовок та чистомовок.

Рекомендації батькам

щодо фізичного виховання дітей дошкільного віку

Гімнастика, фізичні вправи, ходьба повинні міцно ввійти

в повсякденний побут кожного, хто бажає зберегти

працездатність, здоров’я, повноцінне радісне життя.

Гіппократ

Одним із головних завдань педагогічного процесу є оздоровлення дітей. Щоб ця робота мала успіх, батьки повинні стати не тільки спостерігачами, але й безпосередніми учасниками.

Основними напрямами фізкультурно – оздоровчої роботи є:

1. Загальновідомі види рухової активності: ранкова гімнастика, рухливі ігри та фізичні вправи під час прогулянок, фізкультхвилинки на заняттях із розумовим навантаженням і фізкультурні паузи між заняттями.

2. Навчальні заняття з фізичної культури як основна форма навчання рухових навичок і розвитку оптимальної рухової активності.

3. Самостійна рухова активність дітей, що виникає за ініціативи дітей, а не за сидінням за комп’ютером чи телевізором.

4. Загатновуючі процедури:

4.1. Умивання прохолодною водою обличчя, рук до ліктя.

4.2. Вологе обтирання тіла рукавичкою (тканину краще просочити відворотом м’яти, ромашки, чебрецю, любистку). Для дітей від 3 років і більше проводити щодня після ранкової гімнастики або денного сну. Тривалість – 1 хвилина. Температура води від +34 С до +23 С (з поступовим зниженням)

4.3. Провітрювання кімнат здійснювати через 1,5 – 2 години, холодної пори року діти впродовж 15 – 20 хвилин при відсутності дітей. Теплої пори року перебування дітей, при відчинених фрамугах, температура в приміщенні не вище 20 – 22 С, уникнення протягів.

4.4. Обов’язково прогулянка на свіжому повітрі. Оптимально – тричі на день (але не менше двох – до і після денного сну в дошкільному закладі.)

5. Супутні заходи: ігри, праця в природі, самостійна рухова діяльність, колективне виконання загально розвивальних вправ, рухливих ігор.

6. Правильний режим дня і раціональне харчування дитини

7. Виховання інтересу до активної рухової діяльності та формування потреби в систематичних заняттях фізкультурою.

Фізкультурно-оздоровча робота вдома

Шановні батьки, піклуючись про фізичний розвиток, оздоровлення та загартовування Вашої дитини вдома, користуйтеся низкою наданих порад:

Привчайте дитину до дотримання вдома режиму дня, санітарно-гігієнічних та культурно-гігієнічних вимог.
Виконуйте щоденно разом з дитиною ранкову гімнастику, проводьте загартувальні процедури, виходьте на прогулянку.
Облаштуйте в квартирі спортивний куточок.
Розвивайте в дитини вміння виконувати вправи з основних рухів - вправляйте в ходьбі, бігу, стрибках, повзанні, лазінні, утриманні рівноваги, виконанні вправ із м'ячем.
Грайте разом з дитиною в рухливі та спортивні ігри, які сприяють розвитку гнучкості, швидкості, спритності, зокрема на свіжому повітрі.
Організовуйте у вихідні дні пішохідні прогулянки, туристичні походи.
Катайтеся разом з дитиною на санчатах, ковзанах, лижах, велосипедах, роликах, грайте в бадмінтон, теніс, футбол, баскетбол, хокей, в ігри з м'ячем, стрибайте через скакалку тощо.
Плавайте та грайте разом на воді в теплу пору року, а також привчайте дитину приймати літній душ - це сприяє загартовуванню організму та зміцненню нервової системи.
Піклуйтеся про забезпечення дитячого організму необхідними вітамінами, зокрема у весняну пору року. Вводьте до щоденного раціону дітей сезонні овочі та фрукти.
Беріть участь разом з дитиною у святах, розвагах, Днях здоров'я, які проводять у дитячому садку.
Відвідуйте батьківські збори, конференції, лекції з питань фізичного виховання дітей, організовані педагогами дошкільного навчального закладу. Дотримуйтеся наданих під час цих заходів рекомендацій.

Фізкультура, як складова здоров’я

Батьки прагнуть, щоб дитина менше бігала вдома, а на прогулянці гралася у спокійні ігри, позбавляючи її багатьох радісних хвилин дитинства. Часто батьки не розуміють; що це не сприяє розвитку гармонії рухів, спритності, витривалості, доброму вишколу. У дитини набувається звичка до малорухливого способу життя. Оберігаючи малюка від фізичного навантаження, ми, дорослі, часто вважаємо, що дитя втомлюється з тих самих причин, що і ми. Забуваємо однак про одну характерну і суттєву особливість дитячого організму - швидку втомлюваність не від рухів (хоч і їхнє надмірне дозування теж шкідливе), а від неможливості рухатись, або одноманітної діяльності.

Дати дитині простір для рухів - означає забезпечити їй заряд бадьорості і доброго настрою. Рух і дитина - одне ціле. Потрібно радіти, коли вона рухлива і непосидюча, тому що саме у русі вона розвивається. Живе і рухливе дитя - це нормально, мляве і малорухливе – ознака тривожна.

Недопустимо з боку батьків чинити психічне насильство над дітьми. Наприклад: « Ось коли ти навчишся стрибати на одній нозі, тоді будеш молодець». Або «А Андрійко вже давно вміє давно вміє їздити на велосипеді». У перекладі на дитячу мову це означає: «Зараз я тебе не люблю. Ось коли ти навчишся робити це, тоді я тебе любитиму». Ми заганяємо дитину в «кут», у якому вона оточена жахливою сумішшю любові, насильства, страху, приниження. Один шлях - гальмування. Дитина завмирає в кутку, рятуючись хворобами, алергіями, переїданням. Другий шлях- безладна неадекватна діяльність. Від контрольованих рухів дитини летить на підлогу посуд, завжди щось ламається, б'ється. Вона наштовхується на дорослих, на предмети, кричить, Кожен, захищається, як може.

Переконання маленької дитини формується через авторитети, через особистість батьків і замінити їх не можуть ані книжки, ані кінофільми,

Дуже важливий комплекс усіх діючих сил авторитету: симпатія, повага до розуму, моралі, сили і трохи страху. Упродовж усього розвитку дитини батьки повинні ставити посильні для неї завдання і вимоги, тому що завищені вимоги викликають негативні емоції, а занижені – розслабляють.

Рух- це природна потреба дитини, форма існування

Рух- це життя, без якого не можна

Здорові діти - це основа життя нації. Турбота про здоров'я підростаючого покоління - один із пріоритетних напрямків державної політики в галузі освіти. Колектив нашого дитячого саду повністю підтримує пріоритети держави у фізичному розвитку дітей.

Саме в дошкільному віці діти вчаться уважно ставитися до свого здоров'я, освоюють гігієнічні навички, починають цікавитися різними видами спорту, відвідувати секції та гуртки.

Предметно - розвиваюче середовище наповнена як стандартним, так і нестандартним фізкультурним обладнанням. Ми використовують інноваційні здоров'язберігаючих технології та методи фізичного розвитку дітей. У роботі з дітьми широко використовуються нові форми фізичного розвитку, які доповнюють і збагачують традиційні види рухової діяльності, ведеться розробка і впровадження в практику інноваційних методик і технологій освіти.

Поради батькам щодо фізичного виховання дітей

* щоденно разом із дітьми виконуйте ранкову гімнастику,
* здійснюйте загартовуючи процедури; виходьте на прогулянки;
* залучайте дітей до виконання основних рухів - вправляйте в ходьбі, бігу, стрибках, повзанні, лазінні, рівновазі, вправах із м'ячем;
* разом з дітьми здійснюйте пішохідні прогулянки, туристичні походи;
грайте в рухливі, спортивні ігри;
* облаштуйте в квартирі спортивний куточок;
* катайтеся разом з дітьми на велосипедах, роликах; грайте у бадмінтон, теніс, футбол, баскетбол, з м'ячем; плигайте на скакалці; плавайте та грайте на воді;
* беріть участь разом з дітьми у проведенні свят, розваг, днів здоров'я, зборах, конференціях, лекціях з питань здоров'я, фізичного виховання дітей, організованих у дошкільному закладі.

Ранкова гімнастика

Щоденне виконання ранкової гімнастики має велике значення з погляду оздоровлення. Більшість із Вас знають як корисно впливає гімнастика на здоров’я дітей. Виконуючи в ранці деякі легкі комплекси вправ дитина отримує заряд бадьорості на цілий день. Ці вправи покращують всі дії органів та їх систем, сприяють розвитку необхідних рухових навиків, укріпленню м’язів, формуванню правильної осанки. Ранкові вправи потрібно робити перед сніданком (тривалість вправ 5-6 хвилин). В холодну пору зарядку потрібно робити при відкритій фрамузі, в теплу пору – краще на вулиці. Дитина повинна бути одягнена так, щоб одяг не заважав рухові. Триматись прямо, поставивши ноги на ширині плечей. Плечі держати прямо, вільно рухати руками, не опускати голову.

Загартування

Якщо ви бажаєте бачити свою дитину фізично міцною і здоровою загартовуйте її. Для цього можна широко використовувати натуральні природні фактори – повітря, воду, сонце. Привчаючи дитину ще з раннього віку до свіжого повітря, холодної води, виховуйте у неї вміння долати труднощі. Але перш ніж розпочати загартовування обов’язково побесідуйте з лікарем. Позитивний ефект від загартовування отримаєте тільки в тому випадку, якщо його проводити систематично з врахуванням індивідуальних особливостей вашої дитини. Необхідно:

1. Врахувати вік, стан здоров’я.

2. Постійно проводити загартовуючі процедури.

3. Поступово збільшувати силу впливання природного фактору.

Фізичне виховання дітей в сім`ї

Всі батьки хочуть, щоб їх дитина виросла здоровою, сильною і міцною, однак часто забувають про те, що добрі фізичні команди обумовлені в першу чергу її руховою активністю. Тому вам, шановні батьки, необхідно піклуватися про правильний розвиток у дитини основних рухових навичок: ходьба, біг, лазіння по дробині, підлізання, стрибки, кидання… В сім`ї можуть бути використанні різні форми занять фізичними вправами – від простих (ранкова гімнастика) до складних (тренування в обраному виді спорту).

Це можуть бути:

Ранкова гігієнічна гімнастика;
Ранкова спеціалізована гімнастика;
Фізхвилинки;
Заняття з фізичної культури;
Самостійні рухові заняття;
Прогулянки (піші, лижні,

велосипедні);

Загартовуючі міроприємства;
Туризм;
Рухові та спортивні ігри.

Що саме вибрати для фізичного розвитку дітей в сім`ї залежить від їх віку, статі, стану здоров’я.

ПРО ІГРОВИЙ КУТОЧОК ДИТИНИ ВДОМА.

Порадник для батьків

Шановні батьки! На розвиток дитини великий вплив робить навколишній простір. І від того, як він організований у вас вдома, багато у чому залежить, якою виросте ваша дитина. Є декілька правил для створення ігрового куточка дитини вдома.

Правило перше: вашій дитині необхідний власний простір. Ідеальним варіантом є наявність власної кімнати. Можна відвести спеціальне місце, яке має бути відгороджене. Для цього можна використати невисоку ширму, відокремити куточок за допомогою меблів (тумбочки, столу, дивану). Власний простір передбачає не тільки окремо відведене місце, але й можливість дитини побути на самоті. Вона повинна відчувати, що може робити там те, що хоче (грати з іграшками, якими хоче; не завжди дотримуватися ідеального порядку у «своєму» місці; розставити меблі по своєму; запросити своїх друзів та ін.)

Правило друге: потрібно створити у кімнаті психологічно приємну обстановку. Дитині повинно бути комфортно у «своєму» місці. Колір стін повинен бути не дуже блідим, так само і не дуже яскравим. Щоб дитині було затишно у своєму куточку, потрібно звернути увагу на добір іграшок, які будуть використовуватись у грі і допомагатимуть дитині проявляти свої емоції. Продумайте місце, де дитина зможе розкидати іграшки, постукати кулаками по дитячій боксерській груші або подушці, від душі помалювати на стіні... Для зняття емоційного напруження і розслаблення дитини можна постелити килимок, поставити ємність з піском, покласти глину для ліплення, увімкнути спокійну музику.

Правило третє: у дитячій кімнаті потрібно створити затишну обстановку. Затишна обстановка та, у якій дитина себе комфортно почуває. Вона створюється за рахунок розташування меблів, м'яких штор, оформлення стін. Обов'язкво продумайте, яким чином буде освітлюватись дитячий куточок. Це може бути загальне світло зверху, нічник над ліжечком дитини, настільна лампа. При доборі меблів слід пам'ятати, що для дитини неможливо бути постійно акуратною. Щоб дитина не залишала на меблях та стінах візерунки, виділіть їй мольберт для цих цілей або невелику ділянку на стіні, на якій можна міняти папір для малювання. Часто дитина втомлюється від своїх іграшок. Дитину потрібно привчати самостійно складати свої іграшки після гри на місце для зберігання іграшок.

Правило четверте: розташуйте розвивальні осередки так, щоб дитина мала можливість переносити предмети з одного осередка в інший.

Правило п'яте: оформлення кімнати повинно відповідати віку дитини. Залежно від віку повинно змінюватися оформлення кімнати, асортимент іграшок і розвивальних ігор.

Правило шосте: дитині має бути цікаво у її ігровому куточку. Простір у кімнаті має бути цікавим для неї. Якщо дитині подобається тваринний або рослиний світ і все, що з ним пов'язано, то оформіть кімнату у такому ж стилі. Дуже добре залучити дитину до оформлення своєї кімнати або куточка: намалювати картинку, виготовити поробку...

При виборі іграшок слід пам'ятати: іграшок не повинно бути занадто мало або занадто багато; найкраще змінювати їх асортимент. Нехай дитина пограє з якимись із них досхочу, потім можете дістати із шафи ще декілька іграшок і прибрати ті, на які дитина вже не звертає уваги. Це дозволить дитині завжди проявляти інтерес до гри, придумувати нові сюжети ігор і не захаращувати кімнату.

Вплив малювання на розвиток та психологічний стан дитини

Психолого-педагогічна просвіта батьків

• Малювання розвиває дрібну моторику, а це - стимуляція ділянок мозку, відповідальних за мислення, мовлення, зорову та рухову пам'ять, координацію.

• У дитини розвивається уява та креативний підхід до діяльності.

• Малюнок - це результат роботи, яка вчить цілепокладанню і формує орієнтацію на результативну діяльність.

• Через малюнок дитина самовиражається, проєктує на папір свій психологічний стан.

• Малювання заспокоює і є особливо корисним для дітей, схильних до капризів, депресій та неврозів.

• Через малювання діти вчаться творчо осмислювати навколишній світ і розуміти, що кожна людина має власне сприйняття реальності, по своєму бачить предмети та явища.

• Розглядаючи картини, підбираючи палітру, доводячи роботу до досконалості, дитина вчиться розрізняти нюанси, бачити загальне та приватне, порівнювати та узагальнювати.

• Чим більше та із захопленням дитина малює, тим швидше удосконалюються її технічні навички образотворення й активніше відбувається розвиток усіх її психічних процесів.

І пам'ятайте! Малювання має приносити дитині задоволення, і не обов'язково сягати майстерності художника.

Роль української народної пісні у формуванні національно-патріотичних почуттів дошкільників

Консультація для батьків

«Хочеш пізнати людину - попроси її заспівати.

Хочеш зрозуміти стан людини - послухай її пісню...

Людина в пісні розкривається, стає сама собою».

Патріотизм хвилював ще з давнини, і тому першооснову патріотизму можна побачити в казках, легендах, народних піснях, міфах, прислів'ях та приказках. В усі часи велика увага приділялася вихованню в дітей любові до Батьківщини, до свого народу, повага до старшого покоління. Виховання патріотизму мусить розпочатись з перших років життя дитини. Зрозуміло, що тут не йдеться про свідомий патріотизм. Мала дитина може лише стихійно любити людей і оточення, серед якого вона живе. Але стихійна прив'язаність до рідної природи, своїх людей, до рідних звичаїв може набути різних форм у залежності від того, як виховують дитину, в яких умовах вона розвивається.

Дієвим засобом у формуванні національно-патріотичних почуттів є українська народна пісня. У народній пісні відображаються найкращі моральні якості людини: честь, свідомість, людська гідність, пошана до інших людей. А також високі людські чесноти: оптимізм, мужність та засуджується усе негативне.

Дитинство - період розквіту в житті людини. Це час, коли дитина подібна квітці, яка тягнеться своїми пелюстками до сонечка. Діти дуже чутливо реагують на кожне слово, сказане дорослими. Завдання дорослих - прищепити дітям любов до прекрасного. Тому надзвичайно важливо відроджувати й впроваджувати в освітній процес кращі зразки народнопісенної творчості.

Процес залучення дошкільників до пісенного фольклору має забезпечити зв'язок навчального матеріалу з життям та практикою, переживання творів народного мистецтва, безпосередній контакт малюка з народною піснею, зберігання та впровадження в освітній процес зразків української народної пісні. Пісня - це дзеркало людськоі душі.

Українська пісенна культура - одне з найцінніших духовних надбань народу за багатовікову його історію. Посівши визначне місце серед кращих здобутків світу, вона стала невід'ємною складовою частиною та посіла в них справді визначне місце. У народних піснях відображено найрізноманітніші прояви життя трудового народу - його нелегку, але героїчну історію, тривалу й запеклу боротьбу з чужоземними поневолювачами, поміщиками, побут та уподобання.

Народна пісня - незатьмарене джерело життя і повсякденних турбот українського народу. Передаючись з уст в уста, народні пісні весь час удосконалювалися: поглиблювався їх зміст і гнучкішою та яскравішою ставала їх форма. Завдяки багатству художніх засобів, широтою охоплення явищ життя, глибиною ліризму, виразністю зображення картин і музикальністю народні пісні здобули велику любов у масах. Найрізноманітніші за своїми жанрами народні пісні бувають трудові, обрядові, календарні (колядки, щедрівки, веснянки, русальні, купальські, обжинкові), колискові, весільні, історичні, баладні, коломийки.

Музична обдарованість українського народу, його поетичне життя, забезпечували високий рівень розвитку музично-пісенної творчості. Широкого розповсюдження на Україні набули сімейне музикування, аматорські молодіжні розважальні співи. Осередком розвитку музичної культури були духовні учбові заклади, гімназії, приватні пансіони, університети, де багато уваги приділялось вивченню нотної грамоти і теорії музики. Музичне життя вирувало під час проведення великих ярмарків. На таких ярмарках влаштовувалися театральні вистави, музичні ранки.

Отже, роль української народноі пісні у формуванні національно-патріотичних почуттів дитини має вагоме значення, адже завдяки їй відбувається пробудження генетичної пам'яті дитини та зароджуються патріотичні почуття.

Українські народні дитячі пісеньки та потішки:

«Сорока-ворона», «Ой на горі жито», «Зайчику, Зайчику», «Кую, кую чобіток», «Ладки-ладусі», «Котику сіренький», «Пішла киця по водицю», «Іде, іде дід, дід», «Подоляночка», «Козуню-любуню», «Я тебе, вовчику не боюся», «Ой ти, котик-коточок», «Вийшли в поле косарі», «Ой, на горі мак», «Ковалики-ковалі», «Тосі-тосі», «Пташка маленька», «Ой, є в лісі калина», «Ой, ходила Марусенька», «Печу, печу хлібчик», «Іди, іди, дощику», «Вийди, вийди, сонечко», «Ой, люлі, люлі, дитино», «Ой, ходить сон коло вікон», «Три зіроньки до купоньки», «Вийшли в поле косарі», «Качка йде», «О, чого ж ти, жайворонку», «У нашого Омелечка», «Ой, літала зозуленька», «Дощику перестань», «У нашого Омелечка» та ін.

Пам’ятка для батьків щодо формування у старших дошкільників позитивного ставлення до школи

Розпочинайте підготовку до школи з ігор під час яких діти могли б набути нових знань, умінь і навичок, а також розвивати свої здібності. Мова гри найбільш зрозуміла дітям, тому грайтеся з ними («Чого не стало», «Що змінилося?», «Слова – міста», «Назви одним словом», «Я знаю 5 назв квітів, посуду, фруктів…» тощо).

Дотримуйтесь систематичності занять: 10-15 хвилин щодня можуть дати ліпший результат, аніж година – дві на вихідних.

Оцінюйте успіхи дітей, а в разі невдач – підбадьорюйте («Давай спробуємо разом,я впевнена все вийде», «Ліпше буде зробити так»(показ, пояснення).

Стежте за власним настроєм. Діти емоційно чутливі, тому якщо вам не хочеться гратися в якусь гру або ви погано себе почуваєте, ліпше відкладіть заняття. З поганим настроєм або над силу не грайтеся з дітьми. Ігрове спілкування має бути цікавим та емоційно – позитивним і для них , і для вас.

Відвідайте із дитиною школу, в якій вона буде навчатися, покажіть їй де роздягальня, їдальня, туалет…

Розповідайте дітям про розпорядок дня у школі, проте, що роблять під час уроку, коли і як можна звернутися до вчителя. У цьому також може допомогти гра «в школу», завдяки якій діти створюють певний образ як школи, так і поведінки в ній.

Поділіться власним досвідом шкільного життя, звісно, якщо він позитивний («Коли я вперше прийшов у школу, я теж не знав, а потім нам вчитель показав, розповів…»)

Читайте дітям твори про школу,школярів, учителів.

Формуйте у дітей об’єктивне уявлення про школу і навчання, не ідеалізуючи, але і не залякуючи майбутніх школярів, адже відоме перестає бути незрозумілим, таким, що турбує і лякає.

«Чи готова ваша дитина до школи?»

Формування готовності до навчання в школі – це створення в дітей пердумов для успішного засвоєння навчальної програми і вливання в учнівський колектив. Це – тривалий процес. Мета якого – всебічний розвиток дошкільників.

Слід розрізняти спеціальну і загальну готовність дитини до навчання в школі. Спеціальна готовність визначається її знаннями, уявленнями і вміннями, які й становлять основу вивчення передусім таких шкільних навчальних предметів, як рідна мова, математика. Загальна готовність визначається фізичним і психічним розвитком дитини.

Фізична готовність – це добрий стан здоров я дитини, витривалість, опірність несприятливим впливам; нормальні антропометричні дані (зріст, маса, обхват грудної клітки), достатній рівень розвитку рухової сфери, готовність руки до виконання тих дрібних, точних і різноманітних рухів, які необхідні щоб оволодіти пистмом; достатній розвиток культурно-гігієнічних навичок та ін. Фізично розвинуиа дитина легше справляється з труднощами, які виникають при систематичному навчанні в школі.

Психологічна готовність – це насамперед рівень інтелектуального розвитку. На кінець старшого дошкільного віку діти володіють значним колом знань про навколишній світ, про життя людей, про природу. Обсяг цих знань визначений програмою дитячого садка. Важливо. Щоб дошкільникі засвоїли не окремі відомості, а оволоділи системою

Взаємозв’язаних знань, на основі яких можна вести предметне навчання в школі. Велике значення має розвиток у них пізнавальних інтересів, допитливості. Це основа для формування в дітей у школі різноманітних навчальних інтересів.

Важливим компонентом психологічної готовності дитини до навчання в школі є морально-вольова готовність. Навчальна діяльність передбачає довільну увагу, цілеспрямоване запам’ятовування, уміння контролювати свою поведінку, дисциплінованість, відповідальність, самостійність, організованість і т. Ін. До поняття морально-вольової готовності входять також ті моральні якості,з допомогою яких дитина війде в новий, шкільний колектив. Це чуйність, доброзичливість, взаємодопомога, організаторські здібності.Дитина має бути готовою не тількі до нової діяльності в школі, а й до нового соціального становища учня, що має свої права і обов’ зки..

У практиці дошкільних закладів склався певний досвід зв’язку дитячого садка і школи. Проступають дві лінії, по яких встановлюється цей зв’ язок: тісний контакт педагогічних колективів дитячого сакдка і школи та безпосереднє зближення дошкільнят і першокласників.

Вихователі ознайомлюються із змістом та специфікою навчально-виховної роботи в початкових класах школи, визначаючи перспективи розвитку дітей і забезпечуючи той рівень його, якого вимагає школа. В свою чергу, вчителі дістають уявлення про зміст виховної освітньої роботи, яка провадиться в дитячому садку, щоб спиратися на той досвід і знання дітей, які вони здобули там.

Форми зв’язку між цими педагогічними колективами різноманітні:

спільне обговорення і вивчення програми
ознайомлення вчителів з формами роботи в старшій групі, а також із рівнем знань та вмінь, здобутих дітьми на кінець старшого дошкільного віку.
спостереження вихователів за своїми вихованцями під час перших місяців навчання в школі. щоб побачити, як вони поводяться в новому колективі, як засвоюють програму 1 класу. На які труднощі натрапляють; відвідування педагогічних рад у школі за підсумками успішності учнів перших класів.
проведення конференцій і педагогічних читань з проблем всебічної підготовки дітей дошкільного віку до школи, спільні обговорення новинок у педагогічній та психологічній літературі й ознайомлення з передовим досвідом роботи дошкільних закладів та шкіл у спільній підготовці дітей до навчання в школі.

В результаті таких контактів педагогів дитячих садків і шкіл досягається їхнє взаєморозуміння. Вихователі чіткіше усвідомлюють вимоги школи, завдання підготовки дітей до навчання і успішніше розв’язують їх. Учителі, в свою чергу, глибше вникають у завдання, зміст і методи роботи дитячого садка, що допомагає їм встановити наступність у методах виховного впливу.

Похід у перший клас – одна із найголовніших подій у житті малюка. Як правило, до цього важливого дня всі батьки ретельно готуються. І готують свою дитину. Учать її писати, читати й рахувати. Купують портфель і шкільні приладдя.

Школа – це не тільки читання, писання або рахунок.

Це цілий новий світ, до якого дитина теж повинна бути готовою.

Серед батьків сьогодні існує думка, що краще віддати дитину до школи раніше. Тоді вона і закінчить її раніше. А навіщо? Куди поспішати дитині? Адже вона повинна навчитися налагоджувати стосунки з людьми, відстоювати свою точку зору, бути самостійною.

Для початку визначтеся, чого Ви хочете. Просто, щоб дитина закінчила школу раніше і вступила до вищого навчального закладу? Але й там їй навчатися буде нелегко, бо вона ще не подорослішала. Або Ви хочете, щоб дитина була успішною, навчалася із задоволенням і отримувала максимум знань, причому, таких, які вона змогла б застосувати в житті?

Якщо Вашому малюкові ще не виповнилося шість років до першого вересня, то не потрібно його мучити й віддавати в школу завчасно. Він до неї ще не готовий, навіть якщо Ви навчили його прекрасно читати й рахувати. Нерідко трапляються такі ситуації, в яких батьки дитини, що народилася, наприклад, улітку, наполягають на тому, щоб її взяли до першого класу. Батьки! Насамперед, задумайтеся самі, чи готовий ваш малюк не просто висидіти 40-45 навчального часу, але й утримувати увагу такий тривалий час? Крім того, ні для кого не секрет, що навіть першокласникам, порушуючи всі вимоги, сьогодні задають домашні завдання. А це означає, що дитина буде навчатися чотири-п´ять уроків у школі, але й проводитиме півтори –дві години за письмовим столом вдома, виконуючи домашні завдання.

Отже, якщо дитина посидюща, уважна, прекрасно налагоджує взаємовідносини з однолітками і дорослими, легко адаптується в незнайомій обстановці, із задоволенням виконує різноманітні навчальні завдання в ігровій формі, ви можете відвести її до першого класу, а якщо Ви – батьки активного непосиди, що використає будь-яку хвилинку, щоб погратися або попустувати, то Вам потрібно звернутися до фахівців – педагогів та психологів. Вони допоможуть визначитися – відправляти дитину до першого класу, або ще рік почекати, дати маляті можливість удосталь награтися і підрости.

До 1 вересня потрібно підготувати не тільки портфель та шкільне приладдя. Малюк повинен бути готовий морально, до нової обстановки, нових дітей та дорослих. Тому знайомство зі школою добре б було розпочати не у вересні, а набагато раніше. Приведіть дитину до школи, пройдіться коридорами, погуляйте на спортивному майданчику. Обов´язково розкажіть, як Ви пішли до першого класу. Поясніть малюкові, чим школа відрізняється від дитячого садочка, до якого він звик. Інформація не повинна бути односторонньою. Необхідно розповісти і про те, як буде цікаво в школі, і про те, з якими труднощами може зустрітися дитина.

Навесні або влітку познайомте свого майбутнього першокласника із учителькою. Тоді у вересні Ви уникнете тривожності, що інколи виникає в маленьких учнів під час зустрічі з новим дорослим.

Період адаптації до першого класу в кожної дитини триває по-різному. Хтось звикає практично відразу, а комусь знадобиться довгий час, щоб стати школярем. Якщо дитина йде до школи неохоче, поговоріть із нею, намагайтеся з´ясувати, що її хвилює. Можливо, вона почуває себе невпевнено. Можливо в неї не складаються стосунки з однокласниками. Намагайтеся частіше спілкуватися із учителькою, адже вона бачить Вашого малюка в різних ситуаціях і може допомогти вам порадою.

Коли малюк повертається зі школи, запитайте в нього, що цікавого він сьогодні довідався. Якщо дитина почуває, що Вам не байдужі її шкільні успіхи, то й навчатися буде із більшим задоволенням.

Як зробити так, щоб малюк із задоволенням пішов до першого класу?

Не віддавайте дитину в школу раніше шести років.
Познайомте дитину заздалегідь зі школою, учителькою та майбутніми однокласниками.
Розповідайте малюкові про школу, про свій дитячий шкільний досвід.
Не сваріть дитину за промахи та невдачі в школі, інакше незабаром вона просто не захоче туди йти.
Частіше спілкуйтеся із учителькою Вашого малюка.
Щодня цікавтеся, що нового дитина довідалася в школі.

Що батькам потрібно говорити та робити, аби дитина почувалася спокійно

1. Поясніть дитині план дій

Складіть маршрут до укриття та розкажіть, якою має бути послідовності її дій. Говоріть короткими та чіткими фразами.

Намалюйте карту укриття: що й де розташовано, як воно функціонує, де вхід і вихід, де ваше місце, де будуть перебувати рідні (намалюйте, зобразіть, напишіть – діти ліпше сприймають, якщо це буде візуалізовано).

2. Запитайте дитину, як вона почувається

Спостерігайте за станом та реагуйте на потреби дитини. Ставте їй відкриті запитання, стежте за емоційною реакцію та рівнем активності. Важливо, щоби дитина говорила про те, що з нею відбувається, сама могла запитувати, проявляла емоції.

Якщо дитина перебуває в стані ступору, її важливо повернути до вербальної комунікації та активної діяльності.

Для цього поставте три прості запитання й чекайте відповіді.

Тебе звати Наталя, так?
Ти зараз стоїш, так?
Ти одягнена в червону кофтину, так?

Можна також помасажувати дитині кінчики пальців, мочки вух, запропонувати гру, або ж дати завдання, орієнтоване на дію (принеси, подай, зроби). Дайте їй води або чаю, нагодуйте та обійміть.

Реагуйте на потреби дитини та задовольняйте їх за можливості. Це поверне відчуття безпеки.

3. Поділіться з дитиною власними відчуттями

Проговорюйте і проявляйте емоції. Якщо ваша дитина переживає чи відчуває злість або роздратування через те, що відбувається навколо, не кажіть фраз на кшталт “Не переживай” чи “Тобі не варто злитись”.

Натомість скажіть: “Я бачу / мені здається, що ти налякана / злишся”. Так дитина буде розуміти, що вона не залишилася наодинці зі своїми переживаннями.

Не варто давати обіцянок, які від вас не залежать. Натомість, щоби сказати “Все буде добре”, “Нічого не станеться”, поясніть: “Що б не сталось, головне – ми разом”.

Якщо діти грають чи малюють війну – не забороняйте їм. Програйте, прокричіть, озвучте чи візуалізуйте емоцію (наприклад, можна спробувати ричати, як собака). Саме так ви можете допомогти впоратися з емоціями та знизити рівень тривоги.

4. Дозволяйте себе обіймати та обіймайте у відповідь

Тілесний контакт допоможе знизити рівень напруження та заспокоїтись. Можна спробувати одну з вправ:

“Обійми метелика” – дитина обіймає свої плечі двома руками, також може себе поплескати по них.
“Водоспад” – дорослий підходить до дитини й руками погладжує від плечей і до поясу, наче знімає щось із них.
“Кокон” – права рука дитини обіймає ліве плече, а ліва рука живіт.

Допоможе вийти зі стану ступору та знизити рівень стресу стабільне дихання. Для цього спробуйте таку вправу: вдих носом і повільний видих ротом, можна зі звуками “А”, “О”, ефективним також є дихання животом. Важливо відновити стабільне дихання та фізичну активність.

5. Нагадуйте дитині про режим дня

У час невизначеності важливо відтворювати послідовність дня. Це надасть відчуття контролю над власним життям. З самого ранку і до вечора загинайте пальчики і проговорюйте все, що ви щоденно робите.

6. Піклуйтеся про себе й дитину

Дбайте про себе. Ви краще допоможете дитині, якщо будете піклуватися про себе. Дитина бачить, як ви реагуєте на новини, та копіює вас, тому важливо, щоби вона розуміла, що ви зберігаєте спокій і маєте чіткий план дій.

Якщо ви занепокоєні або засмучені, знайдіть час для себе, за можливості поспілкуйтеся з друзями та рідними. Важливо почути голос інших. Це надасть відчуття єдності та зв’язку зі світом.

7. Нагадуйте дитині, що ви разом і з усім впораєтеся

Дитині важливо знати, що вона не залишиться на самоті. Кінець розмови робіть максимально позитивним, також звертайте увагу на мову тіла дитини, постійно оцінюйте її рівень занепокоєння.

Створюйте спільні традиції завершення дня (обіймайтеся, моліться, пийте чай або ж співайте).

Обмежте кількість розмов та прослуховування новин про війну в присутності дитини. Надавайте їй лише перевірену інформацію, робіть це дозовано та відповідно до віку.

Безпека дітей влітку: рекомендації для батьків

Влітку діти багато часу проводять на вулиці, на воді та на природі, що може приносити багато радості та пригод. Проте важливо пам’ятати про безпеку своїх дітей під час літнього сезону.

Безпека дітей влітку

Сонцезахисний крем. Використання сонцезахисного крему є важливим елементом захисту дитячої шкіри від ультрафіолетових променів. Нанесіть крем за 30 хвилин до виходу на сонце і повторюйте процедуру кожні 2 години або після контакту з водою.
Захисний одяг. Забезпечте дітей одягом, який захищає їх від сонця. Використовуйте широкополісні капелюхи, легкі сорочки з довгими рукавами та штани. Приділяйте увагу матеріалам, що мають високу ступінь захисту від ультрафіолетових променів.
Ігри на відкритому повітрі. Вуличні ігри та активні заняття на відкритому повітрі дуже корисні для розвитку та загартування дітей. Проте пам’ятайте про дотримання правил поведінки. Визначте безпечну зону для гри, уникайте прохідних місць та небезпечних об’єктів. При катанні на велосипеді чи роликах одягайте дитині захисні елементи – шлем, наколінники та наліктники. Слідкуйте, щоб дорога була без ям, перепадів та некрутою для спуску.
Безпека на воді. Вживайте заходи безпеки на воді. Забезпечте належний нагляд за дітьми під час купання в басейні, відпочинку на пляжі або під час плавання у відкритих водоймах. Вчіть дітей правилам безпеки на воді та використанню плавальних засобів.
Уникайте перегрівання! Влітку дитяче тіло особливо схильне до перегрівання. Забезпечте перебування дитини у тіні, пропонуйте прохолодні напої та фрукти.
Застосовуйте інсектициди! Уникайте укусів комах та кліщів у дитини, використовуючи безпечні інсектициди та захисні засоби. Перевіряйте дитину після прогулянок у лісі та на природі на наявність кліщів.
Безпека на дорозі. Продовжуйте навчати дітей правилам безпеки на дорозі, демонструючи свій приклад як зразкового пішохода. Не забувайте про ремені безпеки у автомобілі та щоразу повторюйте дитині правила переходу дороги.
Забезпечте дотримання гігієнічних правил. Влітку, коли діти багато часу проводять на вулиці, важливо забезпечити належну гігієну. Вчіть дітей мити руки перед їжею, після гри на вулиці та після контакту з тваринами особливо ретельно. Також літо – це сезон фруктів, ягід, овочів. Слідкуйте, щоб дитина вживала ці смаколики після миття.
Не залишайте дітей без нагляду! Незалежно від сезону, дітей необхідно наглядати та бути з ними поруч! Не залишайте дітей без нагляду в автомобілі, біля водоймищ, в лісі, серед натовпу дітей!
Майте елементарні ліки в аптечці. Майте в будинку необхідні медикаменти у випадку невеликих травм, ран, опіків і т.п. У разі потреби звертайтесь до медичних працівників або безпекових служб для отримання професійної допомоги!

Загальна безпека та добробут дітей є найважливішими пріоритетами для батьків. Пам’ятайте, що безпека дітей влітку вимагає певних заходів та уваги. Застосовуючи рекомендації та поради, наведені в даній статті, ви зможете забезпечити безпеку та комфорт дітворі у літній період!

Консультації для батьків

2022-2023 навчальний рік

1. Як полегшити адаптацію дитини до дитячого садка: алгоритм дій

Малюки по-різному адаптуються до нових соціальних умов. Одні легко входять у дитячий колектив, швидко звикають до вимог вихователів, режиму дня у групі. Інші переживають процес адаптації довго й болісно. Цей алгоритм допоможе у складний період батькам, які планують віддати дитину в заклад дошкільної освіти.

Як полегшити адаптацію дитини до дитячого садка: алгоритм дій батьків

ЗА МІСЯЦЬ ДО ПЕРШОГО ДНЯ

Розповідайте дитині про дитячий садок — що там є, чим займаються діти, хто доглядає за ними.

Гуляйте біля дитячого садка, говоріть: «Скоро й ти ходитимеш сюди гратися з дітьми». Відповідайте на всі запитання дитини тільки правдиво.

Навчіть дитину ділитися та обмінюватися іграшками, гратися разом з іншою дитиною, відстоювати своє без агресії. Наголошуйте на різниці між особистими і спільними іграшками.

ЗА ТИЖДЕНЬ ДО ПЕРШОГО ДНЯ

Сходіть із дитиною в дитячий садок на екскурсію: прогуляйтеся територією, зайдіть у майбутню групу, познайомтеся з вихователем, помічником вихователя.

Розмовляйте з працівниками дитячого садка доброзичливо та ввічливо. Це продемонструє дитині, що батьки довіряють працівникам, з ними безпечно спілкуватися Кожного дня нагадуйте дитині, що скоро вона піде в дитячий садок — наступного понеділка, через три дні.

ПЕРШИЙ ДЕНЬ

Приведіть дитину під час прогулянки та залишайтеся з нею увесь час, поки діти гуляють. Розмовляйте з вихователем, спонукайте дитину самостійно гратися з дітьми. Якщо ви привели дитину у групу під час заняття чи гри, будьте доступні для дитини, не залишайте її.

Тривалість перебування дитини в дитячому садку — не більше 2 годин.

Після прогулянки заберіть дитину додому. Похваліть її за хорошу, чемну поведінку в перший день у дитячому садку. Привітайте дитину та влаштуйте вдома маленьке свято «Перший день у дитячому садку»: сходіть із дитиною в кафе або парк атракціонів, весело проведіть час разом.

Обов’язково говоріть протягом дня про те, що сьогодні знаменний день, а завтра ви знову підете в дитячий садок.

ДРУГИЙ ДЕНЬ

Приведіть дитину перед прогулянкою, щоб вона погралася трохи у групі, відтак разом із іншими зібралася та вийшла на вулицю.

На цей раз залишайтеся осторонь — у роздягальній кімнаті, на певній відстані біля ігрового майданчика. Але не залишайте дитину саму, нікуди не йдіть. Тривалість перебування дитини в дитячому садку — 2 години. Якщо дитина виявить бажання побути довше, ніж у попередній день, — дозвольте це, але не змушуйте затримуватися.

Дорогою додому зробіть приємний сюрприз для малюка — купіть щось смачненьке, маленьку іграшку, погуляйте довше, ніж зазвичай, тощо.

Удома продовжуйте обговорювати з близькими у присутності дитини, яка вона самостійна — вже ходить у дитячий садок!

ТРЕТІЙ ДЕНЬ

Прийдіть зранку. Спостерігайте за дитиною: чи варто залишити її в групі з вихователем, а самій відійти. Обов’язково скажіть: «Ти побудеш з вихователем і дітками, а я піду до магазину (на збори батьків, на роботу, на зустріч тощо). Я повернуся, коли ви будете гуляти, ми підемо додому». Якщо дитина дуже тривожна і не відпускає вас, не йдіть. Намагайтеся домовитися з дитиною, щоб вона погодилася побути без вас. Залишаючи дитину, в її присутності обміняйтеся номерами телефонів із вихователем. Наголосіть, що дитина може звертатися до вихователя, якщо захоче в туалет, пити або щось інше.

Прийдіть за дитиною на прогулянку. Швидше за все, вона захоче ще погратися з дітьми, можливо й пообідати. Тривалість перебування в дитячому садку регулюйте зважаючи на бажання і настрій дитини. Якщо вона хоче залишитися на обід, залишайте. Це — чудово!

ПЕРШИЙ ТИЖДЕНЬ

У перший тиждень залишайте дитину в дитячому садку лише на півдня. Спати ще не залишайте. Якщо дитина сама проявить ініціативу — забороняти не потрібно! Тривалість перебування в дитячому садку змінюйте лише за згодою самої дитини, Підтримуйте будь-яку ініціативу дитини залишитися на довше.

Хваліть дитину за те, що вона пішла в дитячий садок. Радійте разом з усіма близькими, що трапилася така хороша подія!

Якщо правила садочка дозволяють, дайте дитині з собою улюблену іграшку.

Це зменшить тривожність, збільшить упевненість у своїх силах.

Влаштовуйте приємні сюрпризи, створюйте позитивні емоції після дитячого садка, але поступово зменшуйте інтенсивність. Якщо в перший день ви ходили разом їсти морозиво, каталися на каруселях, відвідували зоопарк, то в останній день тижня достатньо купити дитині маленький презент — олівці, наклейки, печиво, улюблений фрукт.

Правильно реагуйте на почуття дитини. Якщо вона плаче, не забороняйте і не заперечуйте її почуття. Скажіть, що ви розумієте, як дитині сумно, важко без мами.

Нехай відчує, що ви приймаєте ці почуття, що вони нормальні.

ДРУГИЙ ТИЖДЕНЬ

Спробуйте домовитися з дитиною про те, щоб залишити її у групі до сну, поки ви підете на роботу чи у справах.

Приходьте за дитиною, коли вона ще обідає, та зачекайте, поки закінчиться обід. Хваліть за проведений день в дитсадку, уважно слухайте і співпереживайте дитині. Упродовж тижня говоріть дитині, що інші діти залишаються в дитячому садку для денного відпочинку. Скажіть, що скоро і вона теж залишатиметься на денний сон і спатиме на власному ліжечку, а забирати її будете одразу після сну. Вона прокинеться, а ви уже на неї чекаєте! Запропонуйте разом сходити в магазин і купити гарну піжаму. Наприкінці тижня домовтеся з дитиною про те, щоб вона залишилася на денний сон. Прийдіть за нею до садка трішки раніше, ніж вона прокинеться.

У п’ятницю влаштуйте родинне свято «Два тижні в дитячому садку».

ТРЕТІЙ ТИЖДЕНЬ І ДАЛІ

Поступово збільшуйте тривалість перебування дитини в дитячому садку. Намагайтеся наполегливо переконувати її, домовляйтеся з дитиною, щоб вона погодилася залишатися якнайдовше — до вечері, після вечері.

Якщо дитина не відвідує дитячий садок більше ніж 21 день, їй доведеться знову пройти всі кроки адаптації. Можливо, це відбудеться дещо швидше, ніж першого разу, але будьте готові до ще одного «Першого разу в дитсадок».

Успішної вам адаптації!

Дитина вперше йде до дитячого садка. Усі батьки хочуть, щоб ця подія пройшла легко, спокійно, без криків і плачу. Але так буває рідко. Діти перші кілька днів чи тижнів плачуть, не хочуть відпускати маму. І в цьому немає нічого дивного. Для дитини початок відвідування дитячого садка — це стрес. І завдання дорослих — максимально його пом’якшити, аби уникнути неприємних наслідків.

Адаптація до дитячого садка: 14 порад для батьків майбутніх вихованців

ЧАС «X»

Заплануйте розпочати відвідувати дитячий садок у теплу пору року, коли діти більшість часу проводять на прогулянці. Так дитина легше адаптується, оскільки рухливі ігри на свіжому повітрі та ігри з піском нагадують звичні умови її повсякденного життя.

РЕЖИМ ДНЯ ТА ХАРЧУВАННЯ

Почніть заздалегідь готувати дитину до зміни режиму й раціону харчування. За кілька тижнів до знакової події почніть поступово привчати дитину до режиму, який встановлено в дитячому садку й уведіть у її раціон страви, які там готують. Так мінімум на два стресових моменти стане менше. Дитина має звикнути прокидатися зранку, наприклад, о 7:00, спати вдень із 13:00, снідати й обідати приблизно в той самий час, що й у дитячому садку.

НАВИЧКИ САМООБСЛУГОВУВАННЯ

Навчіть дитину одягатися, роздягатися, їсти ложкою. Привчіть до горщика. Тоді вона комфортніше і впевненіше почуватиметься серед однолітків, які вміють робити це самостійно.

Якщо ви віддаєте дитину в дитячий садок у дуже ранньому віці (рік-півтора), то ці навички ще не сформовані на достатньому рівні. Тож заохочуйте дитину намагатися самостійно одягатися чи їсти, а також навчіть просити про допомогу дорослого.

ПОЗИТИВНА УСТАНОВКА НА ДИТЯЧИЙ САДОК

Не лякайте дитину дитячим садком. Фрази «Заспокойся, бо відведу в дитячий садок», «От підеш у дитячий садок — побачиш» сформують у дитини установку на те, що там погано і його варто уникати всіма силами. Не використовуйте фрази, які містять негатив для дитини, як-от: «А в садочку тобі доведеться таке їсти!», «От підеш у дитячий садок — муситимеш ділитися з дітками!».

Розкажіть дитині про власні позитивні враження від дитячого садка. Гуляйте біля нього, спостерігайте за дітьми на ігровому майданчику, коментуйте все, що побачили.

ПРАВДА — ОСНОВА КОМУНІКАЦІЇ

Не обманюйте дитину! Говоріть так, як є. Не варто дуже розхвалювати дитячий садок, щоб потім дитина не розчарувалася. Інформуйте дитину, наприклад, так: «Ти прийдеш у групу, де багато діток. Спочатку ти нікого не знатимеш, але вихователь допоможе подружитися з ними. Вам буде весело гратися разом!», «Тобі доведеться бути в дитячому садку без мами. Я теж сумуватиму за тобою, а ввечері обов’язково за тобою прийду!»

САМОСТІЙНІСТЬ

Навчіть дитину гратися іграшками самостійно, спокійно відпускати маму. Аби сформувати в дитини необхідний життєвий досвід, частіше залишайте її на одну-дві години з іншими дорослими: татом, бабусею, нянею.

Діти, які ніколи не розлучалися з мамою, так само, як і ті, в яких був невдалий досвід такого розлучення, довше адаптуються до дитячого садка.

ПРАВИЛА КОМУНІКАЦІЇ

Спілкуйтеся з вихователями доброзичливо, з повагою. Дитина уважно стежить за вашими емоціями, реакціями, поведінкою. Вона ставиться до інших людей так, як ви ставитеся до них. Дитина має одразу відчути і зрозуміти, що вихователь — це «добра тьотя», бо мама з нею привітна.

ПРОЩАННЯ — НЕ ВТЕЧА

Обов’язково прощайтеся з дитиною, не тікайте, залишаючи її. Дитині набагато легше зрозуміти, що мама йде і скоро повернеться, ніж збагнути, куди мама раптово поділася. В останньому випадку дитина може подумати, що мама покинула її і більше ніколи не повернеться. Тоді й починаються сльози, переживання, істерики, небажання відпускати маму навіть на мить. Це стосується не тільки дитячого садка, а й будь-яких моментів розлучення.

ТРИВОЖНІ ПЕРЕЖИВАННЯ

Не ходіть навколо садочка, не заглядайте у вікна, не стійте під дверима групи, аби дізнатися, що там відбувається. Дитина відчуває вашу тривогу! Вона починає сама боятися і думати, що в дитячому садку з нею може трапитися щось неприємне. Для такої дитини період адаптації може не закінчуватися дуже довго — поки мама не заспокоїться і не відпустить переживання.

ПОЧУТТЯ ДИТИНИ

Відмовтеся від нотацій, агресивних переконань... Якщо дитина плаче в дитячому садку, сумує за мамою, ніколи не забороняйте їй проявляти свої почуття. Не намагайтеся переконати дитину, що її почуття марні. Прийміть їх, покажіть, що ви розумієте, що це нормально так відчувати. Скажіть: «Так, я бачу, ти дуже сумував/сумувала!», «Тобі було сумно, лячно...»

Адаптуйтеся легко!

Адаптація дітей до умов дошкільного закладу

Ви вирішили віддати свою дитину до дошкільного закладу або в групу раннього віку.

Утім, постає запитання: як сприйме дитина те, що мама, яка була завжди поруч, тепер з’являтиметься лише ввечері, а замість неї потрібно бути з вихователем та ще з десятком інших хлопчиків та дівчаток, кожен з яких також вимагає уваги.

Отже, відбувається адаптація, і що це таке?

Адаптація — це пристосування організму до нових обставин, а для дитини дошкільний заклад саме і є новим, ще невідомим простором, з новим оточенням, новими взаєминами.

Адаптація включає широкий спектр індивідуальних реакцій, характер яких залежить від психофізіологічних і особистісних особливостей дитини, від сімейного ставлення, від умов перебування в дошкільному закладі.

І тому кожна дитина звикає до дошкільного закладу по-своєму. Діти 2-3-х років відчувають страх перед незнайомими людьми і новими ситуаціями спілкування. Саме ці страхи і є однією з причин важкої адаптації дитини в групі. Відповідно дитина отримує стрес, і це призводить до того, що вона стає збудливою, плаксивою, частіше хворіє, позаяк це негативно впливає на захисні сили дитячого організму.

Якщо протягом року дитина не адаптувалася до дошкільного закладу, то це є сигналом для батьків. Отже, потрібно звернутися до фахівців.

Гірше від усіх почуваються в дошкільному навчальному закладі діти з флегматичним темпераментом. Вони не встигають за темпом життя дошкільного закладу.

Рекомендації психолога по адаптації дітей раннього віку до

умов дитячого саду

Отже, загальне завдання і персоналу ЗДО, і сім’ї (в першу чергу) – допомогти дитині ввійти в життя дитячого колективу, максимально зменшивши негативні процеси під час адаптації. Для цього потрібна підготовча робота в сім’ї:

1. Необхідно максимально приблизити домашній режим до розпорядку дня в дитячому садку. Важливо впорядкувати години сну, харчування, перебування на вулиці.

2. При проведенні режимних процедур стимулювати і розвивати дитячу самостійність (самостійно їсти, пити з чашки, користуватись туалетом, закріплювати навички одягання та ін).

3. Про попередній вступ до дитячого садка говорити з дитиною як про радісну подію.

Говорити дитині, що їй буде добре в дитячому садку – її чекають добрі вихователі, радісні діти, іграшки.

4. В присутності малюка слід утриматись від висловлювання своїх переживань з приводу того, чи зможе малюк спокійно покинути дім, як його будуть там доглядати (тривога батьків легко передається дітям).

5. Щоб розвіяти сумнів та хвилювання дитини, слід попередньо відвідати групу. Краще привести малюка, коли діти гуляють.

6. Розширення кола близьких людей, які приводять дитину до ЗДО: не тільки мама і тато, а й бабуся, дідусь, тітка, брат та інші, ці люди не такі значимі для дитини, як мама, тому прощання може бути не таким важким.

Ознаки важкої адаптації дитини

1. Негативні емоції – пригніченість, постійне пхикання, плач, не відповідає на питання.

2. Страх – невідомої обстановки, зустрічі з незнайомими людьми, страх, що не заберуть додому, острах зрадництва батьків.

З. Гнів – приводом може послужити все.

4. Рухова активність – рідко зберігається в межах норми: або сильно загальмований, або гіперактивний.

5. Сон – на початку може бути відсутнім, неспокійним, переривається схлипуванням, раптовим пробудженням.

6. Апетит – чим менш сприятливо адаптується дитина, тим гірше апетит.

7. Соціальні контакти – у перші дні може бути замкнутою, нелюдимою прагнути до контакту тільки з дорослими.

8. Пізнавальна діяльність – знижується, вгасає на тлі стресових реакцій.

9. Мова – міняється, бідніє словниковий запас.

Як треба поводитися батькам з дитиною, коли вона уперше почала відвідувати дитячий садок

1. Не залишати її в дошкільній установі на цілий день, якомога раніше забирати додому.

2. Створити спокійний безконфліктний клімат для неї в родині.

3. Щадити її ослаблену нервову систему.

4. Не збільшувати, а зменшувати навантаження на нервову систему.

5. Якомога раніше повідомити медсестрі й вихователеві про особистісні особливості дитини.

6. Не кутати дитину, а одягати так, як необхідно відповідно до температури.

7. Створювати у вихідні дні вдома для неї такий самий режим, як і в дитячому саду.

8. Не реагувати на витівки дитини й не карати за капризи.

9. При виявленій зміні у звичній поведінці дитини якомога раніше звернутися до лікаря.

10. При вираженні невротичної реакції залишити маля на кілька днів вдома й виконувати приписи лікаря.

Як не треба поводитися батькам з дитиною, коли вона уперше почала

відвідувати заклад дошкільної освіти

1. У присутності дитини погано говорити про дитячий садок.

2. «Карати» дитину садком і пізно забирати її додому.

З. Заважати її контактам з дітьми в групі.

4. Увесь час кутати дитину, одягати не по сезону.

5. Конфліктувати із нею вдома.

6. Карати за капризи.

7. У вихідні дні різко міняти режим дня дитини.

8. Увесь час обговорювати в її присутності проблеми, пов’язані з дитячим садком.

9. Не звертати увагу на відхилення у звичній поведінці дитини.

10. Не виконувати всі приписи лікаря.

Як покращити процес адаптації дошкільників

У ході адаптації дошкільника до дитячого садка педагогу потрібно:

- приділяти дитині більше уваги та проявляти тепло;

- привчати дитину правильно просити допомоги;

- якщо багато дітей хочуть сидіти біля педагога під час занять, розваг, то потрібно використовувати просту систему почерговості;

- обов’язково хвалити дитину, коли та спокійно самостійно грається;

- намагатися залучати невпевнену дитину до гри або заохочувати її більш активно й позитивно взаємодіяти з педагогом та дітьми;

- обирати демократичний стиль спілкування, який на початковому етапі має включати в себе:

а) дотик (погладжування, перебирання пальчиків дитини, обнімання тощо);

б) посмішку (супроводження спілкування приязною посмішкою, відповідь посмішкою на ініціативну посмішку дитини);

в) погляд (дивитися в очі дитини під час спілкування, тримати контакт поглядами);

г) розмову (ласкава інтонація, називання дитини по імені, діалог з нею);

д) поступовий перехід від довербального (або ситуативно-ділового) спілкування до мовленнєвого.

____________________________________________________________________________________________________________

2. 12 помилок у вихованні: як їх уникнути

Поради батькам, як уникнути найпоширеніших помилок у вихованні дітей

Дисципліна – настільки суб'єктивне поняття, що буває важко визначити його рамки. Така невизначеність призводить до того, що батьки, прищеплюючи дисциплінованість дитині, припускаються помилок. Розгляньмо найпоширеніші з них.

Виховання – це складна робота, яку батьки виконують, не знаючи напевно, як це робити. Коли у вас з'являється дитина, ви вчите її жити в цьому світі і водночас самі багато чого вчитеся.

Багато батьків почуваються виснаженими й безпорадними, коли в них з'являється дитина. Батьківство приносить і радість, і багато проблем та змін у способі життя й робочому графіку.

На цьому етапі батьки повинні уникнути певних помилок, щоб виховати дитину самостійною і здатною впоратися з різними життєвими ситуаціями.

Зручна брехня

Не можна. Ми часто ігноруємо правило, згідно з яким повинні робити те ж, чого вчимо своїх дітей. Забуваючи дотримуватися цього правила, не варто очікувати, що діти прислухатимуться до наших порад. Діти вчаться обманювати в ранньому віці. Вам достатньо порушити правдивість щодо якоїсь дрібниці – і дитина наслідуватиме вас. Діти вловлюють найтонші нюанси брехні.

Розповіді про примарних монстрів, брехня про те, чому дитина пропустила школу, чому ви не пішли в гості до друзів, приховування будь-яких фактів від чоловіка чи дружини – усе це типові ситуації, коли дитина сприймає брехню. Дорослі називають це виправданнями, проте діти розуміють це як брехню. Дорослі можуть відрізняти правду від брехні, але дитині це складно. Постійне використання виправданої брехні теж навчає дитину брехати.

Необхідно. Обережно ставитися до використання брехні в повсякденному житті. Ваше завдання – показати дитині позитивний для наслідування приклад. Якщо ви цього не зробите, уся ваша робота щодо її виховання буде неефективною. Замість того, щоб брехати в присутності дитини, постарайтеся виправити ситуацію. Поясніть дитині свою поведінку, щоб вона змогла її зрозуміти і поспівчувати вам. Це дасть і вам, і дитині змогу чесно поговорити й побудувати міцні взаємини. Відкрите спілкування – чудовий спосіб пояснити дитині свою точку зору.

Безпідставні погрози

Не можна. «Припини розхлюпувати суп на стіл, або я тобі покажу!». Погрози й шантаж поширені в багатьох сім'ях. Змусити дитину виконувати домашні обов'язки (прибирати в кімнаті, складати іграшки, одяг і книги на свої місця, учити уроки, вчасно приймати їжу тощо) є для батьків непростим завданням. Тому вони часто погрожують дитині наслідками за невиконання цих обов'язків. Вони кажуть, що не дозволять дитині дивитися телевізор, грати в комп'ютерні ігри, користуватися мобільним телефоном, гуляти.

На жаль, батьки рідко виконують погрози, і діти припиняють сприймати їх усерйоз. Діти не розуміють важливість батьківських вказівок, а погрози в їх розумінні перетворюються на порожні слова.

Необхідно. У таких ситуаціях важливо, щоб ваші слова збігалися з діями. Батьки не люблять грати роль «поганого поліцейського», але іноді необхідно прищеплювати дитині дисциплінованість. Якщо дитина чує тільки погрози або попередження, вона розуміє, що в неї є другий, третій шанс тощо. Наприклад, якщо ви говорите: «Іди обідати, або я вимкну телевізор», вона, ймовірно, не почує вас, поки ви не вимкнете телевізор. Натомість вам варто нагадати дитині про наслідки, які настали минулого разу, наприклад: «Пам'ятаєш, що трапилося вчора, коли ти не пішов вечеряти?». Такі нагадування допомагають дисциплінувати дитину, а також роблять ваші попередження вагомими для неї. Коли дитина чітко зрозуміє правила, які ви їй озвучуєте, вам не буде потрібно нагадувати їх для неї або погрожувати.

Матеріальні заохочення

Не можна. Заохочення – ефективний спосіб дисциплінувати дитину. Система винагород допомагає дитині сформувати позитивну модель поведінки. Однак є велика ймовірність, що ця система перетвориться на підкуп. Неправильна мотивація призводить до того, що дитина на перше місце ставить свої егоїстичні мотиви. Коли ви говорите дитині: «Якщо ти прибереш свою кімнату, після цього можеш піти погуляти з друзями», ваша мотивація перетворюється на підкуп.

Необхідно. Допоможіть дитині зрозуміти, що мотивація повинна виходити зсередини. Якщо ви чесно поясните дитині наслідки за невиконання обов'язків, це допоможе їй зрозуміти серйозність ситуації. Наприклад, ви можете пояснити їй, що коли вона не буде готуватися до іспитів, то отримуватиме погані оцінки й може залишитися на другий рік. Якщо дитина не прибиратиме в кімнаті, вона витрачатиме багато часу на те, щоб знайти потрібні речі, а також у кімнаті можуть завестися шкідливі комахи.

Постарайтеся, щоб ця розмова мала форму діалогу і була далекою від моралізаторства. Коли в дитини є змога висловити свою точку зору, вона з більшою ймовірністю зробить висновки з цієї розмови. Крім того, діалог допоможе дитині краще зрозуміти вас.

Порушення власних правил

Не можна. Прості правила зазвичай даються найважче. Наприклад, багато батьків учать дітей чистити зуби двічі на день. Але скільки з них самі дотримуються цього правила? Діти швидше братимуть негативний приклад із батьків, ніж позитивний. Це стосується і простих правил, яких ми вчимо своїх дітей: вимикати світло, виходячи з кімнати, мити руки перед їжею, говорити «дякую» й «будь ласка», ділитися своїми речами тощо.

Ці правила – основа дисциплінованої поведінки, але якщо ви самі їх не дотримуєтеся, дитина також буде в них сумніватися.

Необхідно. Перше правило при встановленні правил – дотримуватися їх самим. Батьки є прикладом наслідування для дитини. Отже, дитина вчитиметься у вас, зокрема, і дисциплінованості. Дотримуйтеся правил, які ви встановлюєте для дитини. Показуйте їй позитивний приклад і пояснюйте важливість тих чи інших дій. Разом мийте руки перед їжею, чистіть зуби на ніч, м'яко нагадуйте дитині, щоб вона вимикала світло або говорила «дякую» чи «будь ласка». Ваше товариство допоможе дитині засвоїти правила дисципліни.

Занадто довге очікування

Не можна. Іноді ми занадто довго чекаємо, поки дитина почне дотримуватися певного правила. Ми не звертаємо уваги на непослух дитини, чекаючи, що рано чи пізно вона послухається. Наприклад, батьки зазвичай дуже довго чекають, щоб дитина помила взуття після прогулянки. Батьки нерідко відкладають покарання за погану поведінку занадто довго.

Необхідно. Дитина сприймає ваші правила несерйозно й ігнорує їх. Повідомте дитину про наслідки: «Якщо ти не помиєш взуття, тобі доведеться завтра йти до школи в брудних черевиках». Так вона краще зрозуміє необхідність виконувати ту чи іншу роботу. Розуміючи реальні наслідки, вона стає більш відповідальною.

Довге читання моралі

Не можна. Це найпоширеніша помилка, яку допускають батьки. Довге моралізування та вказівки, як дитина повинна діяти в тих чи інших ситуаціях, здатне зіпсувати ваші з нею взаємини. Уявіть на хвилину, як нудно й безглуздо щоразу слухати те, що ви й так знаєте. Ви можете це зрозуміти, адже й самі часто стикаєтеся з такими ситуаціями на роботі.

Подібно до того як дорослі не люблять слухати довгі монологи з вказівками, так і діти припиняють їх слухати десь після третього речення.

Необхідно. Замість моралізаторства слід обговорити з дитиною правила поводження. При цьому важливо говорити по суті. Згадуючи різні випадки поганої поведінки дитини, які відбувалися в минулому, ви можете змусити її думати, що ви її не цінуєте. Зокрема, довге моралізування призводять до того, що дитина випускає з уваги, що ви хочете донести до неї. Тому краще використовувати діалог для пояснення правил. Запитайте її про причини поведінки. Дайте їй можливість пояснити її вчинок і поговоріть з нею про те, як виправити ситуацію. Чим більше ви дозволяєте дитині відчувати, що вона може вплинути на ситуацію, тим відповідальнішою вона стає.

Виховання з гнівом

Не можна. Гнів – це ваш найлютіший ворог, тому що він заважає вам тверезо мислити. Гнів, спрямований на дітей, – найгірша помилка, якої батьки припускаються в процесі виховання. У пориві гніву ви здатні сказати дитині те, про що згодом пошкодуєте. Крім того, ви можете гніватися на дитину, коли вона не обов’язково винна в тій чи іншій ситуації.

Гнів, який ви виявляєте при вихованні дитини, може мати довгострокові наслідки і, зокрема, призвести до формування в дитини недовіри у ставленні до вас.

Необхідно. Батьки повинні надавати підтримку своїй дитині. Це допомагає їй долати перешкоди протягом усього життя. Тому, щоб уникнути необдуманих вчинків, спочатку заспокойтеся, упорядкуйте свої думки, а потім спокійно поясніть свою точку зору. Наприклад, якщо дитина погано написала контрольну роботу, не потрібно її вичитувати в присутності вчителя або однокласників. Можна поговорити з нею після повернення додому. Важливо, щоб ви допомогли дитині знайти рішення проблеми, а потім допомогли їй досягти бажаного результату.

Виховання без поваги

Не можна. Легше вимагати поваги до себе, ніж виявляти її у ставленні до інших. Батьки очікують і вимагають поваги дітей до себе та старших. При цьому самі вони допускають неповажне поводження з дитиною. Принижуючи дитину в присутності інших, використовуючи грубі слова, ви вчите її неповажної поведінки. Якщо ви виявите, що ваша дитина поводиться зухвало або нешанобливо, необхідно втрутитися й зрозуміти причини такої поведінки.

Необхідно. Не слід відразу кричати на дитину в присутності інших, натомість візьміть паузу. Відведіть її подалі від натовпу, а потім сам на сам поговоріть про те, що трапилося. Ставтеся до своєї дитини як до дорослого, постарайтеся з’ясувати ситуацію як із дорослим. Важливо при цьому зрозуміти, що вам хоче сказати ваша дитина. Заперечення її точки зору посилить проблему та спричинить негативну поведінку дитини.

Негативні вказівки

Не можна. «Не дивися телевізор», «не їж руками», «не чіпай руками рослини», «не ходи на вулицю» – список таких указівок може бути нескінченним. Коли дитина постійно чує, що їй не можна, вона починає замислюватися: а що ж їй можна. Це її засмучує.

Коли ви постійно забороняєте дитині що-небудь, вона бачить у вас перешкоду для своїх дій. І ще сильніше хоче порушити вашу заборону. Усе це призводить до класичної проблеми батьків і дітей.

Необхідно. Дотримуйтеся позитивного підходу у вихованні дитини: пояснюйте їй, як чинити правильно. Позитивний погляд на погану поведінку дитини дає їй зрозуміти, як вона має поводитися в тих чи інших ситуаціях. Замініть усі ваші заборони позитивними альтернативами: для кожного «не можна» має бути «що можна зробити замість цього». Наприклад, замість твердження: «Не дивися телевізор» можна запропонувати: «Пограй на вулиці» або «Допоможи мені приготувати вечерю». Коли ви показуєте дитині альтернативи, вона вчиться приймати правильні рішення та співпрацювати з вами.

Покарання й виховання

Не можна. Підлеглі не люблять начальників, які не цінують їх або карають. Начальник може вважати, що жорстка дисципліна призводить до гарних результатів, але підлеглі можуть почати шукати нову роботу. Подібно до цього покарання дитини не завжди є шляхом до її дисциплінованості.

Покарання – це не метод виховання, а відповідна дія відносно поведінки дитини. Покарання означає, що дитина не дотримується встановлених рамок або не відповідає вашим очікуванням.

Необхідно. Якщо ви застосовуєте покарання, щоб допомогти дітям регулювати свою поведінку, краще знайти для цього інший спосіб. Покарання нічого не вчать дитину. Замість цього обговорюйте з нею можливі способи вирішення проблеми. Якщо дитина недобре поводиться, запропонуйте їй гарну альтернативу, щоб вона зрозуміла різницю.

Брак правил

Не можна. Бувають випадки, коли батьки не встановлюють дітям ніяких правил. І дорослі, і діти поводяться так, як їм заманеться. У таких ситуаціях можливі два варіанти: дитина виростає без жодних моральних принципів або самотужки формує для себе правила, виходячи з тих чи інших наслідків. Другий варіант трапляється рідко, тому для дітей украй важливо усвідомлювати певні поведінкові рамки.

Необхідно. Виховання необхідне, щоб виростити дитину відповідальною, щасливою і здатною до самоконтролю. Багато батьків не встановлює для дитини жодних правил, і це становить труднощі у процесі виховання. Вимагайте від дитини такої ж дисципліни, якої б ви вимагали від дорослого. Це допоможе вам змусити дитину дотримуватися правил.

Одне рішення для всіх випадків

Не можна. Виховуючи старшу дитину й відзначаючи позитивні результати, батьки вважають, що тими ж самими методами вони зможуть виховати й молодшу. Однак старі методи вдруге можуть і не спрацювати.

Необхідно. Кожна проблема повинна мати своє унікальне рішення. Одній дитині достатньо словесного пояснення, іншій необхідно показати наслідки. Ви мусите зрозуміти, що кожна дитина унікальна, має особливий темперамент і набір емоцій. Розуміння різниці між характерами ваших дітей важливе для пошуку правильних методів їх виховання.

На шляху виховання дітей батьки стикаються з багатьма труднощами та винагородами. І діти, і батьки постійно вчаться й дізнаються щось нове.

Виховання в дитини належної поведінки – швидше командна робота, ніж індивідуальна. У цьому вам допоможуть терпіння, любов, упевненість у собі й позитивний настрій.

____________________________________________________________________________________________________________

3. Що виховує дитячий садок?

Дитячий садок — другий соціальний інститут після сім’ї в житті вашого малюка. Це колосальний досвід для будь-якої дитини, особливо активно розвивається і допитливого. У дитячому садку виховання дітей дошкільного віку спрямоване, в першу чергу, на те, щоб навчити діток жити в соціумі, навчити необхідним навичкам спілкування, взаємодії з навколишніми людьми.

Спілкування з однолітками для дошкільнят — необхідно для гармонійного повноцінного розвитку. Головна причина тому – розвинений ефект наслідування у дітей, який дозволяє освоювати нові вміння і знання набагато швидше, коли відбувається навчання в колективі. Звичайно, багатьох батьків може лякати процес адаптації малюка в дитячому садку. Згладити цей процес зможе тільки грамотна поведінка вихователів і ваша підтримка і заохочення маляти. Але однозначно можна сказати, що цей процес найбільш безболісний, найбільш щадний, на відміну від тих труднощів, з якими доведеться зіткнутися домашнім дітям в шкільному колективі.

Програма виховання в дитячому садку включає навчання основним існуючим законам спілкування: малюк вчиться шукати і знаходити компроміс між власними бажаннями та інтересами оточуючих його людей, відстоювати власну точку зору і разом з цим стримувати себе і свої емоції у вирішенні спорів. Виховання дітей у дитячому садку дає можливість навчитися відстоювати свою думку, шляхом аргументів, а не сліз і істерик, як часто трапляється вдома. Під наглядом вихователя діти набувають свої перші дорослі навички самостійності (одягатися, вмиватися, заправляти ліжко, прибирати зі столу посуд після обіду і так далі), які безцінні для самоорганізації малюка вдома і, незабаром, в школі. Особливо цінним є те, що в колективі однолітків дані навички формуються природним чином, як би самі собою — в процесі спілкування і під час гри з іншими дітьми.

Безумовно, виховання дітей у дитячому садку, анітрохи не применшує важливості домашньої освіти. Тим не менше, враховуючи, що сьогодні досить рідко в сучасних сім’ях народжується більше одного малюка, самим доступним для дитини джерелом спілкування в колективі і, таким чином, повноцінного розвитку залишається саме дошкільний заклад.

Програма виховання в дитячому садку крім знайомства дитини з соціумом, спрямована на розумове, фізичне, естетичне і моральне розвиток. Все це є необхідними компонентами для формування самодостатньої, цілісної особистості.

Завдання вихователя дитячого садка — запропонувати дитині найрізноманітніші заняття, дозволяють реалізуватися повною мірою. Це може бути конструювання, малювання, ліплення, створення аплікацій, фізкультура або гімнастика, заняття музикою. Додатково програма дитячого саду може включати вивчення хореографії, іноземної мови і багато чого ще. Таким чином, для дитини створюються такі умови, що б він зміг розвинути п’ять основних особистісних потенціалу — пізнавальний, комунікативний, ціннісний, художній і фізичний.

____________________________________________________________________________________________________________

4. «Які завдання формування логіко-математичних понять у дошкільників?»

Сьогодні з-поміж важливих завдань, що ставить перед собою освіта, особливої активності набирає проблема розумового виховання дітей.

Розумове виховання – це розвиток уваги та логічного мислення. Здійснення такого розвитку можливе за умови використання на заняттях завдань із логічним навантаженням.

Математика, природа, мова пронизують усю діяльність людини, математичні поняття використовуються на кожному кроці. Без них неможливий дивовижний технологічний процес, економічне процвітання. Тому виникає необхідність здійснювати логіко-математичний розвиток дітей дошкільного віку.

Отже, на сьогодні навчання початкам математики має сприяти розвитку інтелектуальної освіті дитини, а саме:

1) пізнавальних інтересів, аналітичності розуму, вміння віднаходити конструктивне рішення;

2) дослідницькому інтересу, прагненню до пошуку;

3) логічного, дивергентного мислення;

4) якостей мислення: гнучкості, самостійності;

5) схильності до винахідливості.

Логіка – (з грецького наука про умовивід) про закони, форми та прийоми мислення, які забезпечують досягнення об’єктивної істини в праці міркування і пізнання.

Отже, логіка – це міркування, а будь-яке міркування позбавлене логіки стає неправильним. Мислити логічно означає мислити чітко й послідовно не припускає суперечностей у своїх міркуваннях.

Логіко-математичний розвиток дітей дошкільного віку, за судженнями Баглаєвої Н. І. психолога, педагога в галузі дошкільної освіти – зміни в пізнавальній діяльності дитини, що відбуваються внаслідок розвитку математичних умінь і пов’язаних з ними логічних операцій.

Логіко-математична компетентність – це вміння дитини самостійно здійснювати класифікацію (геометричних фігур, предметів, множин); сиріацію, узагальнення, аналіз, синтез, умовивід, порівняння, моделювання, обчислення та вимірювання кількості, відстані, довжини, висоти, об’єму, маси.

На важливості логіко-математичнго розвитку дітей дошкільного віку наголошують державні документи:

Сучасна концепція дошкільної освіти.

З погляду сучасної концепції дошкільної освіти дітей слід навчити не лише обчислювати, вимірювати, розрізняти геометричні фігури, орієнтуватися у просторі і часі, а й навчати логічного мислення, розвивати творчі здібності, пізнавальні 3 інтереси. Математичний розвиток дітей має складатися з 2-х взаємопов’язаних ліній: логічної, тобто підготовка мислення до способу міркування і власне математичної – ФЕМУ.

Закон України про дошкільну освіту.

В законі України про дошкільну освіту зазначено:

«Дошкільна освіта – це цілісний просес, спрямований на забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку що є неможливим, якщо поза увагою залишиться розумове виховання і Педагог має озброїти дитину вмінням жити, сприймати життя в цілісності. Це значно складніше, ніж окремо формувати систему знань і вмінь із математики, природи, грамоти. Дитина не володітиме істинним світоглядом, якщо не вмітиме цілісно сприймати.

Формування математичної компетентності дошкільників ефективно здійснюється:

1) на спеціально організованому навчанні;

2) у спільній діяльності вихователя та дітей;

3) у дошкільній самостійній діяльності дошкільників.

Дошкільники лише починають оволодівати математичними знаннями, тому їхню логіко-математичну компетентність доцільно характеризувати як елементарну, але розглядати її як складну, комплексну характеристику логіко-математичного розвитку.

Позитивні мотиви навчання зумовлюють його успіх. Необхідно створити такі умови, які забезпечать дитині переживання щодо успіху в навчальній роботі, відчуття радості на шляху просування від незнання до знання.

Формуючи мотивацію математичної діяльності, можна будувати навчальні заняття на сюжетах казок. На таких заняттях можна вирішувати проблемні ситуації, у які потрапили герої казок. Наприклад «Чому ведмежатка з казки «Двоє жадібних ведмежат» залишились голодними?», «Як допомогти Червоній Шапочці першій (або швидше) потрапити до бабусі?», «Допомогти Попелюшці виконати роботу», «Знайти дідові рукавичку». При цьому дошкільники виконають ігрове завдання без навчального.

Емоційну насиченість навчально-виховного процесу допомагають створювати фізкультхвилинки математичного змісту та художнє слово. Це сприяє закріпленню знань дітей та підвищенню їхньої активності.

Важливою умовою формування позитивної мотивації дошкільників є використання різних прийомів заохочення: схвалення, похвала, нагорода (присвоєння титулів «Розумник», «Винахідник»), підтримання успіхів.

Велику роль відіграє емоційне невербальне спілкування дорослого з дітьми: погляд, жест, міміка.

«МАТЕМАТИЧНІ» ПОРАДИ НА ЩОДЕНЬ НА ПРОГУЛЯНЦІ

Звертайте увагу дитини на цифри на будинках, машинах, рекламних щитах, вивісках. Називайте малюкові цифри, які бачите, і просіть, щоб він їх повторив. Для цього пограйте у гру «Відлуння». Наприклад: « Я скажу чотири, а ти повториш за мною двічі ( тричі..)».

«У КІМНАТІ»

Коли дитина просить, щоб ви почитали їй улюблену казочку запропонуйте їй знайти відповідну сторінку за номером ( від 1 до 10 ).

Якщо ви зібралися пересадити кімнатні квіти, запропонуйте дитині взяти та підібрати горщики відповідного розміру, полічити їх, скласти їх в один за принципом мотрійки.

Заохочуйте дитину самостійно організовувати свій ігровий простір. Наприклад, запропонуйте гру «Кафе». Нехай малюк сам підготує необхідні атрибути. А ви, відвідуючи «кафе» свого малюка, на забувайте хвалити його старанність.

«НА КУХНІ»

Під час приготування обіду спонукайте малюка лічити овочі та фрукти.

Попросіть перебрати квасолю та горох у різні ємкості. Це завдання розвиватиме вміння дитини класифікувати предмети, а також дрібну моторику та сенсорику.

Приготування вареників – цікава і захоплива справа, тож нехай ваш малюк допомагає їх ліпити, при цьому лічить, скільки він зробив сам, скільки ви, а скільки разом.

Коли варите кашу, запропонуйте малюкові умовною міркою відміряти крупу. Можете проводити гру «Магазин», тобто «купувати» у дитини певні продукти.

З чистих губок для миття посуду нехай дитина збудує будиночок, якщо вдається, то нехай сконструює кілька поверхів, а потім їх полічить.

Пропонуйте маляті шукати на кухні предмети, схожі за формою на прості геометричні фігури, і називати їхнє місцерозташування. Наприклад «Мілка тарілка схожа на круг. Знаходиться на другій поличці зверху, в шухляді, біля чайника».

«В ПРИРОДІ»

Виїжджаючи з дітьми на природу (на берег річки, озера, моря) можна полічити, хто знайшов більше камінчиків. Цікаво буде оголосити конкурс на віднайдення найменшого чи найбільшого камінчика. Камінчики можна розфарбувати фарбами, восковими олівцями. Малеча полюбляє кидати камінчики у воду. Позмагайтеся і покидайте їх на дальність: хто кинув далі, хто ближче.

____________________________________________________________________________________________________________

5. «Як поліпшити фізичний розвиток дитини вдома?»

Кожна дитина відчуває природну потребу в активному русі. І дуже важливо, коли в сім'ї зуміють зробити фізкультуру не просто обов'язковим, а й улюбленим режимним моментом малюка. Зрозуміло, що фізкультура в ранньому і дошкільному віці повинна асоціюватися в дитини з веселою грою.

Тому потрібно визначити, які саме фізичні вправи дитина виконує із найбільшим задоволенням, і зробити виконання цих вправ основними на перших етапах занять. Потім доцільно вводити нові фізкультурні рухи, але в жодному разі не можна змушувати дитину їх виконувати.

У фізичному вихованні дітей в сім'ї можуть бути використані різні форми занять фізичними вправами — від простих (ранкова гімнастика) до складних (тренування в окремому виді спорту).

Можна рекомендувати такі форми занять фізичними вправами дітей у сім'ї:
• ранкова гігієнічна гімнастика;
• ранкова спеціалізована гімнастика;
• фізкультхвилинки;
• заняття із загальної фізичної підготовки;
• самостійні тренувальні заняття;
• участь у змаганнях;
• прогулянки (лижні, велосипедні, пішки);
• процедури для загартування;
• туризм;
• рухливі і спортивні ігри.

Основним періодом занять батьків із дітьми є вік від 2 до 6-7 років, хоча і після цього не слід припиняти занять у сім'ї.

         Систематичні вправи в домашньому спортивному куточку, ранкова гімнастика, вечірня пробіжка з татом — все це допоможе досягти значних успіхів у фізкультурних заняттях у садочку.
         Щоденно приділяючи дитині хоча б декілька хвилин для занять фізкультурою, перш за все потрібно дотримуватись принципу систематичності, щоб дитина поступово звикала до занять, щоб вони стали для неї необхідними щодня.
         Тривалість домашнього заняття може бути різною — залежно від віку дитини, від вільного часу батьків, від пори року, від частини доби, а також від того, чим займається дитина до і після заняття (якщо дитина втомилася після тривалої прогулянки, то, отже, і тривалість заняття доречно зменшити).
         Під час ранкової гімнастики найкраще використовувати легкі і знайомі вправи. Тривалість ранкових занять — не більше 10 хвилин. Протягом дня дитина повинна до сну і після нього побувати на свіжому повітрі, де можна провести 20-хвилинне фізкультурне заняття, виконавши до нього вправи для великих м'язових груп.
         Вправи перед вечерею — найбільш розповсюджена форма занять, адже батьки, як правило, вдома і хоча б один із них може позайматися з дитиною.

У цей період є час для опанування акробатичних вправ, проведення ігор і вдосконалення досягнутих результатів. Тривалість занять із дітьми до 6 років — 20-30 хвилин.
         Після вечері займатись із дітьми фізичним вихованням не рекомендується. Адже, після їжі інтенсивна рухова діяльність є шкідливою (в будь-який час доби). І крім того, після фізичних вправ діти важко засинають.
         Як зацікавити дитину заняттями фізичною культурою? Добре, якщо дитина сама потребує рухів та із задоволенням виконує нові завдання. Ви повинні підбадьорити дитину, продемонструвати, яка вона міцна, спритна і сильна. Збудити інтерес у дитини до занять допоможе також і демонстрація її вмінь перед іншими членами сім'ї або однолітками. Так поступово у дитини розвинеться впевненість у своїх силах та бажання вчитись далі, засвоювати нові, більш складні ігри і рухи.
         Якщо у дитини немає бажання займатись, проаналізуйте причини негативного ставлення до занять, щоб в подальшому створювати більш сприятливі умови.
         Чим і як займатись? Кожна вправа, кожна рухлива гра має своє завдання, мету, значення, у зв'язку з чим вони поділяються на п'ять основних груп.
         До першої групи входять вправи, що спрямовані на відпрацювання правильної постави, правильного положення голови, плечей, інших частин тіла. Саме ці рухи сприяють правильному фізичному розвитку.
         До другої групи входять вправи, які будуть містити елементи акробатики. Вони спрямовані на розвиток спритності, гнучкості, швидкості реакції і виконуються зі страхуванням. Батьки повинні бути дуже уважними й обережними, щоб забезпечити повну безпеку під час виконання цих рухів (перекидання, розгойдування дитини, висіння головою вниз тощо).
         Третя група вимагає рухливих ігор, в яких використовується ходьба, біг, стрибки тощо. Для проведення ігор необхідний колектив: дитина грається з батьками, або зі старшими братами і сестрами, або з однолітками.
         До четвертої групи входять вправи з використанням різних предметів на свіжому повітрі або в приміщенні. Тут дуже важливою є винахідливість батьків, яка допоможе у звичайних умовах підготувати для дітей різні цікаві перешкоди для перелізання, перестрибування і розгойдування (пролізти під стільцями, перестрибнути через кубики; перелізти через ліжко). У цих вправах важливою є не стільки точність виконання, скільки швидкість пристосування до незвичних, умов.
         П'яту групу складають музично-ритмічні вправи, які виховують у дітей граціозність, пластичність, усвідомлене виконання рухів із ритмом віршів, пісень і музики.

Основні правила безпеки, яких потрібно обов'язково дотримуватися, виховуючи у дитини сміливість:

1. Піднімаючи дитину, ніколи не тримайте її за зап'ястя—тільки за передпліччя. Найбільш безпечно підтримувати дитину за стегна. Під час виконання акробатичних вправ дорослий повинен оберігати хребет малюка від надмірного згинання, а голову — від невдалого повороту або удару. Всі захвати повинні ґрунтуватися на досконалішому знанні можливостей Вашої дитини.
         2. Нову вправу малюк повинен засвоювати в повільному темпі за постійної допомоги дорослого. Тоді з'явиться відчуття впевненості в руках. Темп виконання вправи прискорюють поступово, так само поступово дитину привчають до самостійного виконання. Проте постійно підстраховуйте дитину, будьте готові, за потреби, швидко підхопити її.
         3. Вчіть малюка бути уважним на заняттях, щоб він самостійно піклувався про власну безпеку. Складні вправи і стрибки доцільно виконувати тільки на м'якій підстилці (килимку, траві).
         4. У ранньому віці не можна довго утримувати складні пози (нахил, тримання рук вгорі, групування), через 1-2 с дитина має повернутися у вихідне положення. Краще кілька разів повторити вправу.
         5. Тривалий вис на руках у дошкільному віці є небезпечним, тому що надмірно навантажує суглоби й увесь плечовий пояс. Краще виконувати неповне висіння — дитина легко спирається на ступні чи коліна. Із тих же міркувань не потрібно спонукати дитину розгойдуватися у висінні (наприклад, на кільцях).
         6. Не дозволяйте малюкові вилазити по драбині вище того рівня, на якому Ви зможете його дістати. Лише після засвоєння лазіння (наприклад, по похилій драбині), можна дозволити дитині старше 3-х років самостійно вилазити вище.
         7. Ніколи не використовуйте для змагань вправи, які можуть спричинити травми. Такі рухи дитина повинна виконувати повільно й зосереджено, не послаблюючи уваги.
         8. Уникайте вправ, під час виконання яких дитина дуже вигинається в попереку, адже більшість дітей потребує виправлення цієї частини хребта.
         Шановні батьки! Якщо Ви систематично будете займатись зі своїм малюком фізкультурою, то це буде доброю запорукою того, що син чи дочка зростатимуть здоровими, спритними, сильними, матимуть правильну поставу, красиво ходитимуть.
         А ще фізкультура допоможе розвинути у дитини такі цінні риси характеру, як дисциплінованість, організованість, звичку дотримуватись правил особистої гігієни.

____________________________________________________________________________________________________________

6. «Як навчити дитину справедливості?»

Дозволяйте дітям висловлюватися щодо несправедливості

Діти очікують, що всі будуть грати за правилами, і коли хтось їх порушує, їм потрібно висловити своє незадоволення. Не нехтуйте дитячими скаргами, натомість уважно й терпляче вислухайте дитину й разом із нею поміркуйте, як можна було зробити все по-іншому. Такі розмови зосереджені на справедливості й можуть допомогти дитині вирішувати схожі ситуації в майбутньому.

Встановлюйте прості правила

Правила для дітей мають бути простими й зрозумілими. Скажімо, «Будь добрим до кожного та лагідним до всього». Це можна пояснити так: «Ми не б’ємося, не обзиваємося, не пліткуємо, не ображаємо інших, а також не грюкаємо стільцями, не рвемо папір, не ламаємо олівці й не малюємо на меблях». Якщо діти порушили одне чи кілька правил, сядьте в коло і разом пригадайте всі встановлені правила.

Дотримуйтеся правил,
яких навчаєте дітей

Діти зазвичай наслідують те, що бачать. Тому вони мають розуміти, що правила встановлені для всіх. І якщо дорослі будуть порушувати ці правила, діти також швидко почнуть їх ігнорувати й чинити опір. Дотримуйтеся правил у будь-яких обставинах, а не лише тоді, коли вам це зручно.

Ставтеся до всіх однаково, не виділяйте улюбленців

Між дітьми часто точиться боротьба за іграшки, їжу, привілеї чи увагу дорослих. Нерідко причина суперечки в тому, що діти вважають когось із них улюбленцем батьків. Намагайтеся приділяти однакову увагу всім дітям. Дослухайтеся до того, як дитина розповідає про свої думки та мрії, що вона думає про випадки несправедливості, з якими вона стикалася, тощо.

Наддавайте змогу дітям
навчатися кожного дня

У щоденному житті звертайте увагу дітей на правила, які вони можуть зрозуміти. Гарним прикладом є сигнали світлофора чи знаки дорожнього руху, які регулюють поведінку на вулиці. Встановіть разом із дітьми правила щоденного життя у вдома, скажімо: чекати своєї черги, щоб погратися з іграшкою; складати особисті речі в шафку, прибирати за собою. Щодня навчайте дитину дотримуватися встановлених правил.

Створюйте безпечні
й комфортні умови

Діти мають знати свої обмеження, починаючи з трирічного віку. До того вони зазвичай копіюють поведінку дорослих, і їх просто треба скеровувати у правильному напрямі. Установіть для дитини правила відповідно до принципу «не зашкодь». Якщо діти знають, що є певні межі, які ніхто не повинен перетинати, вони почуваються в безпеці.

Грайте з дітьми в ігри, в яких треба дотримуватися правил

Діти дошкільного віку люблять гратися, бігати та сміятися. Навчіть їх грати у прості ігри — хованки, здобуття прапору тощо. Дітям дуже подобаються ігри з правилами. Вони навіть самі можуть вигадати правила, яких повинні будуть дотримуватися всі, хто бажатиме із ними грати.

Давайте дітям змогу
погратися в дорослих

Поспостерігайте за грою дітей в дорослих та дізнайтеся, як діти сприймають вашу поведінку. Вони намагаються бути дорослими й імітують дії, слова та інтонації своїх батьків і вихователів. Фраза «Уявімо, що я — мама, а ти — дитина» — початок гри. Відтак діти виявляють або турботу, або погане ставлення — залежно від того, що вони отримують від дорослих. Давайте дітям змогу грати в такі ігри, щоб вони ліпше розуміли, що таке справедливість і несправедливість, а ви — бачили свої помилки.

Визнавайте свої помилки

Інколи дорослі припускаються помилок і звинувачують дітей у тому, чого вони не робили. Важливо, щоб батьки та вихователі вміли визнавати свої помилки і просили вибачення. Так діти пересвідчуватимуться, що справедливість відновлюється.

____________________________________________________________________________________________________________

7. Пам'ятка для батьків

Шановні мами і тата! Уважно прочитайте цю пам'ятку і замисліться про те, наскільки правильно ви чините, виховуючи свою дитину, визначаючи заохочення і покарання дітей у сім'ї.

Ваша дитина повинна відчувати вашу послідовність і відповідальність, об'єктивність і розсудливість в оцінці її вчинків, поведінки.

Ніколи не карайте свою дитину, не розібравшись у ситуації, з чужих слів.
Не приймайте формальне рішення про покарання своєї дитини.
Поважайте у своїй дитині людину, не ображайте і не принижуйте її.
Не бійтеся розповідати своїй дитині про свою провину в її віці, адже це тільки допоможе дитині зрозуміти вас і себе.
Вимагайте від дитини говорити тільки правду, якою б вона для вас не була.
Захищайте свою дитину, якщо ви впевнені в тому, що вона не скоювала поганого вчинку.
Карайте дитину, не принижуючи її людську гідність.
Караючи дитину, дотримуйтеся єдиної лінії покарання, не приховуйте від одного з батьків провину дитини, адже це може призвести до втрати вашого авторитету.
Будьте терплячими в покаранні, будь-який промах дитини не залишайте поза увагою.
У промахах і провині своєї дитини не намагайтеся звинувачувати інших людей.
«Хто старе споминає, той щастя не має». Згадуйте це прислів'я тоді, школи маєте намір докорити дитину поганим вчинком, який вона колись скоїла.
Спілкуйтеся зі своєю дитиною — іноді вона здійснює проступок, щоб звернути на себе увагу.
Пам'ятайте! Хвала повинна бути об'єктивною!
Любіть свою дитину, незважаючи ні на що!

____________________________________________________________________________________________________________

8. «Як допомогти дітям стати творчими?»

Сучасні батьки добре розуміють важливість розвитку творчого потенціалу дитини. Проте часто покладаються в цьому на сторонніх осіб, намагаючись залучити сина чи доньку до участі в різноманітних гуртках. Але чи завжди фахівці “ззовні” здатні врахувати індивідуальні особливості дитини, її інтереси, можливості, наявний досвід? І чи достатньо 25-30 хвилин двічі на тиждень, щоб запрацювали творчі “двигуни” маляти? Без батьків тут не обійтися!

Не будьмо занадто серйозними. Якщо прагнете виховати творчу особистість, дайте волю своїй фантазії й спробуйте подивитися на світ очима дитини!

Самі ж мами й тата не завжди готові пограти з дітьми, не знають. Як підтримати дитяче фантазування, рідко пустують і жартують зі своїми малюками. Водночас саме спільні з близькими ігри і фонтазування відкривають дитині шлях до творчості. А ще спрямовують налагодженню взаємин у родині, формуванню довіри, знімають емоційне напруження.

Спостерігаючи за дітьми в перші 5-6 років життя, насамперед помічаємо їхню надзвичайно високу активність, здатність виокремлювати в довкіллі непомітні для нас, дорослих, речі, готовність щомиті долучитися до діяльності з їх паратворення. Малята постійно перебувають в активному пошуку та намаганні відповісти на питання: що це, і що із цим можша робити? Звичні для нас речі перед дитиною постають як особливі, наповнені таємничими смислами і неймовірними можливостями.

Так звичайне тісто дитина спиймає як дивовижний матеріал з неймовірними властивостями: воно може набувати певної форми і так само легко її змінювати, може “протікати” крізь пальці й знову повертатися до попереднього стану, його можна спробувати на смак, понюхати, воно липне до рук, але цьому можна легко зарадити. Дитина захоплено мне його, рве, розкочує, збирає в кульку і знову розкочує. І таких незвіданих і багатофункціональних речей навколо малюка безмежна кількість!

Дайте дитині можливість експерементувати з різними матеріалами: тістом, глиною, піском, фарбами, пластиліном, паличками і камінцями...

Кожна дія дитини — акт творчості. Дитина не народжується з готовим уявленням про світ, вони є їїприжиттєвими надбаннями. Малюк поступово входить у світ речей. Що постає перед ним як незрозумілий, мінливий. Намагаючись осягнути світ, дитина користується можливостями, даними їй від природи: вільно діє, робить спроби, експериментує, комбінує, тобто творить.

Здається, є багато справ, які дошкыльник виконує стереотипно, не вкладаючи в них творчості, але це лише на перший погляд, адже звичайне миття рук у будьякий момент може перетворитися на на боротьбу з водною стихією, а процес одягання — на підготовку до експедиції на Північний полюс.

Менше теорії, більше практики. Розповіді, описи, розглядання картин, відео не замінять дитині живого споглядання та практичного опанування навколишньої дійсності. Щоб осягнути сутність предмета, дитина мусить узяти його до рук і діяти з ним, щоб отримати уявлення про певну дорогу чи напрям, дитина має “виміряти” цей шлях своїми ногами, щоб відкрити приховані властивості предметів, вона має експериментувати.

Творчість вимагає уяви, фантазування, емоційного піднесення, які можуть народжеватися у практичній діяльності. Що багатший практичний та емоційний досвіт дитини, то більше в неї можливостей для перетворення й створення нового.

Замість готових шаблонів і зразків — ненав`язливе спрямування дитячого пошуку. Досить часто, прагнучи допомогти дитині впоратися з певним завданням, батьки просто показують, як слід діяти, це призводить до того що в дитини формується переконання: без допомоги вона не впорається, і внеї ніколи не вийде так як у мами, або дитина опановє продемонстровані шаблони дій, потрапляючи тим самим у світ застиглих форм. Які мають досить віддалене відношення до творчої діяльності.

Роль значущих дорослих полягає в делікатній підтримці, зокрема емоційній, у посередництві, ненав`язливому спрямуванні, готовності до спілкування та обговорення.

Розглядаючи разом з дитиною її малюнки чи вироби, варто “помітити” незвичайні творчі елементи в її роботі (у малюнку особливим чином зображене небо; дерево, що неначе згинається під силою вітру; трава, яка ніби щось шепоче, і т. ін.). Не варто очікувати від малюка шедеврів у звичному розумінні. Разом з тим, кожен дитячий виріб — це таки шедевр з погляду того, що було вкладено в ного, - натхнення, емоційне піднесуння, фантазування, інтелектуальна інтеграція.

Дитині потрібен час і місце для творчості. Дуже важливо, щоб дитина мала вільний від обов`язкових справ час, який вона може використовувати на власний розсуд.

Навколо неї мають бути матеріали для малюванняя, ліплення, конструювання, різний викидний матеріал. Варто вітати будь-яку творчу активність: чи то малювання, чи ліплення, чи конструювання, а чи створення виробів з паперу. Бажано перетворити дитячу кімнату або окремий куточок у загальному приміщенні на місце експериментквання, реалізації задумів, джерело творчих ігор.

Грайте разом! Особливе місце в житті дитини має займати гра, і насамперед сюжетно-рольова. Важко переоцінити її роль у розвитку творчого потенціалу. Вона відповідає дитячій природі, й у ній є все, що дає підстави вважати цю діяльність творчою: вільне трактування дитиною реальності та її перетворення на сюжет, вироблення стратегії реалізації ігрових цілей, розвиток рольових відносин, вироблення й дотримання певних правил. Для гри потрібні партнери і тут батьки можуть відіграти свою роль, чи то як повноцінні рівноправні учасники, чи як епізодичні. Батьки можуть стати учасниками гри на рівних з дітьми умовах, але при цьому ненав`язливо спрямовувати її перебіг,допомагати знайти нові напрямки розвитку гри, коли вона заходить у глухий кут, висувати ідеї та пропонувати рішення.

Шановні батьки, у ваших руках безмежний ресурс — любов до дитини, - і він дає можливість зробити значний внесок у розвиток творчого потенціалу ваших малюків. Радійте разом з дитиною її відкриттям, дивуйтеся, різним речам, розкривайте зміст ваших суджень про світ, спрямовуйте фокус контролю не на кінцевий продукт дитячої діяльності, а на процес — саме в ньому й народжується творчість вашого малюка.

___________________________________________________________________________________________________________

9. «Як розвивати творчі музичні здібності дошкільників?»

1. Музика для малюка - чарівний світ радісних почуттів і переживань. Але цей світ лише тоді стане зрозумілим і близьким, коли в дитини будуть розвинуті музичні здібності, музичний слух та емоційна чутливість.

2. Чи можна розвинути музичні здібності у дітей? Які види художньої діяльності доступні дошкільникам? Коли і як прилучати малят до музики? Ці запитання ставлять батьки. Що ж, знати це справді дуже важливо.

3. На думку вчених, музичний розвиток починається дуже рано. Пригадайте, як сприймало музику ваше немовля, коли йому ще й року не було: воно немов завмирало, реагувало усмішкою, рухами. Спершу ви спонукали маленького плескати в долоньки, розгойдувалися в такт музики, а дещо пізніше помітили, що воно й саме цього прагне. А як люблять трохи старші малята дитячі пісеньки, мультфільми, в яких багато музики!

4.Розвиток музичних здібностей може здійснюватися в різноманітній діяльності, яку організує з дитиною дорослий: під час занять співами, ритмікою, танцями, слухання музики, гри на інструментах.

5. Насамперед треба розвивати емоційну чутливість до музики, що починається з уміння сприймати контрастний настрій (характер) пісень та інструментальних п’єс. Усі діти виросли під колискову музику. Вона заспокоювала, створювала приємний стан. Під мамин спів дитина спокійно засинала і, як правило, міцно спала.

6. Ось ви ввімкнули програвач чи магнітофон. Подивіться, як поводиться дитина під час слухання музики, чи захоплена вона твором, який слухає. Про це можна судити за її рухами, мімікою, жестами. Уже в дошкільні роки у дитини з’являються улюблені твори, вона хоче їх слухати, радіє, коли вони звучать.

7. Щоб посилити сприймання музичного твору, можна використовувати музику як фон при розгляданні художньої картини або слуханні казки, при малюванні чи ліплені.

Чим частіше звучить музика, доступна дитині вдома, тим більше шансів виховати в малюка любов до неї.

____________________________________________________________________________________________________________

10. Пам’ятка для батьків щодо формування у старших дошкільників позитивного ставлення до школи

Розпочинайте підготовку до школи з ігор під час яких діти могли б набути нових знань, умінь і навичок, а також розвивати свої здібності. Мова гри найбільш зрозуміла дітям, тому грайтеся з ними («Чого не стало», «Що змінилося?», «Слова – міста», «Назви одним словом», «Я знаю 5 назв квітів, посуду, фруктів…» тощо).

Дотримуйтесь систематичності занять: 10-15 хвилин щодня можуть дати ліпший результат, аніж година – дві на вихідних.

Оцінюйте успіхи дітей, а в разі невдач – підбадьорюйте («Давай спробуємо разом,я впевнена все вийде», «Ліпше буде зробити так»(показ, пояснення).

Стежте за власним настроєм. Діти емоційно чутливі, тому якщо вам не хочеться гратися в якусь гру або ви погано себе почуваєте, ліпше відкладіть заняття. З поганим настроєм або над силу не грайтеся з дітьми. Ігрове спілкування має бути цікавим та емоційно – позитивним і для них , і для вас.

Відвідайте із дитиною школу, в якій вона буде навчатися, покажіть їй де роздягальня, їдальня, туалет…

Розповідайте дітям про розпорядок дня у школі, проте, що роблять під час уроку, коли і як можна звернутися до вчителя. У цьому також може допомогти гра «в школу», завдяки якій діти створюють певний образ як школи, так і поведінки в ній.

Поділіться власним досвідом шкільного життя, звісно, якщо він позитивний («Коли я вперше прийшов у школу, я теж не знав, а потім нам вчитель показав, розповів…»)

Читайте дітям твори про школу, школярів, учителів.

Формуйте у дітей об’єктивне уявлення про школу і навчання, не ідеалізуючи, але і не залякуючи майбутніх школярів, адже відоме перестає бути незрозумілим, таким, що турбує і лякає.

____________________________________________________________________________________________________________

11. "Готуємо майбутнього першокласника"

Про те, що початок навчання дитини в школі - один із самих серйозних моментів в її житті, знають всі. А що значить "серйозний момент"? На це питання я прошу відповісти вас, шановні батьки.

Вправа "Серйозний момент" (з м'ячем у колі)

Наприклад, новий колектив, нові знання, нова вчителька, багато вражень, нові обов'язки, велике навантаження.

Міні-лекція "Поняття готовності до школи"

Як бачите, більшість батьків оцінюють початок навчання в школі як переломний етап в соціально-психологічному плані. Це дійсно так. Нові контакти, нові відносини, нові обов'язки, нова соціальна роль, інші умови. Але чомусь забувається, що школа-це великі фізичні та емоційні навантаження. Змінюється все життя-все підпорядковується школі, шкільним справам та турботам. Початок навчання дуже напружений період ще і тому, що школа з перших днів ставить перед дитиною цілий ряд завдань, практично не пов'язаних безпосередньо з його попереднім досвідом, але потребує максимальної мобілізації фізичних та інтелектуальних сил.

У школі дитину чекають не тільки друзі, ігри та розваги. Деякі батьки, прагнучи "підготувати" дитину до зустрічі зі школою, забувають розповісти йому, що навчання-це ще й напружена праця. І дитині прийдеться робити не тільки те, що їй хочеться, але й те, що вимагає вчитель, шкільний режим, програма.

Важко все: сам режим навчальних занять (з перервами не "коли захочеться", а через довгих 35-40 хв, і багато нових вражень, якими не можна зразу ж поділитися, і емоції, які доводиться стримувати).

Важко не відволікатися та слідкувати за думкою вчителя, важко сидіти в певній позі.

На дитину в школі покладаються великі навантаження (психологічні, інтелектуальні, фізичні), за які організм платить інколи найвищу ціну- здоров'я. У багатьох дітей, особливо в перші тижні або навіть місяці, виникають такі зміни в організмі, які дозволяють говорити про шкільний шок. Першокласники перебувають в школі у стані інформаційного та емоційного стресу. А ми, дорослі, на жаль, не завжди бачимо та розуміємо це.

І тому напрошується питання: "Як підготувати дитину до шкільного життя"?

Під готовністю до шкільного навчання розуміють той рівень фізичного та психологічного розвитку, при якому потреби системного навчання у школі не призводять до порушення здоров'я і психічного розвитку дитини.

Що ж стоїть за визначенням готовність дитини до школи? Якщо в дитини І група здоров'я, їй під силу навантаження в школі з їх насиченим навчальним планом. Якщо в неї ІІ група здоров'я, необхідно дуже уважно поставитись до вибору додаткових гуртків.

Особиста готовність литини до школи складається з навичок і здатностей контактувати з однолітками та вчителями.

Уміння дитини спілкуватися з однолітками, діяти разом з іншими, поступатися, підкорятися за необхідності, уникати конфлікту-якості, які забезпечують їй безболісну адаптацію до нового соціального оточення. Це сприяє створенню умов для подальшого навчання в школі.

Гра-асоціація "Школа"

Отже, до шкільного життя повинні бути психологічно готові не тільки діти, а й батьки. Адже від ставлення бкатьків до школи напряму залежать особливості шкільної адаптації дитини. Давайте пограємо.

Подумайте, з яким словом у вас асоціюється слово "школа"? Наприклад, навчання. Наступний учасник повинен дати свою асоціацію на слово "навчання" і т.д.

Висновок: отримана багатозначна палітра відчуттів, пов'язаних з уявленнями про школу. Вони визначаються досвідом шкільного навчання батьків.

Ігрова вправа "Інструкція"

Добре, коли дитина у важкий перший рік навчання буде відчувати вашу підтримку. "Давай ще раз попробуємо; якщо ще постараєшся, то буде набагато краще". Ваша віра в успіх, спокійне рівне відношення допоможуть дитині подолати всі труднощі. Однією з таких труднощів може бути виконання домашніх завдань. І як важко знайти правильні точні слова, щоб пояснити першокласнику незрозумілу задачу чи правило. Ця врпава допоможе зрозуміти це.(Лист в клітинку з вихідною точкою. Потрібно, слідуючи інструкції ведучого, виконати завдання).

Вправа "Похвали свою дитину"

Психологічно батьки повинні бути готові не тільки до труднощів, але і до успіхів дитини. Часто батьки наче бояться, що від похвали дитина зазнається чи розлінується, і додають ложку дьогтю в бочку меду. Дорослі часто використовують для похвали невеликий запас слів. Давайте скажемо слова похвали для своєї дитини.

Зразок похвалити дитину: молодець; дуже ефектно; набагато краще, ніж я очікував; ти на правильному шляху; прекрасно; ти вправно це робиш; саме це ми давно чекали; вітаю; остроумно; мені дуже важлива твоя допомога; ти-здібний; для мене важливо те, що тебе хвилює, радує, тривожить; уже краще; для мене немає нікого, красивішого за тебе; дуже добре, незрівнянно; я горджуся тим, що тобі це вдалося; я знала, що тобі це не важко тощо.

Зовсім скоро настане 1 вересня. Що чекає вашу дитину? Як все складеться? Ви хвилюєтесь. І це нормально та природньо. Але ваша батьківська тривога не повинна переростати в шкільну тривожність самої дитини. Хай дитина йде в школу з упевненістю в тому, що їй подобається вчитися, що вона багато вміє, а всьому іншому дитина обов'язково навчиться, а ви їй в цьому допоможете, підтримаєте.

Практичні рекомендації батькам майбутніх першокласників. Я сподіваюся, що ці рекомендації допоможуть вам зробити навчання в школі для дітей і для вас цікавим та приємним.

Любіть свою дитину такою, яка вона є, поважайте її індивідуальність, будьте уважними до її життя, до її настрою, бажань.

________________________________________________________________________________________________________

Практичні рекомендації батькам майбутніх першокласників

Підтримуйте в дитині її бажання стати школярем. Ваше серйозне ставлення до шкільних проблем , досягнень , а можливо й ускладнень допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового становища та діяльності.

Обговоріть з дитиною ті правила і норми , з якими вона зустрілася у школі. Обґрунтуйте їх необхідність.

Дитина має право на помилку . Коли людина навчається , в неї може щось не виходити, це правомірно.

Складіть разом з дитиною режим дня, стежте за його виконанням .

Не пропускайте труднощі , які виникають на початку навчання. Якщо , наприклад, у дитини логопедичні проблеми, починайте їх вирішувати на першому році навчання.

Підтримуйте першокласника в його бажанні досягти успіху.

У кожній діяльності обов’язково знайдіть , за що його можна похвалити. Пам’ятайте , що емоційна підтримка і похвала можуть помітно підвищувати інтелектуальні досягнення людини.

Якщо вас щось тривожить у поведінці дитини не соромтесь звернутись до шкільного психолога.

У зв’язку із соціальною позицією школяра в житті вашої дитини з’явилась більш авторитетна людина , ніж ви. Це вчитель. Поважайте думки першокласника про свого педагога.

Навчання — нелегка і відповідальна праця. Школа суттєво змінює життя дитини, але це не повинно впливати на різнобічний дитячий світ. У першокласника має залишатись достатньо часу на ігри та розваги.

Поради батькам майбутніх першокласників

1. Для дитини Ви — зразок мовлення, адже діти вчаться мови‚ наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обов’язково буде говорити так‚ як Ви.

2. Дитина успішніше засвоює мову в той момент‚ коли дорослі слухають її‚ спілкуються з нею, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача Вас втомлює, якщо Ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене Вами в дошкільний період‚ суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

3. Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сім’єю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший процес росту дитини в школі.

4. Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою‚ безпеки та любові.

5. У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії. Поважайте її неповторність.

6. Ставте для себе та для дитини реальні цілі. Ведіть і спрямовуйте її‚ але не підштовхуйте.

7. Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити‚ слухати, торкати руками‚ куштувати на смак і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.

8. Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки‚ аби їй було легше опановувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати‚ малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі‚ зображення тощо.

9. Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини. Гра — це провідна її діяльність, це її робота. Л.С.Виготський зазначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання в школі».

10. Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги‚ мислення. Для цього сьогодні пропонується багато ігор‚ головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.

11. Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і дотримуйтеся його виконання обов’язково (всі члени родини).

12. Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.

13. Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку усіх членів родини‚

14. Не завищуйте і не занижуйте самооцінку дитини. Оцінюйте її результати адекватно і доводьте це до її відома.

Вирази, які боляче травмують дитячі душі, вирази, яких бажано уникати: Я тисячу раз тобі казав… Невже тобі не зрозуміло, що… Скільки разів треба повторювати… Всі люди…, а ти… Ну на кого ти схожа?.. Що ти до мене причепилась?.. Ти такий, як твій батько (мати)…

А тепер вирази, які бажано вживати якомога частіше:

Ти в мене такий хороший! Порадь мені, будь-ласка… Ти мене завжди правильно розумієш…

Ти в мене молодець! Як я тобі вдячна! Які в тебе чудові друзі!

____________________________________________________________________________________________________________

12.

«Як перевірити, чи готова Ваша дитина до школи?»

Форми зв’язку між цими педагогічними колективами різноманітні:

спільне обговорення і вивчення програми
ознайомлення вчителів з формами роботи в старшій групі, а також із рівнем знань та вмінь, здобутих дітьми на кінець старшого дошкільного віку.
спостереження вихователів за своїми вихованцями під час перших місяців навчання в школі. щоб побачити, як вони поводяться в новому колективі, як засвоюють програму 1 класу. На які труднощі натрапляють; відвідування педагогічних рад у школі за підсумками успішності учнів перших класів.
проведення конференцій і педагогічних читань з проблем всебічної підготовки дітей дошкільного віку до школи, спільні обговорення новинок у педагогічній та психологічній літературі й ознайомлення з передовим досвідом роботи дошкільних закладів та шкіл у спільній підготовці дітей до навчання в школі.

Школа – це не тільки читання, писання або рахунок.

Це цілий новий світ, до якого дитина теж повинна бути готовою.

Як зробити так, щоб малюк із задоволенням пішов до першого класу?

Не віддавайте дитину в школу раніше шести років.
Познайомте дитину заздалегідь зі школою, учителькою та майбутніми однокласниками.
Розповідайте малюкові про школу, про свій дитячий шкільний досвід.
Не сваріть дитину за промахи та невдачі в школі, інакше незабаром вона просто не захоче туди йти.
Частіше спілкуйтеся із учителькою Вашого малюка.
Щодня цікавтеся, що нового дитина довідалася в школі.

________________________________________________________________________________________________________

13.

Безпека дітей влітку: рекомендації для батьків

Безпека дітей влітку

Сонцезахисний крем. Використання сонцезахисного крему є важливим елементом захисту дитячої шкіри від ультрафіолетових променів. Нанесіть крем за 30 хвилин до виходу на сонце і повторюйте процедуру кожні 2 години або після контакту з водою.
Захисний одяг. Забезпечте дітей одягом, який захищає їх від сонця. Використовуйте широкополісні капелюхи, легкі сорочки з довгими рукавами та штани. Приділяйте увагу матеріалам, що мають високу ступінь захисту від ультрафіолетових променів.
Ігри на відкритому повітрі. Вуличні ігри та активні заняття на відкритому повітрі дуже корисні для розвитку та загартування дітей. Проте пам’ятайте про дотримання правил поведінки. Визначте безпечну зону для гри, уникайте прохідних місць та небезпечних об’єктів. При катанні на велосипеді чи роликах одягайте дитині захисні елементи – шлем, наколінники та наліктники. Слідкуйте, щоб дорога була без ям, перепадів та некрутою для спуску.
Безпека на воді. Вживайте заходи безпеки на воді. Забезпечте належний нагляд за дітьми під час купання в басейні, відпочинку на пляжі або під час плавання у відкритих водоймах. Вчіть дітей правилам безпеки на воді та використанню плавальних засобів.
Уникайте перегрівання! Влітку дитяче тіло особливо схильне до перегрівання. Забезпечте перебування дитини у тіні, пропонуйте прохолодні напої та фрукти.
Застосовуйте інсектициди! Уникайте укусів комах та кліщів у дитини, використовуючи безпечні інсектициди та захисні засоби. Перевіряйте дитину після прогулянок у лісі та на природі на наявність кліщів.
Безпека на дорозі. Продовжуйте навчати дітей правилам безпеки на дорозі, демонструючи свій приклад як зразкового пішохода. Не забувайте про ремені безпеки у автомобілі та щоразу повторюйте дитині правила переходу дороги.
Забезпечте дотримання гігієнічних правил. Влітку, коли діти багато часу проводять на вулиці, важливо забезпечити належну гігієну. Вчіть дітей мити руки перед їжею, після гри на вулиці та після контакту з тваринами особливо ретельно. Також літо – це сезон фруктів, ягід, овочів. Слідкуйте, щоб дитина вживала ці смаколики після миття.
Не залишайте дітей без нагляду! Незалежно від сезону, дітей необхідно наглядати та бути з ними поруч! Не залишайте дітей без нагляду в автомобілі, біля водоймищ, в лісі, серед натовпу дітей!
Майте елементарні ліки в аптечці. Майте в будинку необхідні медикаменти у випадку невеликих травм, ран, опіків і т.п. У разі потреби звертайтесь до медичних працівників або безпекових служб для отримання професійної допомоги!

Одним із способів навчання дітей правилам безпеки є використання дидактичних ігор. Ці ігри розроблені спеціально для дітей дошкільного віку і допомагають усвідомити основні правила безпеки у різних ситуаціях.

Запрошуємо вас ознайомитися з широким вибором дидактичних ігор у електронному форматі для дітей дошкільного віку. Ці ігри доступні в електронному вигляді для друку і мають багато корисних функцій, що допоможуть вашим дітям вивчити правила безпеки.

Завдяки електронному формату, ви зможете зручно друкувати ігрові матеріали в будь-якій кількості і використовувати їх на ваших заняттях. Це зручно, економить час і ресурси, а також дозволяє вам мати постійний доступ до ігор, які можна використовувати у будь-який час та друкувати потрібним розміром.

Наші дидактичні ігри в електронному форматі допоможуть вашим дітям освоїти правила безпеки на дорозі, особистої безпеки та пожежної безпеки. Кожна гра має інтерактивний характер, що сприяє активному залученню дітей до процесу навчання.

Нехай ваші діти не лише весело проводять час, але й засвоюють важливі знання про безпеку. Замовляйте наші дидактичні ігри в електронному форматі вже сьогодні і даруйте своїм дітям можливість вивчити правила безпеки у захопливій та інноваційній формах!

НЕРУБАЙСЬКИЙ ЗАКЛАД ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ЯСЛА-САДОК "РОМАШКА"

Батькам